Бучач | |
Піший похід уздовж Дністра
Україна - Золотий Потік - Сокілець - Устечко пам'ятки
Золотий Потік - Сокілець - Устечко визначні місця, що цікавого.
27 травня 2014
8 | додати свій голос |
Вибір є завжди! Все наше життя - суцільна низка виборів, дуже часто, правда, з двох зол: направо підеш - коня втратиш, наліво підеш - смерть знайдеш. У мене був вибір: провести вихідні в компанії друзів сидячи на дивані з тортами і чаями або намотувати кілометраж з рюкзаком на плечах в компанії інших друзів. Абсолютно несподівано для самої себе я вибрала 2 -й варіант. Несподіванка мого вибору полягала в тому, що піші прогулянки з ношею на плечах та іншої « романтикою » похідного життя - це взагалі не моя стихія. Але вибір зроблено, рюкзак зібраний, так що вперед...
Після трудового тижня суботнім ранком так хочеться повалятися в ліжку подовше, відіспатися за всю тиждень, але ні, замість цього доводиться вставати ще раніше звичайного, тому що в 6:15 відходить наш автобус. Так, на цей раз все «по -чесному »: ні тобі машина, ні замовний бусик, немає, звичайний рейсовий автобус місцевого значення.Відправна точка нашого пішого походу - селище Золотий Потік ( смт.Золотій Потік, Бучацький р- н, Тернопільська обл. ).Свою історію селище веде з XIV в., Тоді він називався Загайполе. Назва мабуть відображало його розташування - за лісом (укр. гай), за полем, ну або між лісом і полем. У першій половині XVI в. польський король Сигізмунд І подарував його графу Якубу Потоцькому. Т.ч. селище стало родовим гніздом відомої в Україні та Польщі династії Потоцьких. У 1570 р. селище отримав статус міста і нову назву - Золотий Потік.Статус міста увазі в ті часи наявність замку, який і був зведений Стефаном Потоцьким ( онуком Якуба Потоцького ) на рубежі XVI -XVII ст. Зараз замок, як і більша частина замків нашої області, перебуває в стані руїн..
Потопталися ми у руїн, і вирушили в путь- дорогу.Початок шляху було просто прекрасним : чисте поле, легкий вітерець, п'янкий аромат квітів ( маки таки :))..
Так ми дійшли до сусіднього села Сокілець ( Сокілець ). Тут збереглася невелика церковця ( церква Покрови Божої Матері ), побудована в 1671 р. на кошти Яна Потоцького на місці зруйнованої більш давньої монастирської церкви..
Церква стоїть на скелі, в якій була вирубана келія перших ченців. Поки ще повні сил та енергії, ми, звичайно ж, відвідали цю обитель, хоча дивитися в таких печерах особливо не на що..
Пройшовши ще трохи, вийшли до старої водяному млині..
А далі - перехід через невелику річечку Стрипа..
Ще зовсім трохи, і ми на березі Дністра..
Можна розслабитися - влаштувати сніданок-обід, а також тихий час..
Хотілося зависнути в цьому чудовому місці на цілу добу, але потрібно було йти далі. Попереду нас чекав хоч і нескладний, але досить виснажливий через спеку підйом на Беремьянскую стінку. Наші зусилля були щедро винагороджені чудовим видом зверху..
А далі ми просто йшли, йшли, йшли... під безжально палючим сонцем, через поля і села... Все хмурній і сумніше ставали наші обличчя....
Зрештою, ми все ж дійшли до... як мені тоді здалося, місця стоянки. Рівна місцевість, зручна для встановлення наметів, близькість води, прекрасна панорама Дністра з острівцями Інь і Янь..
Поруч чергова печера відлюдника в скелі..
Дивлячись на дертися туди товариша, я подумала, що швидше за все відлюдник став відлюдником зовсім не по своїй волі, він просто не зміг спуститися. І цілком імовірно, що дуже скоро там може оселитися новий відлюдник :)Може, якби « самітник» не зліз зі скелі, ми б тут і заночували, а так довелося знову нав'ючити свої рюкзаки і йти далі, тому що не пройшли ми ще « покладений » маршрут.Сказати, що йти було важко - не сказати нічого. Йти було нестерпно. Ноги не слухалися, спина нила, мозок волав, що потрібно було залишатися на чудовій галявині. А тут ще про мене згадала цивілізація - друзі кликали на боулінг. Як завжди в таких випадках, хотілося сісти й заплакати. Але сідати було страшно, тому що в кущах таяться не тільки злісні кліщі, а й тварі куди небезпечніша..
А плакати на ходу якось не цікаво. Довелося йти мовчки...Ось тепер я зрозуміла, до чого це на самому початку походу наш « командир » раптом згадав розповідь Джека Лондона про Смока Беллью і смак ведмедини. Нехай до лихих пригод головного героя нам було звичайно далеко, але все ж... легкий « присмак ведмедини » явно відчувався.Нарешті ми прийшли до місця ночівлі і зайнялися звичайними похідними клопотами..
Життя потихеньку стала налагоджуватися..
А гаряча вечеря і здорова частка алкоголю повністю перебили «смак ведмедини ». Але, як виявилося, ненадовго. Під ранок нас розбудила сильна гроза...Грозу я люблю. Люблю дивитися на яскраві спалахи блискавки, слухати оглушливі гуркіт грому... стоячи біля вікна з чашкою гарячого чаю. Але перечікувати грозу на березі річки в хлюпенькой палаточке, яку так і норовить стерти з лиця землі розлючена стихія - це... Загалом, ранок видався важким..
Спочатку в цей день ми планували відвідати водоспад Джурин біля села Нирків (с. Нирків, Заліщицький р- н ), у ці дні там саме проходив етнофестиваль « Джурин - фест». Але виявилося, що наші можливості рішуче не співпали з нашими бажаннями. Так що ми просто повільно, але впевнено рухалися в бік будинку, минаючи водоспад буквально в декількох кілометрах (((По дорозі зустріли ось такого повзучого гада..
Так ця « зустріч » виглядає поблизу, а ось так зі сторони....
Ще мою увагу привернув закинутий костел в с. Устечко..
Але « знайомитися » з ним ближче - обійти з усіх боків, зайти в середину - у мене вже не було сил. Нам належало пройти ще пару кілометрів до траси, а там автостопом по галактиці до будинку рідного.Час поїздки - 9-10 червня 2012.
Автор статьи Алла Склярова, больше моих статей вы найдете на моем блоге http://sk-alla.livejournal.com
Понравилось: |
|
ВІДГУКИ "ПІШИЙ ПОХІД УЗДОВЖ ДНІСТРА"
справжній автор розповіді, 12.01.2015 відповісти Взагалі-то так не робиться. Якщо бажаєте використати чужий матеріал, то спочатку треба б спитати дозвіл в автора, а при публікації вказувати автора та давати ссилку на оригінал: http://sk-alla.livejournal.com/7691.html |
автор фото і учасник мандрівки, 12.01.2015 відповісти Ну злодюги, ви обнагліли поза межу:) Давно так не сміявся)))) Що ви плетете))) Який нафіг бьоулінг і повзучі гади))) Вимагаю видалити мої фоти і цей звіт взагалі |
вдень: | 0...0 °C |
вночі: | 0...0 °C |
Останні коментарі
5 случайных отчетов
Однозначно Крим - перлина України, Судак - перлина Криму,... | |
Що таке Буковель ? Якщо хто не знає, це спроба України створити... | |
Топорівці - село в 15 кілометрах на північний схід Чернівців.... | |
Київське метро - добротне, наше радянське. Наше метро взагалі... | |
З'їздив в черговий раз до Севастополя. Спробую описати... |