Андріївська церква, Київ

«В цьому храмі немає ані глибини, ані серйозності.
Він веселий і світлий, по-земному гарний -
дивовижний пам'ятник середини 18 століття,
легковажного і веселого, яке створило культ краси і грації.»
Так поетично була представлена Андріївська церква в одному з путівників по Києву, виданому на початку 20 століття.
За легендою, на пагорбі, прикрашеному цією дивовижною церквою, апостол Андрій, перший учень Христа на Русі, провидів виникнення міста, і поставив хрест. З моменту хрещення Русі до середини 18 століття на цьому місці було кілька християнських храмів, що не збереглись до наших днів.
Пізніше, в 1744 році, імператриця Єлизавета, яка прибула до Києва, схотіла заснувати храм Божий саме тут. Вона заклала перший символічний камінь у фундамент майбутньої церкви, який будували з 1749 по 1762 рр. у стилі бароко.
Зводив храм відомий архітектор І.Ф.Мічурін, автор одного з генеральних планів забудови Москви. Проект церкви належить видатному архітектору Б. Растреллі, який подарував Зимовий палац і Смольний монастир Петербургу, а Маріїнський палац – Києву. За художньою довершеністю, сміливістю задуму, граціозністю, просторовому композиційному рішенню, Андріївську церкву відносять до найкращих творінь Растреллі, яке втілило характерний лише для нього напрям бароко. У проекті були зважені національні українські традиції, досягнення українського народного зодчества, був трансформований величезний європейський і російський архітектурний спадок.
Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті Єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. Ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. Будівля старішала, підземні води розмивали фундамент, у стінах з'являлись тріщини. Були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. Так і не побудували дзвіницю, до того ж проект Растреллі на той час було втрачено. В 1968 році богослужіння в храмі припинили і створили музей. Наприкінці 70х років минулого століття в архівах знайшли проект храму. На його основі київські реставратори відновили церкву у первісному вигляді. Саме такою ми бачимо її сьогодні.
В Андріївській церкві був похований Андрій Миколайович Муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. За життя він з любов'ю говорив про Київ та церкву. Милуючись панорамою, яка відкривається з Андріївської гори, він казав: Увесь нижній Київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість. Справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку Києва над Подолом. Стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. З усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба.
Сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою Задніпров’я Гоголь, Шевченко, Максимович та багато інших цінителів прекрасного. Природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.

інформація надана http://ToursDeKiev.com.ua