Стрий, путівник по місту

Розглядати Стрий як туристичний центр почему-то не прийнято. А даремно. Цей чималий районний центр Львівщини - місто уютній і кольоровий, з довгою історією і гостинними жителями. Лежить Стрий на річці ... да-да, правильно: Стрий. Кажуть, слово це означає « протягом».

Якщо заглиблюватися не стільки в старі квартали міста, скільки в історію, то з'ясуємо, що вже в давньоруські часи Стрий був великим і добре укріпленим містом. Навіть у більш пізні часи (XV-XVІІ століття) Стрий відрізнявся від інших галицьких міст потужними фортифікації, витримував численні облоги і був надійним притулком для навколишнього населення. І хоча перша згадка про Стрию датується аж кінцем XІ V ст., Люди тут селилися здавна. У 1431 р. місто отримало Магдебурзьке право. До того часу він встиг прославиться як торговий центр і мав земляну фортецю. Але вона не уберегло Стрий від татарської навали в 1523 р. потрібен був могутній замок - і такий з'явився над Стрию. До XVIII століття сірі стіни захищали місто як могли, поки не впали анахроніческім пережитком під ноги нової, австрійської влади.

Стрий так сжілся із залізницею, що здається, вона тут була завжди. Але гілку зі Львова в Стрий простягнули лише в 1872-1875 роках. Тоді ж побудували дерев'яний вокзал, почали працювати паровозоремонтние майстерні, деревообробні підприємства, фабрика сірників «Ватра», підприємства нафтовидобувної промисловості. У вересні 1909 року в приміщенні Народного дому відкрилась перша Крайова виставка сільського господарства та художніх промислів. Славу промислового центру місто не втратив і зараз.

Стрий - місто національно-свідомий, і коріння цього свідомості слід шукати в минулих століттях. Так, ще в 1848 році українська інтелігенція міста організувала окружної Русский Рада. Наприкінці ХІХ ст. в місті діяло чимало товариств: «Просвіта», «Русское касіно», «міщанської бесіда», «Підгорний Рада». За часів Першої світової у місті формується Легіон УСС. А в 1918 р., 1 листопада, у місті відбувається збройний переворот і встановлюється влада ЗУНР. Українська влада протрималася лише до 19 травня 1919 року, але стрияне не забули ці події: і 14 березня 1990 року над міськрадою запестрел український прапор. Тут встановлено пам'ятники С. Бандері, Я. Стецько, «будителів українського народу», величний меморіал жертвам НКВС поблизу колишнього приміщення суду і в'язниці.

Серед архітектурних домінант міста виділяється костел Різдва Богородиці (XІV-ХІХ ст., площа ім. 22 січня). Спорудження пережило за свою історію чимало перебудов, але виглядає нарядно і вишукано. Інший помітний храм міста - колишній костел Марії Магдалини, нині церква Святого Архистратига Михайла - бере початок у XVI ст. У центрі міста збереглися гарненький вілли рубежу ХІХ-ХХ століть, колишнє приміщення спортивного товариства «Сокіл», а ще потрібно побачити Народний будинок (1901), побудований на кошти міщан. Його фасад прикрашають погруддя Т. Шевченка, М. Шашкевича та інших видатних синів України.

У місті діють музеї афганської пам'яті, краєзнавчий, літературно-мистецький «Хвилі Стрия», меморіальний музей Ольги Бачінської і музей-садиба родини Бандери.