Замок Канко, Виноградов

Виноградове (до 1946 року — Севлюш) вразило ще більше. В поганий бік. Їхати туди довелося більш ніж три години і це якщо врахувати, що їхати туди з Мукачево менше 90 кілометрів. Окрім того, в той день я збиралася поїхати у Королевський замок (Королеве розташоване за сім кілометрів від Виноградова), але з’ясувалося, що це не можливо… тому, що була неділя і водії маршруток і таксисти відпочивають. Тож довелось задовольнитися Виноградівським замком, який називається Канків (Канко).

Він був зведений у ХІ столітті біля Чорної Гори і спочатку був вотчиною місцевого слов'янського феодала. Йшли роки, замок змінив русинських власників на угорських магнатів і перетворився з дерев'яного дитинця в кам'яний рицарський замок, який оберігав соляний шлях, що пролягав Тисою. Проіснував Канків, як замок, близько трьохсот років. Йшов1566 рік, коли його зруйнував загін королівських військ Австрійської імперії. Кажуть, що тодішній угорський король Карл Роберт не стерпів сваволі місцевого феодала Боршо Бенедека...

А ось чому у Севлюші, замок називали не севлюшським, розповідає стара легенда. Кажуть, за часів міжусобиць, які настали з припиненням династії Арпадів, замком володів розбійник Канко. Хоча є й інша версія: начебто ченці (якийсь час в замок був монастирем) носили верхній одяг з овечої вовни, який називали Канко...

Що ж до теперішнього вигляду Канківа, то вже важко визначити, де тут стояла в'їздна брама, а де були житлові приміщення. Навіть від чотирикутника оборонних стін залишилося небагато, що вже казати про залишки п'яти веж у кутах споруди. Лише в середині замку місцями видно фрагменти проміжних стін. Кажуть, що колись із замку вів у місто підземний хід. І це твердження має під собою підґрунтя у XX столітті тут був знайдений хід довжиною12 метрів… щоправда куди він вів не відомо, оскільки тодішня влада наказала його засипати глиною... А ще десь за 60-70 метрів від руїн замку видніються залишки старовинного готичного однонавного храму. Ще трохи далі, на найвищій частині замкової гори зберігся — чи не найкраще з усього комплексу — кам'яний куб. Це — невеличка каплиця з круглим вівтарем, зведена у ХVІ столітті. Деякі жителі Виноградова пам'ятають, що ще не так давно капличку вкривав бляшаний дах, а на стінах можна було помітити старовинні розписи. Зараз стан міні-храму мало відрізняється від оплакуваних дощами та снігами забутих руїн Канківа поряд…

Замок потроху розтаскують виноградівці, які живуть поруч — хто на огорожі, хто на клуні, а найбільше — на мощені тераси. Якось місцева влада поставила тут огорожу з колючого дроту, та метикуватість та хитрість вкупі з бажанням поживитись на халяву перемогли благенький паркани. Городи ж із капустою та картоплею підповзають до руїн все ближче та ближче, зазіхаючи на нічию, пусту територію. Щоправда інколи Канків, все ж таки оживав… Його дрімоту за радянських часів тривожили кінематографісти: на цих руїнах знімалися такі фільми, як Табір знімається в небо, Злива над полями, Над Тисою та документальна стрічка Перший декрет. Тепер же його агонію доповнюють місцеві мешканці, які сповзаються сюди щоб випити горілки, поїсти шашликів, а потім справити свою малу і не дуже в стародавніх стінах…