Теребовля, путеводитель по городу

У 2007 році стародавня Теребовля на Тернопіллі відсвяткувала ювілей — 910-ліття першої письмової згадки про місто в Іпатіївському літописі. У «Повісті минулих літ» читаємо: «Прийшли Святополк Київський, і Володимир Мономах, і Олег, і брат його Давид, і Василько Ростиславич, правнук Ярослава Мудрого… Зібралися князі в Любечі на раду для влаштування миру і сказали один одному: «Для чого губимо Руську землю, самі між собою влаштовуючи розбрат?(…) І хай кожен володіє вотчиною своєю: Святополк — Києвом, Володимир Мономах — Переяславом, Олег-Черніговом, Василько — Теребовлею». Але край князівським міжусобицям на цьому не було покладено. Давид зі Святополком почали підозрювати, що Василько зазіхає на їхні землі. Скориставшись його приїздом у Київ, вони запросили Василька на іменини Святополка. А там закували в дубові окови, повезли в містечко Білгород. Конюхи та вівчар Святополків Василька Теребовльського осліпили…

У 1340 році княже місто Теребовля переходить під владу Польщі. Для зміцнення своїх володінь польський король Казимир Великий збудував у Галичині декілька замків, у тому числі в Теребовлі, на місці давнього, князівського. На короткий період місто стало залежним від угорської корони, а в 1378-му ним остаточно заволоділа Польща. Теребовля однією з перших серед галицьких міст отримала Магдебурзьке право (1389 р.)

Турецькі й татарські орди не давали місту спокою більше трьох з половиною століть: оборонні стіни зазнали сильних руйнувань. На місці руїн 1534 року краківський каштелян Адам Тенчинський спорудив новий дерев’яний замок, який бачив тріумфальну битву з поляками козацьких військ під проводом Северина Наливайка 1594 року.

У 1618—1630 роках Тере­бовля знову потерпала від орд. Тому королівський уряд виділив кошти на будівництво нового, кам’яного, набагато міцнішого замку. Тридцять років теребовлянські майстри викладали з тесаного каменю величну будівлю. 1672 року турецькі полчища посунули на Поділля. Підійшли вони і до Теребовлі. Частина шляхтичів, які сховалися за мурами замку, злякалися. На таємній нараді вони вирішили здати замок. Але дружина коменданта Яна Хшановського Софія довідалася про змову і під кулями, ризикуючи життям, поспішила до чоловіка. Зраді вдалося запобігти.

1688 року замок зазнав нових руйнувань. Відтоді він уже не підводився з руїн, а після відвоювання у турків Кам’янець-Подільської фортеці втратив своє виняткове значення. Про мужню оборону Теребовлянського замку сьогодні нагадує… підставка від пам’ятника Софії Хшановській, знищеного більшовицькою владою.

Багата історія Тере­бовлі залишила сучасникам оригінальні пам’ятки сакральної архітектури. У центрі міста туристи можуть побачити Миколаївську церкву XVI століття — унікальний зразок оборонної культової споруди із закритим бойовим ярусом із бійницями. Комплекс споруд монастиря кармелітів, збудований у 1635—1640 роках, належить до ренесансно-барокової архітектури. Туристів вражає масивний костел (нині — це церква святого Володимира УАПЦ), до якого прибудований двоповерховий монастир. Римо-католицький костел святих Петра і Павла — пам’ятка пізнішого часу, бо збудований у 20-х роках минулого століття. Дві високі вежі на фасаді проектував сам реставратор Вавеля — архітектор Адольф Жишке-Богуш. Костел був першою на теренах тодішньої Польщі будівлею у стилі старих римських базилік — це справжня родзинка теребовлянського зодчества.

Замок у Теребовлі — приманка для туристів і місце відпочинку місцевих жителів. Однак вигляд у колишньої твердині жалюгідний. Початок її реставрації міська влада Теребовлі розглядає як далеку перспективу.

Щоб реставрувати пам’ятку, керівництво національного заповідника «Замки Тернопілля» погоджується взяти замок на свій баланс. Але коли буде врегульовано всі питання передачі-прийому, невідомо. Тим часом три вежі і мури, які збереглися до наших днів, немилосердно руйнує час.

У кращому стані — міська ратуша (XIX ст.), але вона теж потребує зусиль реставраторів. У черзі на реставрацію стоїть згаданий костел Петра і Павла, переданий десять років тому римо-католицькій громаді міста. Вона зовсім невеличка, не має багатих і щедрих спонсорів, тому ця культова споруда заздрить монастиреві кармелітів, розміщеному неподалік. Його вежі і мури у 2007 році відремонтовано за кошти міста.

І все ж туристи у стародавній Теребовлі бувають — проїздом. Слушною є думка міського голови: включити Теребовлю в туристичні маршрути з відвіданням замків у навколишніх селах Буданові, Долині, Струсові, Микулинцях, релігійного центру у Зарваниці та Підгорянського монастиря. Але де ж зупинитися, коли в самій Теребовлі — жодного готелю чи мотелю? Лише один підприємець виявив бажання збудувати готельно-розважальний комплекс із рестораном, конференц-залом та іншими зручностями. Недавно міська рада підтримала його, давши згоду на збір матеріалів для передачі земельної ділянки в оренду.

Знайомі керівники турис­тичних фірм у Тернополі влучно жартують: туристи Тере­бовлю не оминають. Її оминає туристична інфраструктура. Краще не скажеш.