Свято Карпат, Свалява

Тамила, 1.01.2015   ответить   удалить ложный комментарий

Первый раз ездила на зимний отдых, долго откладывали с мужем, но все таки рискнули, теперь поедем лет так через 50)))) Я не знаю это только нам так повезло с гидом и компанией людей, которые нас окружали, или это каждый раз собираются пол автобуса знакомых, все 5 дней бухают, горланят, поют песни и ведут себя крайне не прилично, мягко сказано. Организация жуткая, мы все 4 дня утром днем и вечером кого-то ждали, аж противно было от своей пунктуальности. Я мечтала что б мы кого то забыли, может другим бы был урок. В общем отдых жуткий, если б не муж со своими сюрпризами, я бы сума сошла окончательно. Поспать было не реально все гуляли до 2-4 ночи, при чём такое впечатление что они бегали и играли в прялки, гид постоянно тормозил, рассказывал не о чем. Водителя постоянно отвлекали при чём на серпантине, зимой, по скользкой дороге. Я очень не довольна, не советую.

IRA, 16.11.2012   ответить   удалить ложный комментарий

Прийшов час збирати камні.
У вересні 2008 відпочивали зі «Святом Карпат» вперше тоді були просто в захваті від гіда Михайла (він і є власником цього бізнесу) все було прекрасно і розміщення і екскурсійне обслуговування, і тому, що погода була дощова крім нас двох на цю екскурсію ніхто не приїхав, тому у нас був індивідуальний тур. Після того разу користувались послугами цієї компанії ще тричі, особливо хочеться розповісти про останній раз...
На 02.01.2011р. замовили собі екскурісю на чотирьох до Синевиру, Шипіту та попутньо трьох перевалів по дорозі до цих туристичних «маст сі». Знаючи що погода «не льотна» заздалегідь (за півтора місяця ще з Києва) домовились що вся екскурсія буде проходити на позашляховику і коштуватиме 900грн.
Першого січня передзвонили Михайлу, щоб підтвердити замовлення, і нам запропонували перенести екскурсію на день пізніше, що нас не влаштувало. Тоді Михайло нас делегував своєму компаньону Володимиру, який в той же вечір приїхав за грошима і сказав, що позашляховик треба заправляти тому поїздика коштуватиме не 900, а 1000 грн., ми пристали на цю пропозицію. Годиною пізніше перетелефонував Володимир і сказав що він не хоче ганяти той автомобіль, а краще найме на Синевирі нам сані які підіймуть нас до гори і спустять донизу («Колорит» подумали ми тоді). Ну от настав довгоочікуваний день екскурсії та суцільних розчарувань. По нас приїхав не Михайло і навіть не Володимир, а якийсь Євген (Женя) і не сам, а зі супутницею. Із троьх перевалів ми зупинялися лише на одному та й екскурсійне обслуговування було досить сухим та скутим. Доїхавши до пункту призначення та підійнявшись до озера на змиленій кобильці виявилось що в зворотньому напрямку йдемо ніжками і це все задоволення за мої власні гроші. На правидний гнів та обурення нам відповіли, що «Коні будуть через годину» і на цьому наше «обслуговування» за маршрутом взагалі скінчилось від Синевіру до Шипіту їхали мовчки. Діставшись до другого пункту нашої екскурсії Женя нас поставив перед фактом фразою: «У вас є 40 хвилин», а на питання де ж Шипіт сказав «Там» і тицьнувши пальцем в бік взяв свою подружку та пішов демонструвати їй місцеві окраси, а ми пішли шукати той Шипіт. Варто зазанчити що краса неймовірна і вражаюча як на Синевирі так і на Шипоті, але вона, нажаль, не компенсує зіпсований настрій та глибоке розчарування в людях. А Євгену окрема подяка за зіпсовану екскурсію.