Доброго дня.У вас в жашкові є товстий мужичок схожий на колобка, який займається розборкою вантажних прицепів до Фур.При покупці двох останніх прицепів викрав туалетного папіру.
Може хто знає його номер і ім’я, відпишіть будь ласка.
Може хто знає його номер і ім’я, відпишіть будь ласка.
18.03.2020
18.03.2020
Ящик туалетного папіру*
18.03.2020
Найменування:Панда
18.03.2020
Кабачок в Києві вже прославився от Олєжка порви срака
18.03.2020
Воно таке падло за забор не віддало гроші, ГАНДОН
18.03.2020
Вусику нада сказать то той йому ту панду в сраку запихне.
18.03.2020
Кабак тіки може ходить розказувати що в нього связі а на самом дєлє лох цветочний
20.03.2020
У цього долбойоба знайшли коронавірус
24.03.2020
Народ що ви хуйню пишите.
Валерич нормальна людина і якщо вам завідно то прийдіть до нього і він насере вам повне відро і ви його їжте і не пистітью
Пітараси ви кончені уроди дибіли і блть макагони ви нетойобані.
Валерич нормальна людина і якщо вам завідно то прийдіть до нього і він насере вам повне відро і ви його їжте і не пистітью
Пітараси ви кончені уроди дибіли і блть макагони ви нетойобані.
26.03.2020
гандон дядбку Сашку грошы должен ще ы блять переноску забрав гандон
29.03.2020
Валерич нормальна людина пообщайтись з ним і побачите а то брехню пишуть подонки
29.03.2020
К кастрату раз пришел скрыпач,
Он был бедняк, а тот богач.
«Смотри, сказал певец <безмудый>, —
Мои алмазы, изумруды —
Я их от скуки разбирал.
А! кстати, брат, — он продолжал, —
Когда тебе бывает скучно,
Ты что творишь, сказать прошу».
В ответ бедняга равнодушно:
— Я? я <муде> себе чешу.
Он был бедняк, а тот богач.
«Смотри, сказал певец <безмудый>, —
Мои алмазы, изумруды —
Я их от скуки разбирал.
А! кстати, брат, — он продолжал, —
Когда тебе бывает скучно,
Ты что творишь, сказать прошу».
В ответ бедняга равнодушно:
— Я? я <муде> себе чешу.
29.03.2020
Мы сидели в Интернете
Говорили о минете
Об Астрале и анале
И о фото-биеннале
Говорили о погоде
о готовке и о моде
о наложницах любви
и о безысходной лжи
Говорили о дорогах
бесконечных суматохах
и о виртуальном сексе
и о том, как делать кексы
https://www.inpearls.ru/
Говорили о минете
Об Астрале и анале
И о фото-биеннале
Говорили о погоде
о готовке и о моде
о наложницах любви
и о безысходной лжи
Говорили о дорогах
бесконечных суматохах
и о виртуальном сексе
и о том, как делать кексы
https://www.inpearls.ru/
29.03.2020
Олег хотел про Наутилус
Под вечер Ольге рассказать
Но произнесло вдруг куннилингус
И оживился разговор
29.03.2020
олег в костюме проститутки
выходит вечером во двор
но все старушки сразу видят
переодетый наркоман
29.03.2020
15
олега не любили люди
только за то что он олег
олег в стихах встречался часто
и всем изрядно надоел
14
ответить на вопрос
По
Под вечер Ольге рассказать
Но произнесло вдруг куннилингус
И оживился разговор
29.03.2020
олег в костюме проститутки
выходит вечером во двор
но все старушки сразу видят
переодетый наркоман
29.03.2020
15
олега не любили люди
только за то что он олег
олег в стихах встречался часто
и всем изрядно надоел
14
ответить на вопрос
По
29.03.2020
Че Олег ты ходишь , бродишь на мой хуй тоску наводишь
29.03.2020
олег в костюме некрофила
выходит вечером во двор
но все старушки сразу видят
переодетый педофил
Подробнее: ht
выходит вечером во двор
но все старушки сразу видят
переодетый педофил
Подробнее: ht
29.03.2020
Ахуенные стихи видно сразу родственник Пушкина писал, большой талант сразу читается в деталях, надо на Нобелевскую премию автора выдвинуть.
29.03.2020
отстань сказал олегу грубо
одетый в ласты николай
я всё равно пойду за хлебом
Как не смотри ты не воняй
одетый в ласты николай
я всё равно пойду за хлебом
Как не смотри ты не воняй
29.03.2020
Олег хотел про Наутилус
Под вечер Ольге рассказать
Но произнесло вдруг куннилингус
И в рыло начал получать
Под вечер Ольге рассказать
Но произнесло вдруг куннилингус
И в рыло начал получать
29.03.2020
мне страшно прыгать с парашютом
сказал инструктору Олег
всё хорошо Олег не бойся
сегодня прыгнешь без него
сказал инструктору Олег
всё хорошо Олег не бойся
сегодня прыгнешь без него
29.03.2020
Гарні віршики - срав пердів з гори летів, зразу видно мудра людина придумала
30.03.2020
Народ що ви хуйню пишите.
Валерич нормальна людина і якщо вам завідно то прийдіть до нього і скажіть що він вам должен. Найшли обект для насмешки. Він нікому нічого поганого не зробив а то таке мелете що переноску вкрав не розщитався з лохами а може треба було і бітою їх отхлобистити за погану роботу.
Валерич нормальна людина і якщо вам завідно то прийдіть до нього і скажіть що він вам должен. Найшли обект для насмешки. Він нікому нічого поганого не зробив а то таке мелете що переноску вкрав не розщитався з лохами а може треба було і бітою їх отхлобистити за погану роботу.
30.03.2020
723а-67 Инструкция по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении
Инструкция * по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении **
(утв. Главным санитарным врачом 25 ноября 1967 г. N 723а-67)
I. Хлорирование воды на водопроводах
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Приложение N 2 Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
Инструкция предназначена для санитарных врачей, осуществляющих контроль за хозяйственно-питьевым водоснабжением населенных мест. Руководствуясь настоящей инструкцией, органы санитарно-эпидемиологической службы предъявляют санитарные требования к администрации водопроводов или к владельцам местных водоисточников, которые несут ответственность за обеспечение населения доброкачественной питьевой водой.
I. Хлорирование воды на водопроводах
Качество воды при централизованном водоснабжении зависит от качества воды источников, условий водозабора, правильности организации зон санитарной охраны и выполнения в них соответствующего режима, режима очистки и обеззараживания воды, а также от санитарно-технического состояния водозаборных устройств и водоразводящих сетей. Для того, чтобы, обеспечить население доброкачественной питьевой водой, необходимо строго соблюдать санитарные требования при устройстве и эксплуатации всех сооружений водопровода, в том числе и установок для хлорирования воды.
2. Хлорирование воды должно производиться во всех случаях получения ее из поверхностных водоемов (после обязательной предварительной очистки), а также при получении воды из подземных источников, бактериальные показатели которой не соответствуют ГОСТ "Вода питьевая".
Примечание: Для обеззараживания воды могут применяться и другие методы, разрешенные Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР.
3. Хлорирование воды на водопроводах должно производиться, как правило, с применением жидкого хлора. Для станций производительностью до 3000 м3/сутки допускается применение хлорной извести или гипохлорита кальция в виде двутретьосновной соли (ДТСГК). Реагенты, используемые для хлорирования воды, должны быть подвергнуты контрольному анализу на водопроводной станции для проверки содержания в них активного хлора и прочих составных частей, согласно установленным нормативам ("Хлор жидкий" - ГОСТ 6718-53, "Известь хлорная" - ГОСТ 1692-58, "Временное наставление по применению ДТСГК для целей дезинфекции", утвержденное Министерством здравоохранения СССР 6.11.1960 г. N 311-60).
4. В целях установления показаний для хлорирования воды источников, используемых для хозяйственно-питьевого водоснабжения, а также в целях разработки основных положений по режиму хлорирования, производится предварительное санитарное и лабораторное обследование водоисточника, выполняемое в соответствии с программой, предусмотренной действующим ГОСТ "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Правила выбора и оценки качества" (2761-57).
5. В целях установления рабочей дозы хлора для хлорирования, опытным путем производится определение эффекта обеззараживания воды и количества остаточного активного хлора, которое зависит от величины хлорпоглощаемости воды.
Выбранная для обеззараживания воды рабочая доза хлора должна обеспечивать надлежащий бактерицидный эффект, т.е. количество кишечных палочек в обработанной воде должно быть не более 3 в 1 л, общее число бактерий - не более 100 в 1 мл после контактного периода воды с хлором (не менее 30 мин.). Содержание остаточного хлора при этом должно быть не менее 0,3 и не более 0,5 мг/л (ГОСТ "Вода питьевая").
6. При хлорировании воды некоторых источников, преимущественно открытых, могут возникнуть затруднения, связанные с необходимостью получить надлежащий эффект обеззараживания и в тоже время обеспечить соответствие воды гигиеническим требованиям в отношении органолептических свойств (запаха и вкуса). В таких случаях должен применяться тот или иной из специальных приемов обеззараживания, к которым относятся следующие:
а) Двойное хлорирование, т.е. введение хлора предварительно до очистных сооружений во всасывающие водоводы 1-го подъема (обычно в дозах 3-5 мг/л) и окончательно после фильтров (обычно в дозах 0,7-2 мг/л); используется при высокой цветности исходной воды, при повышенном содержании в ней органических веществ и планктона.
б) Хлорирование с преаммонизацией, т.е. введение в воду аммиака или его солей непосредственно перед введением хлора (обычно при соотношениях доз аммиака и хлора 1:4, 1:10). При этом обеззараживание обеспечивается за счет связанного хлора (хлораминов). Этот метод используется для предупреждения специфических запахов, возникающих после обработки воды хлором. При преаммонизации контакт воды с хлором должен быть не менее 1 часа.
в) Перехлорирование, т.е. введение заведомо высоких доз хлора (до 10-20 мг/л) с последующим связыванием избытка хлора (дехлорирование сернистым газом или активированным углем); применяется в случаях вынужденного использования водоисточников, бактериальное загрязнение которых превышает предел, установленный ГОСТ 2761-57, т.е. среднее количество кишечных палочек составляет более 10000 в 1 литре (в пробах воды, взятых в точке водозабора). Кроме того, применяется во избежание появления хлор-фенольного запаха при наличии в исходной воде фенолов.
г) Хлорирование послепереломными дозами, т.е. с учетом точки перелома на кривой остаточного хлора; при этом обеззараживание воды производится свободным хлором, который значительно эффективнее связанного хлора (хлораминов); применяется главным образом в случаях высокого бактериального загрязнения исходной воды.
д) Использование двуокиси хлора также может быть рекомендовано для повышения эффективности обеззараживания и предупреждения специфических запахов в воде.
7. Выбор того или иного приема хлорирования, гарантирующего полное соответствие питьевой воды требованиям ГОСТ "Вода питьевая", осуществляется администрацией водопроводной станции на основании санитарно-химических, санитарно-бактериологических и технологических анализов сырой и обработанной воды с учетом производственного опыта по ее очистке и обеззараживанию.
8. На основе данных, полученных в соответствии с пп. 5-7, администрация водопровода устанавливает основные положения по методике обработки воды хлором, которые включают схему использования хлора, дозировку реагентов и графики хлорирования, в зависимости от расхода воды. Эти основные положения должны быть согласованы с местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
Лабораторно-производственный контроль за качеством воды на водопроводной станции и в распределительной сети обеспечивается администрацией водопровода, силами и средствами ведомственной лаборатории в соответствии с ГОСТ "Вода питьевая". Определение остаточного хлора перед подачей в сеть производится через каждый час, а на водопроводах из открытых водоемов - через каждые 30 мин; там же отбирается проба на бактериологический анализ не реже 1 раза в сутки, одномоментно с очередным определением остаточного хлора.
9. Санитарно-лабораторный контроль за эффективностью хлорирования воды, подаваемой водопроводом для хозяйственно-питьевых нужд, проводится санитарно-эпидемиологической станцией путем определения количества кишечных палочек и общего числа бактерий в наиболее характерных точках водоразбора (ближайшие к насосной станции, наиболее удаленные, наиболее возвышенные, тупики, водоразборные колонки). Пункты отбора проб и частота анализов определяются графиками, утверждаемыми местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
10. Количественное определение остаточного активного хлора в воде выполняется йодометрическим или ортотолидиновым методом, описание которых дано в приложении N 1.
Йодометрический метод предпочтительнее при концентрациях активного хлора не менее 0,5 мг/л, ортотолидиновый - при более низких концентрациях.
Для определения остаточного хлора на крупных водопроводах целесообразно применять автоматические анализаторы, в частности фотоэлектронные системы Академии коммунального хозяйства РСФСР, которые обеспечивают непрерывную регистрацию остаточного хлора в воде.
В практике хлорирования может встретиться необходимость раздельно определять основные формы активного хлора, в частности, при хлорировании послепереломными дозами (свободный хлор) и при хлораммонизации (связанный хлор). Свободный хлор обладает сравнительно быстрым дезинфицирующим действием, тогда как связанный хлор менее эффективен (см. выше п. 6-г). Для их раздельного количественного определения следует пользоваться методом, основанным на применении парааминодиметиланилина (см. приложение N 1). Международными стандартами питьевой воды рекомендуется также ортотолидин-арсенитный метод, который в СССР до настоящего времени не нашел применения.
11. При выполнении работ по хлорированию воды должны соблюдаться меры по технике безопасности, указанные в приложении N 2.
Условия хранения запасов хлора и аммиака должны отвечать требованиям действующих Санитарных правил проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (утверждены Министерством здравоохранения СССР 24.VI.1965 г. N 534-65). При этом аммиак должен храниться изолированно от хлора.
Хранение запасов хлорной извести допускается только в неповрежденной стандартной упаковке, в закрытых складских помещениях, сухих, затемненных и хорошо вентилируемых, при температуре воздуха не выше 20°С. Запрещается хранить в одном помещении с хлорной известью взрывчатые и огнеопасные вещества, смазочные масла, пищевые продукты, металлические изделия и баллоны с газом.
12. Органы санитарно-эпидемиологической службы в процессе плановых обследований водопроводов, а также по эпидемическим показаниям, (не реже одного раза в месяц) должны проверять правильность лабораторно-производственного контроля за качеством воды, в том числе правильность основных положений по методике обработки воды хлором, установленной администрацией водопровода (см. п. 8 настоящей инструкции).
Все замечания и предложения по улучшению санитарного состояния головных сооружений водопровода, по методике обработки и по улучшению качества воды должны вноситься в специальный журнал установленной формы, хранящийся на водопроводной станции.
13. В случае отсутствия ведомственной лаборатории (на водопроводах малой мощности) для производственного контроля за работой станции должна быть предусмотрена штатная должность лаборанта, который ведет наблюдение за правильностью хлорирования и выполняет простейшие анализы (содержание активного хлора в хлорной извести, в приготовленных хлорных растворах, определение остаточного хлора в воде и др.).
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
14. При местном водоснабжении, т.е. при использовании воды без разводящей сети труб, непосредственно из источника (колодцы, родники, открытые водоемы), хлорирование воды, требующей обеззараживания, производится обычно хлорной известью в чистых емкостях - резервуарах, бочках, баках или другой специальной таре. При этом необходимо соблюдать следующие условия:
а) хлорная известь вводится в воду в дозе, установленной опытным путем;
б) для надежного обеззараживания воды контакт ее с хлором должен быть летом не менее 30 мин., а зимой не менее 1 часа;
в) правильно прохлорированная вода должна содержать остаточный хлор в количестве 0,3-0,5 мг в литре.
Примечание: В исключительных случаях, при отсутствии других возможностей остаточный хлор можно определить качественно по посинению хлорированной воды от добавления к ней нескольких кристаллов йодистого калия и нескольких капель 1% раствора крахмала, а также по наличию в воде слабого запаха хлора.
15. Раствор хлорной извести готовится крепостью 1-5%, т.е. для приготовления раствора берется 10-50 г хлорной извести на 1 литр воды. При отсутствии весов можно пользоваться для отмеривания извести ложками, стаканами и другими предметами известной емкости, принимая вместимость чайной ложки 2-2,5 г хлорной извести, столовой ложки 9-12 г, стакана - 120 г.
Отмеренное количество хлорной извести высыпают в кружку или миску, добавляют к ней немного воды и растирают в сметанообразную массу без комков. Затем эту массу разбавляют нужным количеством воды и тщательно перемешивают. Приготовленный раствор хлорной извести употребляется для хлорирования после отстаивания. Содержание активного хлора в хлорной извести и подбор рабочей дозы хлора производится согласно приложению N 1.
16. В отдельных случаях, в зависимости от качества воды, с целью повышения надежности ее обеззараживания, рекомендуется применять перехлорирование, т.е. введение заведомо избыточных доз активного хлора с последующим удалением или химическим связыванием избытка хлора.
Перехлорирование производится следующим образом. В воду добавляют раствор хлорной извести из расчета не менее 10 мг/л активного хлора, а при обеззараживании загрязненных вод из открытых источников - не менее 20 мг/л активного хлора. Тщательно перемешав залитый в воду раствор хлорной извести с помощью деревянной лопаты или весла, оставляют воду в покое летом на 15 мин., зимой - на 30 мин. После этого проверяют запах воды: при сильном запахе хлора перехлорирование признается достаточным, при отсутствии запаха или очень слабом запахе хлора, необходимо повторить введение хлорной извести.
Для удаления избытка хлора (дехлорирования) воду фильтруют через активированный или обычный древесный уголь, а при отсутствии угля - добавляют в воду гипосульфит натрия (из расчета 3,5 мг гипосульфита на 1 мг активного остаточного хлора).
17. Дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживание воды в них производится в соответствии с "Временной инструкцией по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них", утвержденной Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР 18 января 1967 г. N 663-67.
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
18. Дезинфекция водопроводных сооружений (скважин, резервуаров и напорных баков, отстойников, смесителей, фильтров, водопроводной сети) может быть профилактической (перед приемом в эксплуатацию новых сооружений, после периодической чистки, после ремонтно-аварийных работ), а также по эпидемическим показаниям (в случае загрязнения сооружений, в результате которого создается угроза возникновения водных вспышек кишечных инфекций).
19. Для повышения надежности дезинфекции и сокращения ее продолжительности рекомендуется применять растворы с концентрацией активного хлора 75-100 мг/л при контакте 5-6 часов. Возможно использование растворов с меньшей концентрацией активного хлора - 40-50 мг/л, но продолжительность необходимого контакта в этом случае увеличивается до 24 часов и более.
20. Перед дезинфекцией водопроводных сооружений во всех случаях обязательно производится их предварительная механическая очистка и промывка. Водопроводная сеть, очистка которой затруднительна, интенсивно промывается в течение 4-5 часов при максимально возможной скорости движения воды (не менее 1 м/сек.).
21. Дезинфекция артезианских скважин перед сдачей их в эксплуатацию выполняется в тех случаях, когда после их промывки качество воды по бактериологическим показателям не соответствует ГОСТ "Вода питьевая".
В процессе эксплуатации скважин необходимость дезинфекции возникает при обнаружении загрязнения воды непосредственно в скважине вследствие ее дефектов (в таких случаях дезинфекции должны предшествовать соответствующие ремонтные работы).
Дезинфекция проводится в два этапа: сначала надводной части скважины, затем - подводной части. Для обеззараживания надводной части в скважине на несколько метров ниже статического уровня устанавливают пневматическую пробку, выше которой скважину заполняют раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией активного хлора 50-100 мг/л, в зависимости от степени предполагаемого загрязнения. Через 3-6 часов контакта пробку извлекают и при помощи специального смесителя вводят хлорный раствор в подводную часть скважины с таким расчетом, чтобы концентрация активного хлора после смешения с водой была не меньше 50 мг/л. Через 3-6 часов контакта производят откачку до исчезновения в воде заметного запаха хлора, после чего отбирают пробу воды для контрольного бактериологического анализа.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора принимается больше объема скважин (по высоте и диаметру): при обеззараживании надводной части - 1,2-1,5 раза, подводной части - в 2- 3 раза.
22. Дезинфекцию резервуаров большой емкости рекомендуется проводить методом орошения. Раствор хлорной извести (или хлора) с концентрацией 200-250 мг/л активного хлора приготовляют из расчета 0,3-0,5 л на 1 м2 внутренней поверхности резервуара. Этим раствором покрывают стены и дно резервуара путем орошения из шланга или гидропульта.
Через 1-2 часа дезинфицированные поверхности промывают чистой водопроводной водой, удаляя отработанный раствор через грязевой выпуск. Работа должна производиться в спецодежде, резиновых сапогах и противогазах; перед входом в резервуар устанавливают бачок с раствором хлорной извести для обмывания сапог.
Напорные баки малой емкости следует дезинфицировать объемным методом, наполняя их раствором с концентрацией 75-100 мг/л активного хлора. После контакта 5-6 часов раствор хлора удаляют через грязевую трубу и промывают бак чистой водопроводной водой (до содержания в промывной воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора). Аналогичным способом производится дезинфекция отстойников, сместителей, а также фильтров после их ремонта и загрузки.
Контрольный бактериологический анализ после дезинфекции сооружений делается не менее 2 раз с интервалом, соответствующим времени полного обмена воды между взятием проб. При благоприятных результатах анализов сооружения могут быть пущены в эксплуатацию.
23. Дезинфекция водопроводной сети производится путем заполнения труб раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией от 75 - до 100 мг/л активного хлора (в зависимости от степени загрязнения сети, ее изношенности и санитарно-эпидемической обстановки). Введение хлорного раствора в сеть продолжают до тех пор, пока в точках, наиболее удаленных от места его подачи, будет содержаться активного хлора не менее 50% от заданной дозы. С этого момента дальнейшую подачу хлорного раствора прекращают и оставляют заполненную хлорным раствором сеть не менее чем на 6 часов. По окончании контакта хлорную воду спускают и промывают сеть чистой водопроводной водой. Условия сброса воды из сети определяются на месте по согласованию с органами санитарно-эпидемиологической службы. В конце промывки (при содержании в воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора) из сети отбирают пробы для контрольного бактериологического анализа. Дезинфекция считается законченной при благоприятных результатах двух анализов, взятых последовательно из одной точки.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора для обеззараживания сети определяется по внутреннему объему труб с добавлением 3-5% (на вероятный излив). Объем 100 м труб при диаметре 50 мм составляет 0,2 м3, 75 мм - 0,5 м3, 100 мм - 0,8 м3, 150 мм - 1,8 м3, 200 мм - 3,2 м3, 250 мм - 5 м3.
24. Промывка и дезинфекция водопроводных сооружений и сети производится силами и средствами строительной организации (перед пуском их в эксплуатации) или администрации водопровода (после ремонтно-аварийных работ) в присутствии представителей органов санитарно-эпидемиологической службы. Результаты работ оформляются актом, в котором указывается дозировка активного хлора, продолжительность хлорирования (контакта) и заключительной промывки, данные контрольных анализов воды. На основании этих материалов местные органы санитарно-эпидемиологической службы дают заключение о возможности пуска сооружений в эксплуатацию.
25. С изданием настоящей инструкции "Инструкция по обеззараживанию хозяйственно-питьевой воды хлором при централизованном и местном водоснабжении" N 203-56 от 26 января 1956 г. отменяется.
_
* Подготовлена Институтом общей и коммунальной гигиены имени А.Н. Сысина АМН СССР.
** Под термином "обеззараживание" имеется в виду обработка воды, а под термином "дезинфекция" - обработка водопроводных сооружений и сетей дезинфицирующими средствами.
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
Реактивы:
1. 10% раствор йодистого калия
2. Соляная кислота (1:5 по объему)
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия
4. 0,5% раствор крахмала
Ход анализа: отвешивают 3,55 г хлорной извести, растирают в фарфоровой ступке с небольшим количеством воды и однородную кашицу и разбавляют еще немного водой. Затем жидкость сливают в мерную колбу, несколько раз споласкивают ступку, и доводят объем жидкости до 1 литра.
В колбу с притертой пробкой приливают 5 мл раствора йодистого калия, 5 мл соляной кислоты, 10 мл отстоявшегося раствора хлорной извести и 50 мл дистиллированной воды. При этом происходит выделение свободного йода, в количестве, эквивалентном содержащемуся в исследуемой извести активному хлору. Через 5 мин. выделившийся йод титруют 0,01 раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, затем добавляют 1 мл раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Количество мл 0,01 Н раствора гипосульфита, израсходованное на титрование, прямо указывает % активного хлора в исследуемой хлорной извести.
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
Йодометрический метод
Реактивы:
1. Йодистый калий химически чистый кристаллический, не содержащий свободного йода.
Проверка. Взять 0,5 г йодистого калия, растворить в 10 мл дистиллированной воды, прибавить 6 мл буферной смеси и 1 мл 0,5% раствора крахмала. Посинения реактива быть не должно.
2. Буферная смесь: рН = 4.6. Смешать 102 мл молярного раствора уксусной кислоты (60 г 100% кислоты в 1 л воды) и 98 мл молярного раствора уксуснокислого натрия (136,1 г кристаллической соли в 1 л воды) и довести до 1 л дистиллированной водой, предварительно прокипяченой.
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия.
4. 0,5% раствор крахмала.
5. 0,01 Н раствор двухромовокислого калия. Установка титра 0,01 Н раствора гипосульфита производится следующим образом: в колбу всыпают 0,5 г чистого йодистого калия, растворяют в 2 мл воды, прибавляют сначала 5 мл соляной кислоты (1:5), затем 10 мл 0,01 Н раствора двухромовокислого калия и 50 мл дистиллированной воды. Выделившийся йод титруют гипосульфитом натрия в присутствии 1 мл раствора крахмала, прибавляемого под конец титрования. Поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия рассчитывается по следующей формуле: К = 10/а, где а - количество миллилитров гипосульфита натрия, пошедшего на титрование.
Ход анализа:
а) ввести в коническую колбу 0,5 г йодистого калия;
б) прилить 2 мл дистиллированной воды;
в) перемешать содержимое колбы до растворения йодистого калия;
г) прилить 10 мл буферного раствора, если щелочность исследуемой воды не выше 7 мг/экв. Если щелочность исследуемой воды выше 7 мг/экв, то количество миллилитров буферного раствора должно быть в 1,5 раза больше щелочности исследуемой воды;
д) прилить 100 мл исследуемой воды;
е) титровать гипосульфитом до бледно-желтой окраски раствора;
ж) прилить 1 мл крахмала;
з) титровать гипосульфитом до исчезновения синей окраски.
Расчет: Содержание активного хлора в мг/л в исследуемой воде вычисляется по формуле:
Х = 3,55 ´ Н ´ К
где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование,
К - поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия.
Ортотолидиновый метод
Реактивы:
1. 0,1% раствор ортотолидина - 1 г ортотолидина переносят в фарфоровую чашку, прибавляют 5 мл 20% соляной кислоты, растирают в пасту и прибавляют 150-200 мл дистиллированной воды. После растворения ортотолидина переводят раствор в литровый цилиндр, доводят до 505 мл дистиллированной водой и затем доводят до 1 л 2% соляной кислотой.
2. Шкала постоянных стандартов, имитирующая по цвету стандарты активного хлора. Приготовляют 2 раствора:
а) 15 г медного купороса (CuSО4 ´ 5Н2О) и 10 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
б) 0,25 г бихромата калия (К2Cr2O7) и 1 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
В цилиндры Несслера вносят указанное в таблице количество растворов "а" и "б", доводят до объема 100 мл дистиллированной водой. Стандарты хранят закупоренными не более 6 месяцев, оберегая от действия прямого солнечного света.
Активного хлора мг/л
Раствор "а" мл
Раствор "б" мл
Ход анализа
0,1
1,8
10,0
В цилиндр Несслера вносят 1 мл ортотолидина и 100 мл исследуемой воды, смешивают и оставляют в темном месте. Через 5-10 мин. сравнивают окраску со стандартной шкалой, просматривая сверху. Стандарт с совпадающей окраской указывает содержание активного хлора в воде мг/л.
0,2
1,9
20,0
0,3
1,9
30,0
0,4
2,0
38,0
0,5
2,0
45,0
0,6
2,0
51,0
0,7
2,0
58,0
0,8
2,0
63,0
0,9
2,0
67,0
1,0
2,0
72,0
Примечание:
1) Исследуемая вода должна иметь комнатную температуру (около 20°С).
2) При наличии в исследуемой воде цветности применяют компенсацию окраски, просматривая сбоку.
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
В 3 банки наливают по 1 л исследуемой воды, подлежащей хлорированию. Затем в каждую банку прибавляют 1% раствор хлорной извести в количестве, ориентировочно указанном в таблице.
Природа источника и качество воды
Для обеззараживания
Потребное количество 1% раствора хлорной извести в л на 1 м куб. или в мл на 1 л
г на 1 м куб. или мг на 1 л
активного хлора
25% хлорной извести
1
2
3
4
Артезианские воды, воды чистых горных рек, осветленная, фильтрованная вода крупных рек и озер
1-1,5
4-6
0,4-0,6
Прозрачная колодезная вода и фильтрованная вода малых рек
1,5-2
6-8
0,6-0,8
Вода крупных рек и озер
2-3
8-12
0,8-1,2
Загрязненная вода из открытых источников
5-10
20-40
2-4
После добавления хлорной извести содержимое каждой банки тщательно перемешивают и оставляют в покое на 30 мин. Затем во всех банках определяют содержание в воде остаточного хлора и производят бактериологическое исследование.
Для определения остаточного хлора в колбу наливают 5 мл 10% раствора иодистого калия, 10 мл буферного раствора (см. описание йодометрического метода) и вводят пипеткой 200 мл хлорированной воды из банки. Выделившийся йод титруют 0,01 Н раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, добавляют 1 мл 0,5% раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Содержание остаточного хлора в мг/л составляет 0,355 ´ 5Н, где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование. В воду, оставшуюся в банках, после 30 минутного контакта с хлором, вводят по 1 мл 1% раствора гипосульфита натрия, предварительно стерилизованного кипячением (для связывания избытка хлора). После этого в воде определяют количество кишечных палочек и общее число бактерий в соответствии с правилами бактериологического анализа (ГОСТ 5215-50).
Оптимальной рабочей дозой хлора считается та, при которой количество сохранившихся кишечных палочек не превышает 3 в 1 л воды, а общее число бактерий - не более 100 в 1 мл. Содержание остаточного хлора должно быть при этом не более 0,5 мг/л.
Если во всех пробах исследуемой воды достаточный эффект обеззараживания не получен или содержание остаточного хлора превышает 0,5 мг/л, то опыт повторяют с большими или меньшими дозами хлора.
Примечание: В условиях местного водоснабжения, при отсутствии возможности проведения бактериологического анализа, доза хлора устанавливается на основании определения в воде концентраций остаточного хлора и определения интенсивности запаха хлорированной воды. В качестве рабочей дозы для хлорирования принимают ту дозу, при которой вода приобрела слабый запах хлора, а содержание в ней остаточного хлора находится на уровне 0,3-0,5 мг/л.
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Реактивы:
1. 1% спиртовой раствор солянокислого парааминодиметиланилина (диметидпарафенилендиамин): 1 г растворяют в 100 мл этилового спирта (ректификата). Применяется в качестве индикатора.
2. Фосфатный буферный раствор РН=7,0 ´ 3,54 г однозамещенного фосфорнокислого калия (КН2РО4) и 8,6 г двузамещенного фосфорнокислого натрия (Na2HPO4 ´ 12H2О) растворяют в 100 мл дистиллированной воды.
3. 1% раствор йодистого калия: 1 г в 100 мл дистиллированной воды (хранить в склянке темного стекла).
4. 2,5% раствор щавелевой кислоты: 2,5 г в 100 мл дистиллированной воды.
5. 0,01 Н раствор сернокислого закисного железа (FeSO4 ´ 7Н2О) готовится из основного 0,1 Н раствора путем разведения его в 10 раз дистиллированной водой. Для приготовления основного раствора отвешивают 28 г FeSO4 ´ 7Н2О и переносят в мерную колбу (литровую), растворяют в дистиллированной воде, подкисляя раствор 2 мл серной кислоты (1:3), после чего доводят водой до метки.
Титр 0,01 Н раствора устанавливают по 0,01 Н раствору марганцовокислого калия: в колбу вводят 25 мл раствора FeSO4 добавляют 2 мл серной кислоты (1:3) и титруют на холоду раствором KMnO4 до розового окрашивания, не исчезающего в течение 30 сек.
Ход анализа:
а) В колбу со 100 мл исследуемой воды добавляют 1 мл буферного раствора и 2 мл индикатора. При наличии свободного хлора вода окрашивается в розовый цвет (вследствие образования семихинона). Сильно помешивая пробу, титруют раствором сернокислого железа до обесцвечивания (1-е титрование);
б) К той же пробе добавляют 1 мл йодистого калия. При наличии в воде монохлорамина выделяется эквивалентное количество йода, под действием которого вновь образуется розовое окрашивание.
Титруют пробу раствором сернокислого железа до обесцвечивания (2-е титрование).
в) После этого к той же пробе добавляют 1 мл щавелевой кислоты. Если в воде присутствует дихлорамин, снова наступает розовое окрашивание, при наличии которого титруют пробу раствором сернокислого железа до обеспечивания (3-е титрование).
Расчет производится по формуле:
Х = 0,355 ´ К ´ Н ´ 10, где
Х - концентрация в воде свободного, монохлораминного или дихлораминного хлора в мг/л.
Н - количество мл израсходованного раствора сернокислого железа соответственно: при титровании первом - для расчета свободного хлора, втором - монохлорамина, третьем - дихлорамина;
К - коэффициент титра раствора сернокислого железа. 0,355 - титр по активному хлору 0,01 Н раствова сернокислого железа при К=1,0;
10 - коэффициент для пересчета концетрации хлора на 1 л воды (при титровании 100 мл)
Пример: Коэффициент титра раствора сернокислого железа составляет 0,98, т.е. при установке титра на 25 мл сернокислого железа пошло 24,5 мл 0,01 Н раствора марганцевокислого калия. На 100 мл исследуемой воды израсходовано раствора сернокислого железа при титровании: первом - 0,1 мл, втором - 0,05 мл, третьем - 0 (после добавления щавелевой кислоты розового окрашивания не было). В исследуемой воде содержится: свободного хлора - 0,35 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,1 ´ 10 и монохлорамина - 0,17 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,05 ´ 10); дихлорамин отсутствует.
Приложение N 2
Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
1. При использовании жидкого хлора хлораторная размещается в изолированном помещении, которое должно иметь кроме входа из насосной станции, запасный выход с дверью, открывающейся из хлораторной наружу.
2. Помещение хлораторной оборудуется механической вентиляцией, обеспечивающей 12-кратный обмен воздуха в 1 час. Вытяжные отверстия для вентиляции располагаются не выше 30 см от пола, а выпускная труба вентилятора - на высоте 2 м выше конька крыши. Включение мотора вентилятора должно производиться из тамбура перед входом в хлораторную.
Примечание: Установки для аммонизации (баллоны с аммиаком, весы, расходомеры) должны быть размещены в отдельном помещении, изолированном от хлораторной. Помещение оборудуется вытяжной вентиляцией с отсосом воздуха под потолком.
3. В хлораторной должно быть хорошее освещение, естественное и электрическое, с такой установкой источников света, чтобы ясно были видны деления на шкале измерителя: расчетная температура воздуха в помещении должна быть не менее +18°.
4. В тамбуре перед входом в хлораторную размещаются шкафы для хранения спецодежды и противогазов (по одному на каждого обслуживающего), аптечка для оказания экстренной помощи, подушка с кислородом.
5. Баллоны с хлором устанавливаются на переносных вертикальных подставках, чтобы иметь возможность легко удалять их из помещения; воспрещается закреплять баллоны у стен. Баллоны, подключенные к хлораторам, устанавливаются на действующих весах с целью контроля за расходом хлора. Между редукционным вентилем рабочих баллонов и входным вентилем хлоратора обязательно помещается промежуточный баллон (рессивер) для очистки хлора перед выпуском его в хлоратор (газодозатор).
6. При входе в хлораторную необходимо включить вентилятор и убедиться в отсутствии характерного запаха хлора. Если ощущается запах хлора, следует надеть противогаз и принять меры к устранению утечки газа. Место утечки определяют, смачивая стыки соединений нашатырным спиртом, при взаимодействии с которым хлор образует белое облако.
7. Неисправные баллоны с хлором немедленно удаляют из хлораторной. Для их обезвреживания во дворе устраивается емкость глубиной 2 м и диаметром 1,5 м, наполненная раствором извести и имеющая подводку воды. Емкость должна иметь водонепроницаемые стены и дно, она размещается не ближе 10 м от выхода из хлораторной.
8. В хлораторной воспрещается курение.
9. Обогревание баллонов и хлоропроводящих трубок (при их замерзании) производится накладыванием тряпок, смоченных в горячей воде, воспрещается применять паяльные лампы, примуса, электроплитки.
10. Транспортирование хлора со склада в хлораторную производится автотранспортом или на рессорных повозках. Погрузка и разгрузка баллонов (или бочек) с хлором делается с особой осторожностью, не допуская ударов, повреждения вентилей, перекатывания баллонов ногой по земле. Баллоны укладываются на деревянные подкладки с вырезанными гнездами, хорошо укрепленные в кузове, в солнечную погоду закрываются брезентом для предохранения от нагрева.
11. При использовании хлорной извести рабочие растворы должны заготовляться в помещении, оборудованном вентиляцией, с обеспечением не менее 5-ти кратного обмена воздуха в час.
12. При заготовке растворов хлорной извести работы ведутся в противогазах и в спецодежде (халаты, комбинезоны, резиновые сапоги, перчатки).
13. После окончания работы должно быть обеспечено обмывание под душем.
Похожие документы
РД 12-341-00 Инструкция по контролю за содержанием окиси углерода в помещениях котельных
Инстpукция Инструкция по контролю толщин стенок отводов надземных газопроводов, технологической обвязки КС, ДКС, ГРС и гребенок подводных переходов магистральных газопроводов
СанПиН 2.1.4.027-95 Зоны санитарной охраны источников водоснабжения и водопроводов хозяйственно-питьевого назначения. Санитарные правила и нормы
СП 2.1.4.031-95 Зоны санитарной охраны источников хозяйственно-питьевого водоснабжения г. Москвы
СанПиН 2.1.4.559-96 Питьевая вода. Гигиенические
Инструкция * по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении **
(утв. Главным санитарным врачом 25 ноября 1967 г. N 723а-67)
I. Хлорирование воды на водопроводах
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Приложение N 2 Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
Инструкция предназначена для санитарных врачей, осуществляющих контроль за хозяйственно-питьевым водоснабжением населенных мест. Руководствуясь настоящей инструкцией, органы санитарно-эпидемиологической службы предъявляют санитарные требования к администрации водопроводов или к владельцам местных водоисточников, которые несут ответственность за обеспечение населения доброкачественной питьевой водой.
I. Хлорирование воды на водопроводах
Качество воды при централизованном водоснабжении зависит от качества воды источников, условий водозабора, правильности организации зон санитарной охраны и выполнения в них соответствующего режима, режима очистки и обеззараживания воды, а также от санитарно-технического состояния водозаборных устройств и водоразводящих сетей. Для того, чтобы, обеспечить население доброкачественной питьевой водой, необходимо строго соблюдать санитарные требования при устройстве и эксплуатации всех сооружений водопровода, в том числе и установок для хлорирования воды.
2. Хлорирование воды должно производиться во всех случаях получения ее из поверхностных водоемов (после обязательной предварительной очистки), а также при получении воды из подземных источников, бактериальные показатели которой не соответствуют ГОСТ "Вода питьевая".
Примечание: Для обеззараживания воды могут применяться и другие методы, разрешенные Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР.
3. Хлорирование воды на водопроводах должно производиться, как правило, с применением жидкого хлора. Для станций производительностью до 3000 м3/сутки допускается применение хлорной извести или гипохлорита кальция в виде двутретьосновной соли (ДТСГК). Реагенты, используемые для хлорирования воды, должны быть подвергнуты контрольному анализу на водопроводной станции для проверки содержания в них активного хлора и прочих составных частей, согласно установленным нормативам ("Хлор жидкий" - ГОСТ 6718-53, "Известь хлорная" - ГОСТ 1692-58, "Временное наставление по применению ДТСГК для целей дезинфекции", утвержденное Министерством здравоохранения СССР 6.11.1960 г. N 311-60).
4. В целях установления показаний для хлорирования воды источников, используемых для хозяйственно-питьевого водоснабжения, а также в целях разработки основных положений по режиму хлорирования, производится предварительное санитарное и лабораторное обследование водоисточника, выполняемое в соответствии с программой, предусмотренной действующим ГОСТ "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Правила выбора и оценки качества" (2761-57).
5. В целях установления рабочей дозы хлора для хлорирования, опытным путем производится определение эффекта обеззараживания воды и количества остаточного активного хлора, которое зависит от величины хлорпоглощаемости воды.
Выбранная для обеззараживания воды рабочая доза хлора должна обеспечивать надлежащий бактерицидный эффект, т.е. количество кишечных палочек в обработанной воде должно быть не более 3 в 1 л, общее число бактерий - не более 100 в 1 мл после контактного периода воды с хлором (не менее 30 мин.). Содержание остаточного хлора при этом должно быть не менее 0,3 и не более 0,5 мг/л (ГОСТ "Вода питьевая").
6. При хлорировании воды некоторых источников, преимущественно открытых, могут возникнуть затруднения, связанные с необходимостью получить надлежащий эффект обеззараживания и в тоже время обеспечить соответствие воды гигиеническим требованиям в отношении органолептических свойств (запаха и вкуса). В таких случаях должен применяться тот или иной из специальных приемов обеззараживания, к которым относятся следующие:
а) Двойное хлорирование, т.е. введение хлора предварительно до очистных сооружений во всасывающие водоводы 1-го подъема (обычно в дозах 3-5 мг/л) и окончательно после фильтров (обычно в дозах 0,7-2 мг/л); используется при высокой цветности исходной воды, при повышенном содержании в ней органических веществ и планктона.
б) Хлорирование с преаммонизацией, т.е. введение в воду аммиака или его солей непосредственно перед введением хлора (обычно при соотношениях доз аммиака и хлора 1:4, 1:10). При этом обеззараживание обеспечивается за счет связанного хлора (хлораминов). Этот метод используется для предупреждения специфических запахов, возникающих после обработки воды хлором. При преаммонизации контакт воды с хлором должен быть не менее 1 часа.
в) Перехлорирование, т.е. введение заведомо высоких доз хлора (до 10-20 мг/л) с последующим связыванием избытка хлора (дехлорирование сернистым газом или активированным углем); применяется в случаях вынужденного использования водоисточников, бактериальное загрязнение которых превышает предел, установленный ГОСТ 2761-57, т.е. среднее количество кишечных палочек составляет более 10000 в 1 литре (в пробах воды, взятых в точке водозабора). Кроме того, применяется во избежание появления хлор-фенольного запаха при наличии в исходной воде фенолов.
г) Хлорирование послепереломными дозами, т.е. с учетом точки перелома на кривой остаточного хлора; при этом обеззараживание воды производится свободным хлором, который значительно эффективнее связанного хлора (хлораминов); применяется главным образом в случаях высокого бактериального загрязнения исходной воды.
д) Использование двуокиси хлора также может быть рекомендовано для повышения эффективности обеззараживания и предупреждения специфических запахов в воде.
7. Выбор того или иного приема хлорирования, гарантирующего полное соответствие питьевой воды требованиям ГОСТ "Вода питьевая", осуществляется администрацией водопроводной станции на основании санитарно-химических, санитарно-бактериологических и технологических анализов сырой и обработанной воды с учетом производственного опыта по ее очистке и обеззараживанию.
8. На основе данных, полученных в соответствии с пп. 5-7, администрация водопровода устанавливает основные положения по методике обработки воды хлором, которые включают схему использования хлора, дозировку реагентов и графики хлорирования, в зависимости от расхода воды. Эти основные положения должны быть согласованы с местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
Лабораторно-производственный контроль за качеством воды на водопроводной станции и в распределительной сети обеспечивается администрацией водопровода, силами и средствами ведомственной лаборатории в соответствии с ГОСТ "Вода питьевая". Определение остаточного хлора перед подачей в сеть производится через каждый час, а на водопроводах из открытых водоемов - через каждые 30 мин; там же отбирается проба на бактериологический анализ не реже 1 раза в сутки, одномоментно с очередным определением остаточного хлора.
9. Санитарно-лабораторный контроль за эффективностью хлорирования воды, подаваемой водопроводом для хозяйственно-питьевых нужд, проводится санитарно-эпидемиологической станцией путем определения количества кишечных палочек и общего числа бактерий в наиболее характерных точках водоразбора (ближайшие к насосной станции, наиболее удаленные, наиболее возвышенные, тупики, водоразборные колонки). Пункты отбора проб и частота анализов определяются графиками, утверждаемыми местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
10. Количественное определение остаточного активного хлора в воде выполняется йодометрическим или ортотолидиновым методом, описание которых дано в приложении N 1.
Йодометрический метод предпочтительнее при концентрациях активного хлора не менее 0,5 мг/л, ортотолидиновый - при более низких концентрациях.
Для определения остаточного хлора на крупных водопроводах целесообразно применять автоматические анализаторы, в частности фотоэлектронные системы Академии коммунального хозяйства РСФСР, которые обеспечивают непрерывную регистрацию остаточного хлора в воде.
В практике хлорирования может встретиться необходимость раздельно определять основные формы активного хлора, в частности, при хлорировании послепереломными дозами (свободный хлор) и при хлораммонизации (связанный хлор). Свободный хлор обладает сравнительно быстрым дезинфицирующим действием, тогда как связанный хлор менее эффективен (см. выше п. 6-г). Для их раздельного количественного определения следует пользоваться методом, основанным на применении парааминодиметиланилина (см. приложение N 1). Международными стандартами питьевой воды рекомендуется также ортотолидин-арсенитный метод, который в СССР до настоящего времени не нашел применения.
11. При выполнении работ по хлорированию воды должны соблюдаться меры по технике безопасности, указанные в приложении N 2.
Условия хранения запасов хлора и аммиака должны отвечать требованиям действующих Санитарных правил проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (утверждены Министерством здравоохранения СССР 24.VI.1965 г. N 534-65). При этом аммиак должен храниться изолированно от хлора.
Хранение запасов хлорной извести допускается только в неповрежденной стандартной упаковке, в закрытых складских помещениях, сухих, затемненных и хорошо вентилируемых, при температуре воздуха не выше 20°С. Запрещается хранить в одном помещении с хлорной известью взрывчатые и огнеопасные вещества, смазочные масла, пищевые продукты, металлические изделия и баллоны с газом.
12. Органы санитарно-эпидемиологической службы в процессе плановых обследований водопроводов, а также по эпидемическим показаниям, (не реже одного раза в месяц) должны проверять правильность лабораторно-производственного контроля за качеством воды, в том числе правильность основных положений по методике обработки воды хлором, установленной администрацией водопровода (см. п. 8 настоящей инструкции).
Все замечания и предложения по улучшению санитарного состояния головных сооружений водопровода, по методике обработки и по улучшению качества воды должны вноситься в специальный журнал установленной формы, хранящийся на водопроводной станции.
13. В случае отсутствия ведомственной лаборатории (на водопроводах малой мощности) для производственного контроля за работой станции должна быть предусмотрена штатная должность лаборанта, который ведет наблюдение за правильностью хлорирования и выполняет простейшие анализы (содержание активного хлора в хлорной извести, в приготовленных хлорных растворах, определение остаточного хлора в воде и др.).
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
14. При местном водоснабжении, т.е. при использовании воды без разводящей сети труб, непосредственно из источника (колодцы, родники, открытые водоемы), хлорирование воды, требующей обеззараживания, производится обычно хлорной известью в чистых емкостях - резервуарах, бочках, баках или другой специальной таре. При этом необходимо соблюдать следующие условия:
а) хлорная известь вводится в воду в дозе, установленной опытным путем;
б) для надежного обеззараживания воды контакт ее с хлором должен быть летом не менее 30 мин., а зимой не менее 1 часа;
в) правильно прохлорированная вода должна содержать остаточный хлор в количестве 0,3-0,5 мг в литре.
Примечание: В исключительных случаях, при отсутствии других возможностей остаточный хлор можно определить качественно по посинению хлорированной воды от добавления к ней нескольких кристаллов йодистого калия и нескольких капель 1% раствора крахмала, а также по наличию в воде слабого запаха хлора.
15. Раствор хлорной извести готовится крепостью 1-5%, т.е. для приготовления раствора берется 10-50 г хлорной извести на 1 литр воды. При отсутствии весов можно пользоваться для отмеривания извести ложками, стаканами и другими предметами известной емкости, принимая вместимость чайной ложки 2-2,5 г хлорной извести, столовой ложки 9-12 г, стакана - 120 г.
Отмеренное количество хлорной извести высыпают в кружку или миску, добавляют к ней немного воды и растирают в сметанообразную массу без комков. Затем эту массу разбавляют нужным количеством воды и тщательно перемешивают. Приготовленный раствор хлорной извести употребляется для хлорирования после отстаивания. Содержание активного хлора в хлорной извести и подбор рабочей дозы хлора производится согласно приложению N 1.
16. В отдельных случаях, в зависимости от качества воды, с целью повышения надежности ее обеззараживания, рекомендуется применять перехлорирование, т.е. введение заведомо избыточных доз активного хлора с последующим удалением или химическим связыванием избытка хлора.
Перехлорирование производится следующим образом. В воду добавляют раствор хлорной извести из расчета не менее 10 мг/л активного хлора, а при обеззараживании загрязненных вод из открытых источников - не менее 20 мг/л активного хлора. Тщательно перемешав залитый в воду раствор хлорной извести с помощью деревянной лопаты или весла, оставляют воду в покое летом на 15 мин., зимой - на 30 мин. После этого проверяют запах воды: при сильном запахе хлора перехлорирование признается достаточным, при отсутствии запаха или очень слабом запахе хлора, необходимо повторить введение хлорной извести.
Для удаления избытка хлора (дехлорирования) воду фильтруют через активированный или обычный древесный уголь, а при отсутствии угля - добавляют в воду гипосульфит натрия (из расчета 3,5 мг гипосульфита на 1 мг активного остаточного хлора).
17. Дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживание воды в них производится в соответствии с "Временной инструкцией по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них", утвержденной Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР 18 января 1967 г. N 663-67.
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
18. Дезинфекция водопроводных сооружений (скважин, резервуаров и напорных баков, отстойников, смесителей, фильтров, водопроводной сети) может быть профилактической (перед приемом в эксплуатацию новых сооружений, после периодической чистки, после ремонтно-аварийных работ), а также по эпидемическим показаниям (в случае загрязнения сооружений, в результате которого создается угроза возникновения водных вспышек кишечных инфекций).
19. Для повышения надежности дезинфекции и сокращения ее продолжительности рекомендуется применять растворы с концентрацией активного хлора 75-100 мг/л при контакте 5-6 часов. Возможно использование растворов с меньшей концентрацией активного хлора - 40-50 мг/л, но продолжительность необходимого контакта в этом случае увеличивается до 24 часов и более.
20. Перед дезинфекцией водопроводных сооружений во всех случаях обязательно производится их предварительная механическая очистка и промывка. Водопроводная сеть, очистка которой затруднительна, интенсивно промывается в течение 4-5 часов при максимально возможной скорости движения воды (не менее 1 м/сек.).
21. Дезинфекция артезианских скважин перед сдачей их в эксплуатацию выполняется в тех случаях, когда после их промывки качество воды по бактериологическим показателям не соответствует ГОСТ "Вода питьевая".
В процессе эксплуатации скважин необходимость дезинфекции возникает при обнаружении загрязнения воды непосредственно в скважине вследствие ее дефектов (в таких случаях дезинфекции должны предшествовать соответствующие ремонтные работы).
Дезинфекция проводится в два этапа: сначала надводной части скважины, затем - подводной части. Для обеззараживания надводной части в скважине на несколько метров ниже статического уровня устанавливают пневматическую пробку, выше которой скважину заполняют раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией активного хлора 50-100 мг/л, в зависимости от степени предполагаемого загрязнения. Через 3-6 часов контакта пробку извлекают и при помощи специального смесителя вводят хлорный раствор в подводную часть скважины с таким расчетом, чтобы концентрация активного хлора после смешения с водой была не меньше 50 мг/л. Через 3-6 часов контакта производят откачку до исчезновения в воде заметного запаха хлора, после чего отбирают пробу воды для контрольного бактериологического анализа.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора принимается больше объема скважин (по высоте и диаметру): при обеззараживании надводной части - 1,2-1,5 раза, подводной части - в 2- 3 раза.
22. Дезинфекцию резервуаров большой емкости рекомендуется проводить методом орошения. Раствор хлорной извести (или хлора) с концентрацией 200-250 мг/л активного хлора приготовляют из расчета 0,3-0,5 л на 1 м2 внутренней поверхности резервуара. Этим раствором покрывают стены и дно резервуара путем орошения из шланга или гидропульта.
Через 1-2 часа дезинфицированные поверхности промывают чистой водопроводной водой, удаляя отработанный раствор через грязевой выпуск. Работа должна производиться в спецодежде, резиновых сапогах и противогазах; перед входом в резервуар устанавливают бачок с раствором хлорной извести для обмывания сапог.
Напорные баки малой емкости следует дезинфицировать объемным методом, наполняя их раствором с концентрацией 75-100 мг/л активного хлора. После контакта 5-6 часов раствор хлора удаляют через грязевую трубу и промывают бак чистой водопроводной водой (до содержания в промывной воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора). Аналогичным способом производится дезинфекция отстойников, сместителей, а также фильтров после их ремонта и загрузки.
Контрольный бактериологический анализ после дезинфекции сооружений делается не менее 2 раз с интервалом, соответствующим времени полного обмена воды между взятием проб. При благоприятных результатах анализов сооружения могут быть пущены в эксплуатацию.
23. Дезинфекция водопроводной сети производится путем заполнения труб раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией от 75 - до 100 мг/л активного хлора (в зависимости от степени загрязнения сети, ее изношенности и санитарно-эпидемической обстановки). Введение хлорного раствора в сеть продолжают до тех пор, пока в точках, наиболее удаленных от места его подачи, будет содержаться активного хлора не менее 50% от заданной дозы. С этого момента дальнейшую подачу хлорного раствора прекращают и оставляют заполненную хлорным раствором сеть не менее чем на 6 часов. По окончании контакта хлорную воду спускают и промывают сеть чистой водопроводной водой. Условия сброса воды из сети определяются на месте по согласованию с органами санитарно-эпидемиологической службы. В конце промывки (при содержании в воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора) из сети отбирают пробы для контрольного бактериологического анализа. Дезинфекция считается законченной при благоприятных результатах двух анализов, взятых последовательно из одной точки.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора для обеззараживания сети определяется по внутреннему объему труб с добавлением 3-5% (на вероятный излив). Объем 100 м труб при диаметре 50 мм составляет 0,2 м3, 75 мм - 0,5 м3, 100 мм - 0,8 м3, 150 мм - 1,8 м3, 200 мм - 3,2 м3, 250 мм - 5 м3.
24. Промывка и дезинфекция водопроводных сооружений и сети производится силами и средствами строительной организации (перед пуском их в эксплуатации) или администрации водопровода (после ремонтно-аварийных работ) в присутствии представителей органов санитарно-эпидемиологической службы. Результаты работ оформляются актом, в котором указывается дозировка активного хлора, продолжительность хлорирования (контакта) и заключительной промывки, данные контрольных анализов воды. На основании этих материалов местные органы санитарно-эпидемиологической службы дают заключение о возможности пуска сооружений в эксплуатацию.
25. С изданием настоящей инструкции "Инструкция по обеззараживанию хозяйственно-питьевой воды хлором при централизованном и местном водоснабжении" N 203-56 от 26 января 1956 г. отменяется.
_
* Подготовлена Институтом общей и коммунальной гигиены имени А.Н. Сысина АМН СССР.
** Под термином "обеззараживание" имеется в виду обработка воды, а под термином "дезинфекция" - обработка водопроводных сооружений и сетей дезинфицирующими средствами.
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
Реактивы:
1. 10% раствор йодистого калия
2. Соляная кислота (1:5 по объему)
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия
4. 0,5% раствор крахмала
Ход анализа: отвешивают 3,55 г хлорной извести, растирают в фарфоровой ступке с небольшим количеством воды и однородную кашицу и разбавляют еще немного водой. Затем жидкость сливают в мерную колбу, несколько раз споласкивают ступку, и доводят объем жидкости до 1 литра.
В колбу с притертой пробкой приливают 5 мл раствора йодистого калия, 5 мл соляной кислоты, 10 мл отстоявшегося раствора хлорной извести и 50 мл дистиллированной воды. При этом происходит выделение свободного йода, в количестве, эквивалентном содержащемуся в исследуемой извести активному хлору. Через 5 мин. выделившийся йод титруют 0,01 раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, затем добавляют 1 мл раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Количество мл 0,01 Н раствора гипосульфита, израсходованное на титрование, прямо указывает % активного хлора в исследуемой хлорной извести.
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
Йодометрический метод
Реактивы:
1. Йодистый калий химически чистый кристаллический, не содержащий свободного йода.
Проверка. Взять 0,5 г йодистого калия, растворить в 10 мл дистиллированной воды, прибавить 6 мл буферной смеси и 1 мл 0,5% раствора крахмала. Посинения реактива быть не должно.
2. Буферная смесь: рН = 4.6. Смешать 102 мл молярного раствора уксусной кислоты (60 г 100% кислоты в 1 л воды) и 98 мл молярного раствора уксуснокислого натрия (136,1 г кристаллической соли в 1 л воды) и довести до 1 л дистиллированной водой, предварительно прокипяченой.
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия.
4. 0,5% раствор крахмала.
5. 0,01 Н раствор двухромовокислого калия. Установка титра 0,01 Н раствора гипосульфита производится следующим образом: в колбу всыпают 0,5 г чистого йодистого калия, растворяют в 2 мл воды, прибавляют сначала 5 мл соляной кислоты (1:5), затем 10 мл 0,01 Н раствора двухромовокислого калия и 50 мл дистиллированной воды. Выделившийся йод титруют гипосульфитом натрия в присутствии 1 мл раствора крахмала, прибавляемого под конец титрования. Поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия рассчитывается по следующей формуле: К = 10/а, где а - количество миллилитров гипосульфита натрия, пошедшего на титрование.
Ход анализа:
а) ввести в коническую колбу 0,5 г йодистого калия;
б) прилить 2 мл дистиллированной воды;
в) перемешать содержимое колбы до растворения йодистого калия;
г) прилить 10 мл буферного раствора, если щелочность исследуемой воды не выше 7 мг/экв. Если щелочность исследуемой воды выше 7 мг/экв, то количество миллилитров буферного раствора должно быть в 1,5 раза больше щелочности исследуемой воды;
д) прилить 100 мл исследуемой воды;
е) титровать гипосульфитом до бледно-желтой окраски раствора;
ж) прилить 1 мл крахмала;
з) титровать гипосульфитом до исчезновения синей окраски.
Расчет: Содержание активного хлора в мг/л в исследуемой воде вычисляется по формуле:
Х = 3,55 ´ Н ´ К
где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование,
К - поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия.
Ортотолидиновый метод
Реактивы:
1. 0,1% раствор ортотолидина - 1 г ортотолидина переносят в фарфоровую чашку, прибавляют 5 мл 20% соляной кислоты, растирают в пасту и прибавляют 150-200 мл дистиллированной воды. После растворения ортотолидина переводят раствор в литровый цилиндр, доводят до 505 мл дистиллированной водой и затем доводят до 1 л 2% соляной кислотой.
2. Шкала постоянных стандартов, имитирующая по цвету стандарты активного хлора. Приготовляют 2 раствора:
а) 15 г медного купороса (CuSО4 ´ 5Н2О) и 10 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
б) 0,25 г бихромата калия (К2Cr2O7) и 1 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
В цилиндры Несслера вносят указанное в таблице количество растворов "а" и "б", доводят до объема 100 мл дистиллированной водой. Стандарты хранят закупоренными не более 6 месяцев, оберегая от действия прямого солнечного света.
Активного хлора мг/л
Раствор "а" мл
Раствор "б" мл
Ход анализа
0,1
1,8
10,0
В цилиндр Несслера вносят 1 мл ортотолидина и 100 мл исследуемой воды, смешивают и оставляют в темном месте. Через 5-10 мин. сравнивают окраску со стандартной шкалой, просматривая сверху. Стандарт с совпадающей окраской указывает содержание активного хлора в воде мг/л.
0,2
1,9
20,0
0,3
1,9
30,0
0,4
2,0
38,0
0,5
2,0
45,0
0,6
2,0
51,0
0,7
2,0
58,0
0,8
2,0
63,0
0,9
2,0
67,0
1,0
2,0
72,0
Примечание:
1) Исследуемая вода должна иметь комнатную температуру (около 20°С).
2) При наличии в исследуемой воде цветности применяют компенсацию окраски, просматривая сбоку.
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
В 3 банки наливают по 1 л исследуемой воды, подлежащей хлорированию. Затем в каждую банку прибавляют 1% раствор хлорной извести в количестве, ориентировочно указанном в таблице.
Природа источника и качество воды
Для обеззараживания
Потребное количество 1% раствора хлорной извести в л на 1 м куб. или в мл на 1 л
г на 1 м куб. или мг на 1 л
активного хлора
25% хлорной извести
1
2
3
4
Артезианские воды, воды чистых горных рек, осветленная, фильтрованная вода крупных рек и озер
1-1,5
4-6
0,4-0,6
Прозрачная колодезная вода и фильтрованная вода малых рек
1,5-2
6-8
0,6-0,8
Вода крупных рек и озер
2-3
8-12
0,8-1,2
Загрязненная вода из открытых источников
5-10
20-40
2-4
После добавления хлорной извести содержимое каждой банки тщательно перемешивают и оставляют в покое на 30 мин. Затем во всех банках определяют содержание в воде остаточного хлора и производят бактериологическое исследование.
Для определения остаточного хлора в колбу наливают 5 мл 10% раствора иодистого калия, 10 мл буферного раствора (см. описание йодометрического метода) и вводят пипеткой 200 мл хлорированной воды из банки. Выделившийся йод титруют 0,01 Н раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, добавляют 1 мл 0,5% раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Содержание остаточного хлора в мг/л составляет 0,355 ´ 5Н, где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование. В воду, оставшуюся в банках, после 30 минутного контакта с хлором, вводят по 1 мл 1% раствора гипосульфита натрия, предварительно стерилизованного кипячением (для связывания избытка хлора). После этого в воде определяют количество кишечных палочек и общее число бактерий в соответствии с правилами бактериологического анализа (ГОСТ 5215-50).
Оптимальной рабочей дозой хлора считается та, при которой количество сохранившихся кишечных палочек не превышает 3 в 1 л воды, а общее число бактерий - не более 100 в 1 мл. Содержание остаточного хлора должно быть при этом не более 0,5 мг/л.
Если во всех пробах исследуемой воды достаточный эффект обеззараживания не получен или содержание остаточного хлора превышает 0,5 мг/л, то опыт повторяют с большими или меньшими дозами хлора.
Примечание: В условиях местного водоснабжения, при отсутствии возможности проведения бактериологического анализа, доза хлора устанавливается на основании определения в воде концентраций остаточного хлора и определения интенсивности запаха хлорированной воды. В качестве рабочей дозы для хлорирования принимают ту дозу, при которой вода приобрела слабый запах хлора, а содержание в ней остаточного хлора находится на уровне 0,3-0,5 мг/л.
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Реактивы:
1. 1% спиртовой раствор солянокислого парааминодиметиланилина (диметидпарафенилендиамин): 1 г растворяют в 100 мл этилового спирта (ректификата). Применяется в качестве индикатора.
2. Фосфатный буферный раствор РН=7,0 ´ 3,54 г однозамещенного фосфорнокислого калия (КН2РО4) и 8,6 г двузамещенного фосфорнокислого натрия (Na2HPO4 ´ 12H2О) растворяют в 100 мл дистиллированной воды.
3. 1% раствор йодистого калия: 1 г в 100 мл дистиллированной воды (хранить в склянке темного стекла).
4. 2,5% раствор щавелевой кислоты: 2,5 г в 100 мл дистиллированной воды.
5. 0,01 Н раствор сернокислого закисного железа (FeSO4 ´ 7Н2О) готовится из основного 0,1 Н раствора путем разведения его в 10 раз дистиллированной водой. Для приготовления основного раствора отвешивают 28 г FeSO4 ´ 7Н2О и переносят в мерную колбу (литровую), растворяют в дистиллированной воде, подкисляя раствор 2 мл серной кислоты (1:3), после чего доводят водой до метки.
Титр 0,01 Н раствора устанавливают по 0,01 Н раствору марганцовокислого калия: в колбу вводят 25 мл раствора FeSO4 добавляют 2 мл серной кислоты (1:3) и титруют на холоду раствором KMnO4 до розового окрашивания, не исчезающего в течение 30 сек.
Ход анализа:
а) В колбу со 100 мл исследуемой воды добавляют 1 мл буферного раствора и 2 мл индикатора. При наличии свободного хлора вода окрашивается в розовый цвет (вследствие образования семихинона). Сильно помешивая пробу, титруют раствором сернокислого железа до обесцвечивания (1-е титрование);
б) К той же пробе добавляют 1 мл йодистого калия. При наличии в воде монохлорамина выделяется эквивалентное количество йода, под действием которого вновь образуется розовое окрашивание.
Титруют пробу раствором сернокислого железа до обесцвечивания (2-е титрование).
в) После этого к той же пробе добавляют 1 мл щавелевой кислоты. Если в воде присутствует дихлорамин, снова наступает розовое окрашивание, при наличии которого титруют пробу раствором сернокислого железа до обеспечивания (3-е титрование).
Расчет производится по формуле:
Х = 0,355 ´ К ´ Н ´ 10, где
Х - концентрация в воде свободного, монохлораминного или дихлораминного хлора в мг/л.
Н - количество мл израсходованного раствора сернокислого железа соответственно: при титровании первом - для расчета свободного хлора, втором - монохлорамина, третьем - дихлорамина;
К - коэффициент титра раствора сернокислого железа. 0,355 - титр по активному хлору 0,01 Н раствова сернокислого железа при К=1,0;
10 - коэффициент для пересчета концетрации хлора на 1 л воды (при титровании 100 мл)
Пример: Коэффициент титра раствора сернокислого железа составляет 0,98, т.е. при установке титра на 25 мл сернокислого железа пошло 24,5 мл 0,01 Н раствора марганцевокислого калия. На 100 мл исследуемой воды израсходовано раствора сернокислого железа при титровании: первом - 0,1 мл, втором - 0,05 мл, третьем - 0 (после добавления щавелевой кислоты розового окрашивания не было). В исследуемой воде содержится: свободного хлора - 0,35 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,1 ´ 10 и монохлорамина - 0,17 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,05 ´ 10); дихлорамин отсутствует.
Приложение N 2
Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
1. При использовании жидкого хлора хлораторная размещается в изолированном помещении, которое должно иметь кроме входа из насосной станции, запасный выход с дверью, открывающейся из хлораторной наружу.
2. Помещение хлораторной оборудуется механической вентиляцией, обеспечивающей 12-кратный обмен воздуха в 1 час. Вытяжные отверстия для вентиляции располагаются не выше 30 см от пола, а выпускная труба вентилятора - на высоте 2 м выше конька крыши. Включение мотора вентилятора должно производиться из тамбура перед входом в хлораторную.
Примечание: Установки для аммонизации (баллоны с аммиаком, весы, расходомеры) должны быть размещены в отдельном помещении, изолированном от хлораторной. Помещение оборудуется вытяжной вентиляцией с отсосом воздуха под потолком.
3. В хлораторной должно быть хорошее освещение, естественное и электрическое, с такой установкой источников света, чтобы ясно были видны деления на шкале измерителя: расчетная температура воздуха в помещении должна быть не менее +18°.
4. В тамбуре перед входом в хлораторную размещаются шкафы для хранения спецодежды и противогазов (по одному на каждого обслуживающего), аптечка для оказания экстренной помощи, подушка с кислородом.
5. Баллоны с хлором устанавливаются на переносных вертикальных подставках, чтобы иметь возможность легко удалять их из помещения; воспрещается закреплять баллоны у стен. Баллоны, подключенные к хлораторам, устанавливаются на действующих весах с целью контроля за расходом хлора. Между редукционным вентилем рабочих баллонов и входным вентилем хлоратора обязательно помещается промежуточный баллон (рессивер) для очистки хлора перед выпуском его в хлоратор (газодозатор).
6. При входе в хлораторную необходимо включить вентилятор и убедиться в отсутствии характерного запаха хлора. Если ощущается запах хлора, следует надеть противогаз и принять меры к устранению утечки газа. Место утечки определяют, смачивая стыки соединений нашатырным спиртом, при взаимодействии с которым хлор образует белое облако.
7. Неисправные баллоны с хлором немедленно удаляют из хлораторной. Для их обезвреживания во дворе устраивается емкость глубиной 2 м и диаметром 1,5 м, наполненная раствором извести и имеющая подводку воды. Емкость должна иметь водонепроницаемые стены и дно, она размещается не ближе 10 м от выхода из хлораторной.
8. В хлораторной воспрещается курение.
9. Обогревание баллонов и хлоропроводящих трубок (при их замерзании) производится накладыванием тряпок, смоченных в горячей воде, воспрещается применять паяльные лампы, примуса, электроплитки.
10. Транспортирование хлора со склада в хлораторную производится автотранспортом или на рессорных повозках. Погрузка и разгрузка баллонов (или бочек) с хлором делается с особой осторожностью, не допуская ударов, повреждения вентилей, перекатывания баллонов ногой по земле. Баллоны укладываются на деревянные подкладки с вырезанными гнездами, хорошо укрепленные в кузове, в солнечную погоду закрываются брезентом для предохранения от нагрева.
11. При использовании хлорной извести рабочие растворы должны заготовляться в помещении, оборудованном вентиляцией, с обеспечением не менее 5-ти кратного обмена воздуха в час.
12. При заготовке растворов хлорной извести работы ведутся в противогазах и в спецодежде (халаты, комбинезоны, резиновые сапоги, перчатки).
13. После окончания работы должно быть обеспечено обмывание под душем.
Похожие документы
РД 12-341-00 Инструкция по контролю за содержанием окиси углерода в помещениях котельных
Инстpукция Инструкция по контролю толщин стенок отводов надземных газопроводов, технологической обвязки КС, ДКС, ГРС и гребенок подводных переходов магистральных газопроводов
СанПиН 2.1.4.027-95 Зоны санитарной охраны источников водоснабжения и водопроводов хозяйственно-питьевого назначения. Санитарные правила и нормы
СП 2.1.4.031-95 Зоны санитарной охраны источников хозяйственно-питьевого водоснабжения г. Москвы
СанПиН 2.1.4.559-96 Питьевая вода. Гигиенические
30.03.2020
723а-67 Инструкция по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении
Инструкция * по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении **
(утв. Главным санитарным врачом 25 ноября 1967 г. N 723а-67)
I. Хлорирование воды на водопроводах
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Приложение N 2 Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
Инструкция предназначена для санитарных врачей, осуществляющих контроль за хозяйственно-питьевым водоснабжением населенных мест. Руководствуясь настоящей инструкцией, органы санитарно-эпидемиологической службы предъявляют санитарные требования к администрации водопроводов или к владельцам местных водоисточников, которые несут ответственность за обеспечение населения доброкачественной питьевой водой.
I. Хлорирование воды на водопроводах
Качество воды при централизованном водоснабжении зависит от качества воды источников, условий водозабора, правильности организации зон санитарной охраны и выполнения в них соответствующего режима, режима очистки и обеззараживания воды, а также от санитарно-технического состояния водозаборных устройств и водоразводящих сетей. Для того, чтобы, обеспечить население доброкачественной питьевой водой, необходимо строго соблюдать санитарные требования при устройстве и эксплуатации всех сооружений водопровода, в том числе и установок для хлорирования воды.
2. Хлорирование воды должно производиться во всех случаях получения ее из поверхностных водоемов (после обязательной предварительной очистки), а также при получении воды из подземных источников, бактериальные показатели которой не соответствуют ГОСТ "Вода питьевая".
Примечание: Для обеззараживания воды могут применяться и другие методы, разрешенные Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР.
3. Хлорирование воды на водопроводах должно производиться, как правило, с применением жидкого хлора. Для станций производительностью до 3000 м3/сутки допускается применение хлорной извести или гипохлорита кальция в виде двутретьосновной соли (ДТСГК). Реагенты, используемые для хлорирования воды, должны быть подвергнуты контрольному анализу на водопроводной станции для проверки содержания в них активного хлора и прочих составных частей, согласно установленным нормативам ("Хлор жидкий" - ГОСТ 6718-53, "Известь хлорная" - ГОСТ 1692-58, "Временное наставление по применению ДТСГК для целей дезинфекции", утвержденное Министерством здравоохранения СССР 6.11.1960 г. N 311-60).
4. В целях установления показаний для хлорирования воды источников, используемых для хозяйственно-питьевого водоснабжения, а также в целях разработки основных положений по режиму хлорирования, производится предварительное санитарное и лабораторное обследование водоисточника, выполняемое в соответствии с программой, предусмотренной действующим ГОСТ "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Правила выбора и оценки качества" (2761-57).
5. В целях установления рабочей дозы хлора для хлорирования, опытным путем производится определение эффекта обеззараживания воды и количества остаточного активного хлора, которое зависит от величины хлорпоглощаемости воды.
Выбранная для обеззараживания воды рабочая доза хлора должна обеспечивать надлежащий бактерицидный эффект, т.е. количество кишечных палочек в обработанной воде должно быть не более 3 в 1 л, общее число бактерий - не более 100 в 1 мл после контактного периода воды с хлором (не менее 30 мин.). Содержание остаточного хлора при этом должно быть не менее 0,3 и не более 0,5 мг/л (ГОСТ "Вода питьевая").
6. При хлорировании воды некоторых источников, преимущественно открытых, могут возникнуть затруднения, связанные с необходимостью получить надлежащий эффект обеззараживания и в тоже время обеспечить соответствие воды гигиеническим требованиям в отношении органолептических свойств (запаха и вкуса). В таких случаях должен применяться тот или иной из специальных приемов обеззараживания, к которым относятся следующие:
а) Двойное хлорирование, т.е. введение хлора предварительно до очистных сооружений во всасывающие водоводы 1-го подъема (обычно в дозах 3-5 мг/л) и окончательно после фильтров (обычно в дозах 0,7-2 мг/л); используется при высокой цветности исходной воды, при повышенном содержании в ней органических веществ и планктона.
б) Хлорирование с преаммонизацией, т.е. введение в воду аммиака или его солей непосредственно перед введением хлора (обычно при соотношениях доз аммиака и хлора 1:4, 1:10). При этом обеззараживание обеспечивается за счет связанного хлора (хлораминов). Этот метод используется для предупреждения специфических запахов, возникающих после обработки воды хлором. При преаммонизации контакт воды с хлором должен быть не менее 1 часа.
в) Перехлорирование, т.е. введение заведомо высоких доз хлора (до 10-20 мг/л) с последующим связыванием избытка хлора (дехлорирование сернистым газом или активированным углем); применяется в случаях вынужденного использования водоисточников, бактериальное загрязнение которых превышает предел, установленный ГОСТ 2761-57, т.е. среднее количество кишечных палочек составляет более 10000 в 1 литре (в пробах воды, взятых в точке водозабора). Кроме того, применяется во избежание появления хлор-фенольного запаха при наличии в исходной воде фенолов.
г) Хлорирование послепереломными дозами, т.е. с учетом точки перелома на кривой остаточного хлора; при этом обеззараживание воды производится свободным хлором, который значительно эффективнее связанного хлора (хлораминов); применяется главным образом в случаях высокого бактериального загрязнения исходной воды.
д) Использование двуокиси хлора также может быть рекомендовано для повышения эффективности обеззараживания и предупреждения специфических запахов в воде.
7. Выбор того или иного приема хлорирования, гарантирующего полное соответствие питьевой воды требованиям ГОСТ "Вода питьевая", осуществляется администрацией водопроводной станции на основании санитарно-химических, санитарно-бактериологических и технологических анализов сырой и обработанной воды с учетом производственного опыта по ее очистке и обеззараживанию.
8. На основе данных, полученных в соответствии с пп. 5-7, администрация водопровода устанавливает основные положения по методике обработки воды хлором, которые включают схему использования хлора, дозировку реагентов и графики хлорирования, в зависимости от расхода воды. Эти основные положения должны быть согласованы с местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
Лабораторно-производственный контроль за качеством воды на водопроводной станции и в распределительной сети обеспечивается администрацией водопровода, силами и средствами ведомственной лаборатории в соответствии с ГОСТ "Вода питьевая". Определение остаточного хлора перед подачей в сеть производится через каждый час, а на водопроводах из открытых водоемов - через каждые 30 мин; там же отбирается проба на бактериологический анализ не реже 1 раза в сутки, одномоментно с очередным определением остаточного хлора.
9. Санитарно-лабораторный контроль за эффективностью хлорирования воды, подаваемой водопроводом для хозяйственно-питьевых нужд, проводится санитарно-эпидемиологической станцией путем определения количества кишечных палочек и общего числа бактерий в наиболее характерных точках водоразбора (ближайшие к насосной станции, наиболее удаленные, наиболее возвышенные, тупики, водоразборные колонки). Пункты отбора проб и частота анализов определяются графиками, утверждаемыми местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
10. Количественное определение остаточного активного хлора в воде выполняется йодометрическим или ортотолидиновым методом, описание которых дано в приложении N 1.
Йодометрический метод предпочтительнее при концентрациях активного хлора не менее 0,5 мг/л, ортотолидиновый - при более низких концентрациях.
Для определения остаточного хлора на крупных водопроводах целесообразно применять автоматические анализаторы, в частности фотоэлектронные системы Академии коммунального хозяйства РСФСР, которые обеспечивают непрерывную регистрацию остаточного хлора в воде.
В практике хлорирования может встретиться необходимость раздельно определять основные формы активного хлора, в частности, при хлорировании послепереломными дозами (свободный хлор) и при хлораммонизации (связанный хлор). Свободный хлор обладает сравнительно быстрым дезинфицирующим действием, тогда как связанный хлор менее эффективен (см. выше п. 6-г). Для их раздельного количественного определения следует пользоваться методом, основанным на применении парааминодиметиланилина (см. приложение N 1). Международными стандартами питьевой воды рекомендуется также ортотолидин-арсенитный метод, который в СССР до настоящего времени не нашел применения.
11. При выполнении работ по хлорированию воды должны соблюдаться меры по технике безопасности, указанные в приложении N 2.
Условия хранения запасов хлора и аммиака должны отвечать требованиям действующих Санитарных правил проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (утверждены Министерством здравоохранения СССР 24.VI.1965 г. N 534-65). При этом аммиак должен храниться изолированно от хлора.
Хранение запасов хлорной извести допускается только в неповрежденной стандартной упаковке, в закрытых складских помещениях, сухих, затемненных и хорошо вентилируемых, при температуре воздуха не выше 20°С. Запрещается хранить в одном помещении с хлорной известью взрывчатые и огнеопасные вещества, смазочные масла, пищевые продукты, металлические изделия и баллоны с газом.
12. Органы санитарно-эпидемиологической службы в процессе плановых обследований водопроводов, а также по эпидемическим показаниям, (не реже одного раза в месяц) должны проверять правильность лабораторно-производственного контроля за качеством воды, в том числе правильность основных положений по методике обработки воды хлором, установленной администрацией водопровода (см. п. 8 настоящей инструкции).
Все замечания и предложения по улучшению санитарного состояния головных сооружений водопровода, по методике обработки и по улучшению качества воды должны вноситься в специальный журнал установленной формы, хранящийся на водопроводной станции.
13. В случае отсутствия ведомственной лаборатории (на водопроводах малой мощности) для производственного контроля за работой станции должна быть предусмотрена штатная должность лаборанта, который ведет наблюдение за правильностью хлорирования и выполняет простейшие анализы (содержание активного хлора в хлорной извести, в приготовленных хлорных растворах, определение остаточного хлора в воде и др.).
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
14. При местном водоснабжении, т.е. при использовании воды без разводящей сети труб, непосредственно из источника (колодцы, родники, открытые водоемы), хлорирование воды, требующей обеззараживания, производится обычно хлорной известью в чистых емкостях - резервуарах, бочках, баках или другой специальной таре. При этом необходимо соблюдать следующие условия:
а) хлорная известь вводится в воду в дозе, установленной опытным путем;
б) для надежного обеззараживания воды контакт ее с хлором должен быть летом не менее 30 мин., а зимой не менее 1 часа;
в) правильно прохлорированная вода должна содержать остаточный хлор в количестве 0,3-0,5 мг в литре.
Примечание: В исключительных случаях, при отсутствии других возможностей остаточный хлор можно определить качественно по посинению хлорированной воды от добавления к ней нескольких кристаллов йодистого калия и нескольких капель 1% раствора крахмала, а также по наличию в воде слабого запаха хлора.
15. Раствор хлорной извести готовится крепостью 1-5%, т.е. для приготовления раствора берется 10-50 г хлорной извести на 1 литр воды. При отсутствии весов можно пользоваться для отмеривания извести ложками, стаканами и другими предметами известной емкости, принимая вместимость чайной ложки 2-2,5 г хлорной извести, столовой ложки 9-12 г, стакана - 120 г.
Отмеренное количество хлорной извести высыпают в кружку или миску, добавляют к ней немного воды и растирают в сметанообразную массу без комков. Затем эту массу разбавляют нужным количеством воды и тщательно перемешивают. Приготовленный раствор хлорной извести употребляется для хлорирования после отстаивания. Содержание активного хлора в хлорной извести и подбор рабочей дозы хлора производится согласно приложению N 1.
16. В отдельных случаях, в зависимости от качества воды, с целью повышения надежности ее обеззараживания, рекомендуется применять перехлорирование, т.е. введение заведомо избыточных доз активного хлора с последующим удалением или химическим связыванием избытка хлора.
Перехлорирование производится следующим образом. В воду добавляют раствор хлорной извести из расчета не менее 10 мг/л активного хлора, а при обеззараживании загрязненных вод из открытых источников - не менее 20 мг/л активного хлора. Тщательно перемешав залитый в воду раствор хлорной извести с помощью деревянной лопаты или весла, оставляют воду в покое летом на 15 мин., зимой - на 30 мин. После этого проверяют запах воды: при сильном запахе хлора перехлорирование признается достаточным, при отсутствии запаха или очень слабом запахе хлора, необходимо повторить введение хлорной извести.
Для удаления избытка хлора (дехлорирования) воду фильтруют через активированный или обычный древесный уголь, а при отсутствии угля - добавляют в воду гипосульфит натрия (из расчета 3,5 мг гипосульфита на 1 мг активного остаточного хлора).
17. Дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживание воды в них производится в соответствии с "Временной инструкцией по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них", утвержденной Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР 18 января 1967 г. N 663-67.
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
18. Дезинфекция водопроводных сооружений (скважин, резервуаров и напорных баков, отстойников, смесителей, фильтров, водопроводной сети) может быть профилактической (перед приемом в эксплуатацию новых сооружений, после периодической чистки, после ремонтно-аварийных работ), а также по эпидемическим показаниям (в случае загрязнения сооружений, в результате которого создается угроза возникновения водных вспышек кишечных инфекций).
19. Для повышения надежности дезинфекции и сокращения ее продолжительности рекомендуется применять растворы с концентрацией активного хлора 75-100 мг/л при контакте 5-6 часов. Возможно использование растворов с меньшей концентрацией активного хлора - 40-50 мг/л, но продолжительность необходимого контакта в этом случае увеличивается до 24 часов и более.
20. Перед дезинфекцией водопроводных сооружений во всех случаях обязательно производится их предварительная механическая очистка и промывка. Водопроводная сеть, очистка которой затруднительна, интенсивно промывается в течение 4-5 часов при максимально возможной скорости движения воды (не менее 1 м/сек.).
21. Дезинфекция артезианских скважин перед сдачей их в эксплуатацию выполняется в тех случаях, когда после их промывки качество воды по бактериологическим показателям не соответствует ГОСТ "Вода питьевая".
В процессе эксплуатации скважин необходимость дезинфекции возникает при обнаружении загрязнения воды непосредственно в скважине вследствие ее дефектов (в таких случаях дезинфекции должны предшествовать соответствующие ремонтные работы).
Дезинфекция проводится в два этапа: сначала надводной части скважины, затем - подводной части. Для обеззараживания надводной части в скважине на несколько метров ниже статического уровня устанавливают пневматическую пробку, выше которой скважину заполняют раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией активного хлора 50-100 мг/л, в зависимости от степени предполагаемого загрязнения. Через 3-6 часов контакта пробку извлекают и при помощи специального смесителя вводят хлорный раствор в подводную часть скважины с таким расчетом, чтобы концентрация активного хлора после смешения с водой была не меньше 50 мг/л. Через 3-6 часов контакта производят откачку до исчезновения в воде заметного запаха хлора, после чего отбирают пробу воды для контрольного бактериологического анализа.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора принимается больше объема скважин (по высоте и диаметру): при обеззараживании надводной части - 1,2-1,5 раза, подводной части - в 2- 3 раза.
22. Дезинфекцию резервуаров большой емкости рекомендуется проводить методом орошения. Раствор хлорной извести (или хлора) с концентрацией 200-250 мг/л активного хлора приготовляют из расчета 0,3-0,5 л на 1 м2 внутренней поверхности резервуара. Этим раствором покрывают стены и дно резервуара путем орошения из шланга или гидропульта.
Через 1-2 часа дезинфицированные поверхности промывают чистой водопроводной водой, удаляя отработанный раствор через грязевой выпуск. Работа должна производиться в спецодежде, резиновых сапогах и противогазах; перед входом в резервуар устанавливают бачок с раствором хлорной извести для обмывания сапог.
Напорные баки малой емкости следует дезинфицировать объемным методом, наполняя их раствором с концентрацией 75-100 мг/л активного хлора. После контакта 5-6 часов раствор хлора удаляют через грязевую трубу и промывают бак чистой водопроводной водой (до содержания в промывной воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора). Аналогичным способом производится дезинфекция отстойников, сместителей, а также фильтров после их ремонта и загрузки.
Контрольный бактериологический анализ после дезинфекции сооружений делается не менее 2 раз с интервалом, соответствующим времени полного обмена воды между взятием проб. При благоприятных результатах анализов сооружения могут быть пущены в эксплуатацию.
23. Дезинфекция водопроводной сети производится путем заполнения труб раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией от 75 - до 100 мг/л активного хлора (в зависимости от степени загрязнения сети, ее изношенности и санитарно-эпидемической обстановки). Введение хлорного раствора в сеть продолжают до тех пор, пока в точках, наиболее удаленных от места его подачи, будет содержаться активного хлора не менее 50% от заданной дозы. С этого момента дальнейшую подачу хлорного раствора прекращают и оставляют заполненную хлорным раствором сеть не менее чем на 6 часов. По окончании контакта хлорную воду спускают и промывают сеть чистой водопроводной водой. Условия сброса воды из сети определяются на месте по согласованию с органами санитарно-эпидемиологической службы. В конце промывки (при содержании в воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора) из сети отбирают пробы для контрольного бактериологического анализа. Дезинфекция считается законченной при благоприятных результатах двух анализов, взятых последовательно из одной точки.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора для обеззараживания сети определяется по внутреннему объему труб с добавлением 3-5% (на вероятный излив). Объем 100 м труб при диаметре 50 мм составляет 0,2 м3, 75 мм - 0,5 м3, 100 мм - 0,8 м3, 150 мм - 1,8 м3, 200 мм - 3,2 м3, 250 мм - 5 м3.
24. Промывка и дезинфекция водопроводных сооружений и сети производится силами и средствами строительной организации (перед пуском их в эксплуатации) или администрации водопровода (после ремонтно-аварийных работ) в присутствии представителей органов санитарно-эпидемиологической службы. Результаты работ оформляются актом, в котором указывается дозировка активного хлора, продолжительность хлорирования (контакта) и заключительной промывки, данные контрольных анализов воды. На основании этих материалов местные органы санитарно-эпидемиологической службы дают заключение о возможности пуска сооружений в эксплуатацию.
25. С изданием настоящей инструкции "Инструкция по обеззараживанию хозяйственно-питьевой воды хлором при централизованном и местном водоснабжении" N 203-56 от 26 января 1956 г. отменяется.
_
* Подготовлена Институтом общей и коммунальной гигиены имени А.Н. Сысина АМН СССР.
** Под термином "обеззараживание" имеется в виду обработка воды, а под термином "дезинфекция" - обработка водопроводных сооружений и сетей дезинфицирующими средствами.
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
Реактивы:
1. 10% раствор йодистого калия
2. Соляная кислота (1:5 по объему)
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия
4. 0,5% раствор крахмала
Ход анализа: отвешивают 3,55 г хлорной извести, растирают в фарфоровой ступке с небольшим количеством воды и однородную кашицу и разбавляют еще немного водой. Затем жидкость сливают в мерную колбу, несколько раз споласкивают ступку, и доводят объем жидкости до 1 литра.
В колбу с притертой пробкой приливают 5 мл раствора йодистого калия, 5 мл соляной кислоты, 10 мл отстоявшегося раствора хлорной извести и 50 мл дистиллированной воды. При этом происходит выделение свободного йода, в количестве, эквивалентном содержащемуся в исследуемой извести активному хлору. Через 5 мин. выделившийся йод титруют 0,01 раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, затем добавляют 1 мл раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Количество мл 0,01 Н раствора гипосульфита, израсходованное на титрование, прямо указывает % активного хлора в исследуемой хлорной извести.
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
Йодометрический метод
Реактивы:
1. Йодистый калий химически чистый кристаллический, не содержащий свободного йода.
Проверка. Взять 0,5 г йодистого калия, растворить в 10 мл дистиллированной воды, прибавить 6 мл буферной смеси и 1 мл 0,5% раствора крахмала. Посинения реактива быть не должно.
2. Буферная смесь: рН = 4.6. Смешать 102 мл молярного раствора уксусной кислоты (60 г 100% кислоты в 1 л воды) и 98 мл молярного раствора уксуснокислого натрия (136,1 г кристаллической соли в 1 л воды) и довести до 1 л дистиллированной водой, предварительно прокипяченой.
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия.
4. 0,5% раствор крахмала.
5. 0,01 Н раствор двухромовокислого калия. Установка титра 0,01 Н раствора гипосульфита производится следующим образом: в колбу всыпают 0,5 г чистого йодистого калия, растворяют в 2 мл воды, прибавляют сначала 5 мл соляной кислоты (1:5), затем 10 мл 0,01 Н раствора двухромовокислого калия и 50 мл дистиллированной воды. Выделившийся йод титруют гипосульфитом натрия в присутствии 1 мл раствора крахмала, прибавляемого под конец титрования. Поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия рассчитывается по следующей формуле: К = 10/а, где а - количество миллилитров гипосульфита натрия, пошедшего на титрование.
Ход анализа:
а) ввести в коническую колбу 0,5 г йодистого калия;
б) прилить 2 мл дистиллированной воды;
в) перемешать содержимое колбы до растворения йодистого калия;
г) прилить 10 мл буферного раствора, если щелочность исследуемой воды не выше 7 мг/экв. Если щелочность исследуемой воды выше 7 мг/экв, то количество миллилитров буферного раствора должно быть в 1,5 раза больше щелочности исследуемой воды;
д) прилить 100 мл исследуемой воды;
е) титровать гипосульфитом до бледно-желтой окраски раствора;
ж) прилить 1 мл крахмала;
з) титровать гипосульфитом до исчезновения синей окраски.
Расчет: Содержание активного хлора в мг/л в исследуемой воде вычисляется по формуле:
Х = 3,55 ´ Н ´ К
где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование,
К - поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия.
Ортотолидиновый метод
Реактивы:
1. 0,1% раствор ортотолидина - 1 г ортотолидина переносят в фарфоровую чашку, прибавляют 5 мл 20% соляной кислоты, растирают в пасту и прибавляют 150-200 мл дистиллированной воды. После растворения ортотолидина переводят раствор в литровый цилиндр, доводят до 505 мл дистиллированной водой и затем доводят до 1 л 2% соляной кислотой.
2. Шкала постоянных стандартов, имитирующая по цвету стандарты активного хлора. Приготовляют 2 раствора:
а) 15 г медного купороса (CuSО4 ´ 5Н2О) и 10 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
б) 0,25 г бихромата калия (К2Cr2O7) и 1 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
В цилиндры Несслера вносят указанное в таблице количество растворов "а" и "б", доводят до объема 100 мл дистиллированной водой. Стандарты хранят закупоренными не более 6 месяцев, оберегая от действия прямого солнечного света.
Активного хлора мг/л
Раствор "а" мл
Раствор "б" мл
Ход анализа
0,1
1,8
10,0
В цилиндр Несслера вносят 1 мл ортотолидина и 100 мл исследуемой воды, смешивают и оставляют в темном месте. Через 5-10 мин. сравнивают окраску со стандартной шкалой, просматривая сверху. Стандарт с совпадающей окраской указывает содержание активного хлора в воде мг/л.
0,2
1,9
20,0
0,3
1,9
30,0
0,4
2,0
38,0
0,5
2,0
45,0
0,6
2,0
51,0
0,7
2,0
58,0
0,8
2,0
63,0
0,9
2,0
67,0
1,0
2,0
72,0
Примечание:
1) Исследуемая вода должна иметь комнатную температуру (около 20°С).
2) При наличии в исследуемой воде цветности применяют компенсацию окраски, просматривая сбоку.
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
В 3 банки наливают по 1 л исследуемой воды, подлежащей хлорированию. Затем в каждую банку прибавляют 1% раствор хлорной извести в количестве, ориентировочно указанном в таблице.
Природа источника и качество воды
Для обеззараживания
Потребное количество 1% раствора хлорной извести в л на 1 м куб. или в мл на 1 л
г на 1 м куб. или мг на 1 л
активного хлора
25% хлорной извести
1
2
3
4
Артезианские воды, воды чистых горных рек, осветленная, фильтрованная вода крупных рек и озер
1-1,5
4-6
0,4-0,6
Прозрачная колодезная вода и фильтрованная вода малых рек
1,5-2
6-8
0,6-0,8
Вода крупных рек и озер
2-3
8-12
0,8-1,2
Загрязненная вода из открытых источников
5-10
20-40
2-4
После добавления хлорной извести содержимое каждой банки тщательно перемешивают и оставляют в покое на 30 мин. Затем во всех банках определяют содержание в воде остаточного хлора и производят бактериологическое исследование.
Для определения остаточного хлора в колбу наливают 5 мл 10% раствора иодистого калия, 10 мл буферного раствора (см. описание йодометрического метода) и вводят пипеткой 200 мл хлорированной воды из банки. Выделившийся йод титруют 0,01 Н раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, добавляют 1 мл 0,5% раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Содержание остаточного хлора в мг/л составляет 0,355 ´ 5Н, где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование. В воду, оставшуюся в банках, после 30 минутного контакта с хлором, вводят по 1 мл 1% раствора гипосульфита натрия, предварительно стерилизованного кипячением (для связывания избытка хлора). После этого в воде определяют количество кишечных палочек и общее число бактерий в соответствии с правилами бактериологического анализа (ГОСТ 5215-50).
Оптимальной рабочей дозой хлора считается та, при которой количество сохранившихся кишечных палочек не превышает 3 в 1 л воды, а общее число бактерий - не более 100 в 1 мл. Содержание остаточного хлора должно быть при этом не более 0,5 мг/л.
Если во всех пробах исследуемой воды достаточный эффект обеззараживания не получен или содержание остаточного хлора превышает 0,5 мг/л, то опыт повторяют с большими или меньшими дозами хлора.
Примечание: В условиях местного водоснабжения, при отсутствии возможности проведения бактериологического анализа, доза хлора устанавливается на основании определения в воде концентраций остаточного хлора и определения интенсивности запаха хлорированной воды. В качестве рабочей дозы для хлорирования принимают ту дозу, при которой вода приобрела слабый запах хлора, а содержание в ней остаточного хлора находится на уровне 0,3-0,5 мг/л.
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Реактивы:
1. 1% спиртовой раствор солянокислого парааминодиметиланилина (диметидпарафенилендиамин): 1 г растворяют в 100 мл этилового спирта (ректификата). Применяется в качестве индикатора.
2. Фосфатный буферный раствор РН=7,0 ´ 3,54 г однозамещенного фосфорнокислого калия (КН2РО4) и 8,6 г двузамещенного фосфорнокислого натрия (Na2HPO4 ´ 12H2О) растворяют в 100 мл дистиллированной воды.
3. 1% раствор йодистого калия: 1 г в 100 мл дистиллированной воды (хранить в склянке темного стекла).
4. 2,5% раствор щавелевой кислоты: 2,5 г в 100 мл дистиллированной воды.
5. 0,01 Н раствор сернокислого закисного железа (FeSO4 ´ 7Н2О) готовится из основного 0,1 Н раствора путем разведения его в 10 раз дистиллированной водой. Для приготовления основного раствора отвешивают 28 г FeSO4 ´ 7Н2О и переносят в мерную колбу (литровую), растворяют в дистиллированной воде, подкисляя раствор 2 мл серной кислоты (1:3), после чего доводят водой до метки.
Титр 0,01 Н раствора устанавливают по 0,01 Н раствору марганцовокислого калия: в колбу вводят 25 мл раствора FeSO4 добавляют 2 мл серной кислоты (1:3) и титруют на холоду раствором KMnO4 до розового окрашивания, не исчезающего в течение 30 сек.
Ход анализа:
а) В колбу со 100 мл исследуемой воды добавляют 1 мл буферного раствора и 2 мл индикатора. При наличии свободного хлора вода окрашивается в розовый цвет (вследствие образования семихинона). Сильно помешивая пробу, титруют раствором сернокислого железа до обесцвечивания (1-е титрование);
б) К той же пробе добавляют 1 мл йодистого калия. При наличии в воде монохлорамина выделяется эквивалентное количество йода, под действием которого вновь образуется розовое окрашивание.
Титруют пробу раствором сернокислого железа до обесцвечивания (2-е титрование).
в) После этого к той же пробе добавляют 1 мл щавелевой кислоты. Если в воде присутствует дихлорамин, снова наступает розовое окрашивание, при наличии которого титруют пробу раствором сернокислого железа до обеспечивания (3-е титрование).
Расчет производится по формуле:
Х = 0,355 ´ К ´ Н ´ 10, где
Х - концентрация в воде свободного, монохлораминного или дихлораминного хлора в мг/л.
Н - количество мл израсходованного раствора сернокислого железа соответственно: при титровании первом - для расчета свободного хлора, втором - монохлорамина, третьем - дихлорамина;
К - коэффициент титра раствора сернокислого железа. 0,355 - титр по активному хлору 0,01 Н раствова сернокислого железа при К=1,0;
10 - коэффициент для пересчета концетрации хлора на 1 л воды (при титровании 100 мл)
Пример: Коэффициент титра раствора сернокислого железа составляет 0,98, т.е. при установке титра на 25 мл сернокислого железа пошло 24,5 мл 0,01 Н раствора марганцевокислого калия. На 100 мл исследуемой воды израсходовано раствора сернокислого железа при титровании: первом - 0,1 мл, втором - 0,05 мл, третьем - 0 (после добавления щавелевой кислоты розового окрашивания не было). В исследуемой воде содержится: свободного хлора - 0,35 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,1 ´ 10 и монохлорамина - 0,17 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,05 ´ 10); дихлорамин отсутствует.
Приложение N 2
Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
1. При использовании жидкого хлора хлораторная размещается в изолированном помещении, которое должно иметь кроме входа из насосной станции, запасный выход с дверью, открывающейся из хлораторной наружу.
2. Помещение хлораторной оборудуется механической вентиляцией, обеспечивающей 12-кратный обмен воздуха в 1 час. Вытяжные отверстия для вентиляции располагаются не выше 30 см от пола, а выпускная труба вентилятора - на высоте 2 м выше конька крыши. Включение мотора вентилятора должно производиться из тамбура перед входом в хлораторную.
Примечание: Установки для аммонизации (баллоны с аммиаком, весы, расходомеры) должны быть размещены в отдельном помещении, изолированном от хлораторной. Помещение оборудуется вытяжной вентиляцией с отсосом воздуха под потолком.
3. В хлораторной должно быть хорошее освещение, естественное и электрическое, с такой установкой источников света, чтобы ясно были видны деления на шкале измерителя: расчетная температура воздуха в помещении должна быть не менее +18°.
4. В тамбуре перед входом в хлораторную размещаются шкафы для хранения спецодежды и противогазов (по одному на каждого обслуживающего), аптечка для оказания экстренной помощи, подушка с кислородом.
5. Баллоны с хлором устанавливаются на переносных вертикальных подставках, чтобы иметь возможность легко удалять их из помещения; воспрещается закреплять баллоны у стен. Баллоны, подключенные к хлораторам, устанавливаются на действующих весах с целью контроля за расходом хлора. Между редукционным вентилем рабочих баллонов и входным вентилем хлоратора обязательно помещается промежуточный баллон (рессивер) для очистки хлора перед выпуском его в хлоратор (газодозатор).
6. При входе в хлораторную необходимо включить вентилятор и убедиться в отсутствии характерного запаха хлора. Если ощущается запах хлора, следует надеть противогаз и принять меры к устранению утечки газа. Место утечки определяют, смачивая стыки соединений нашатырным спиртом, при взаимодействии с которым хлор образует белое облако.
7. Неисправные баллоны с хлором немедленно удаляют из хлораторной. Для их обезвреживания во дворе устраивается емкость глубиной 2 м и диаметром 1,5 м, наполненная раствором извести и имеющая подводку воды. Емкость должна иметь водонепроницаемые стены и дно, она размещается не ближе 10 м от выхода из хлораторной.
8. В хлораторной воспрещается курение.
9. Обогревание баллонов и хлоропроводящих трубок (при их замерзании) производится накладыванием тряпок, смоченных в горячей воде, воспрещается применять паяльные лампы, примуса, электроплитки.
10. Транспортирование хлора со склада в хлораторную производится автотранспортом или на рессорных повозках. Погрузка и разгрузка баллонов (или бочек) с хлором делается с особой осторожностью, не допуская ударов, повреждения вентилей, перекатывания баллонов ногой по земле. Баллоны укладываются на деревянные подкладки с вырезанными гнездами, хорошо укрепленные в кузове, в солнечную погоду закрываются брезентом для предохранения от нагрева.
11. При использовании хлорной извести рабочие растворы должны заготовляться в помещении, оборудованном вентиляцией, с обеспечением не менее 5-ти кратного обмена воздуха в час.
12. При заготовке растворов хлорной извести работы ведутся в противогазах и в спецодежде (халаты, комбинезоны, резиновые сапоги, перчатки).
13. После окончания работы должно быть обеспечено обмывание под душем.
Похожие документы
РД 12-341-00 Инструкция по контролю за содержанием окиси углерода в помещениях котельных
Инстpукция Инструкция по контролю толщин стенок отводов надземных газопроводов, технологической обвязки КС, ДКС, ГРС и гребенок подводных переходов магистральных газопроводов
СанПиН 2.1.4.027-95 Зоны санитарной охраны источников водоснабжения и водопроводов хозяйственно-питьевого назначения. Санитарные правила и нормы
СП 2.1.4.031-95 Зоны санитарной охраны источников хозяйственно-питьевого водоснабжения г. Москвы
СанПиН 2.1.4.559-96 Питьевая вода. Гигиенические
Инструкция * по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении **
(утв. Главным санитарным врачом 25 ноября 1967 г. N 723а-67)
I. Хлорирование воды на водопроводах
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Приложение N 2 Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
Инструкция предназначена для санитарных врачей, осуществляющих контроль за хозяйственно-питьевым водоснабжением населенных мест. Руководствуясь настоящей инструкцией, органы санитарно-эпидемиологической службы предъявляют санитарные требования к администрации водопроводов или к владельцам местных водоисточников, которые несут ответственность за обеспечение населения доброкачественной питьевой водой.
I. Хлорирование воды на водопроводах
Качество воды при централизованном водоснабжении зависит от качества воды источников, условий водозабора, правильности организации зон санитарной охраны и выполнения в них соответствующего режима, режима очистки и обеззараживания воды, а также от санитарно-технического состояния водозаборных устройств и водоразводящих сетей. Для того, чтобы, обеспечить население доброкачественной питьевой водой, необходимо строго соблюдать санитарные требования при устройстве и эксплуатации всех сооружений водопровода, в том числе и установок для хлорирования воды.
2. Хлорирование воды должно производиться во всех случаях получения ее из поверхностных водоемов (после обязательной предварительной очистки), а также при получении воды из подземных источников, бактериальные показатели которой не соответствуют ГОСТ "Вода питьевая".
Примечание: Для обеззараживания воды могут применяться и другие методы, разрешенные Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР.
3. Хлорирование воды на водопроводах должно производиться, как правило, с применением жидкого хлора. Для станций производительностью до 3000 м3/сутки допускается применение хлорной извести или гипохлорита кальция в виде двутретьосновной соли (ДТСГК). Реагенты, используемые для хлорирования воды, должны быть подвергнуты контрольному анализу на водопроводной станции для проверки содержания в них активного хлора и прочих составных частей, согласно установленным нормативам ("Хлор жидкий" - ГОСТ 6718-53, "Известь хлорная" - ГОСТ 1692-58, "Временное наставление по применению ДТСГК для целей дезинфекции", утвержденное Министерством здравоохранения СССР 6.11.1960 г. N 311-60).
4. В целях установления показаний для хлорирования воды источников, используемых для хозяйственно-питьевого водоснабжения, а также в целях разработки основных положений по режиму хлорирования, производится предварительное санитарное и лабораторное обследование водоисточника, выполняемое в соответствии с программой, предусмотренной действующим ГОСТ "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Правила выбора и оценки качества" (2761-57).
5. В целях установления рабочей дозы хлора для хлорирования, опытным путем производится определение эффекта обеззараживания воды и количества остаточного активного хлора, которое зависит от величины хлорпоглощаемости воды.
Выбранная для обеззараживания воды рабочая доза хлора должна обеспечивать надлежащий бактерицидный эффект, т.е. количество кишечных палочек в обработанной воде должно быть не более 3 в 1 л, общее число бактерий - не более 100 в 1 мл после контактного периода воды с хлором (не менее 30 мин.). Содержание остаточного хлора при этом должно быть не менее 0,3 и не более 0,5 мг/л (ГОСТ "Вода питьевая").
6. При хлорировании воды некоторых источников, преимущественно открытых, могут возникнуть затруднения, связанные с необходимостью получить надлежащий эффект обеззараживания и в тоже время обеспечить соответствие воды гигиеническим требованиям в отношении органолептических свойств (запаха и вкуса). В таких случаях должен применяться тот или иной из специальных приемов обеззараживания, к которым относятся следующие:
а) Двойное хлорирование, т.е. введение хлора предварительно до очистных сооружений во всасывающие водоводы 1-го подъема (обычно в дозах 3-5 мг/л) и окончательно после фильтров (обычно в дозах 0,7-2 мг/л); используется при высокой цветности исходной воды, при повышенном содержании в ней органических веществ и планктона.
б) Хлорирование с преаммонизацией, т.е. введение в воду аммиака или его солей непосредственно перед введением хлора (обычно при соотношениях доз аммиака и хлора 1:4, 1:10). При этом обеззараживание обеспечивается за счет связанного хлора (хлораминов). Этот метод используется для предупреждения специфических запахов, возникающих после обработки воды хлором. При преаммонизации контакт воды с хлором должен быть не менее 1 часа.
в) Перехлорирование, т.е. введение заведомо высоких доз хлора (до 10-20 мг/л) с последующим связыванием избытка хлора (дехлорирование сернистым газом или активированным углем); применяется в случаях вынужденного использования водоисточников, бактериальное загрязнение которых превышает предел, установленный ГОСТ 2761-57, т.е. среднее количество кишечных палочек составляет более 10000 в 1 литре (в пробах воды, взятых в точке водозабора). Кроме того, применяется во избежание появления хлор-фенольного запаха при наличии в исходной воде фенолов.
г) Хлорирование послепереломными дозами, т.е. с учетом точки перелома на кривой остаточного хлора; при этом обеззараживание воды производится свободным хлором, который значительно эффективнее связанного хлора (хлораминов); применяется главным образом в случаях высокого бактериального загрязнения исходной воды.
д) Использование двуокиси хлора также может быть рекомендовано для повышения эффективности обеззараживания и предупреждения специфических запахов в воде.
7. Выбор того или иного приема хлорирования, гарантирующего полное соответствие питьевой воды требованиям ГОСТ "Вода питьевая", осуществляется администрацией водопроводной станции на основании санитарно-химических, санитарно-бактериологических и технологических анализов сырой и обработанной воды с учетом производственного опыта по ее очистке и обеззараживанию.
8. На основе данных, полученных в соответствии с пп. 5-7, администрация водопровода устанавливает основные положения по методике обработки воды хлором, которые включают схему использования хлора, дозировку реагентов и графики хлорирования, в зависимости от расхода воды. Эти основные положения должны быть согласованы с местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
Лабораторно-производственный контроль за качеством воды на водопроводной станции и в распределительной сети обеспечивается администрацией водопровода, силами и средствами ведомственной лаборатории в соответствии с ГОСТ "Вода питьевая". Определение остаточного хлора перед подачей в сеть производится через каждый час, а на водопроводах из открытых водоемов - через каждые 30 мин; там же отбирается проба на бактериологический анализ не реже 1 раза в сутки, одномоментно с очередным определением остаточного хлора.
9. Санитарно-лабораторный контроль за эффективностью хлорирования воды, подаваемой водопроводом для хозяйственно-питьевых нужд, проводится санитарно-эпидемиологической станцией путем определения количества кишечных палочек и общего числа бактерий в наиболее характерных точках водоразбора (ближайшие к насосной станции, наиболее удаленные, наиболее возвышенные, тупики, водоразборные колонки). Пункты отбора проб и частота анализов определяются графиками, утверждаемыми местными органами санитарно-эпидемиологической службы.
10. Количественное определение остаточного активного хлора в воде выполняется йодометрическим или ортотолидиновым методом, описание которых дано в приложении N 1.
Йодометрический метод предпочтительнее при концентрациях активного хлора не менее 0,5 мг/л, ортотолидиновый - при более низких концентрациях.
Для определения остаточного хлора на крупных водопроводах целесообразно применять автоматические анализаторы, в частности фотоэлектронные системы Академии коммунального хозяйства РСФСР, которые обеспечивают непрерывную регистрацию остаточного хлора в воде.
В практике хлорирования может встретиться необходимость раздельно определять основные формы активного хлора, в частности, при хлорировании послепереломными дозами (свободный хлор) и при хлораммонизации (связанный хлор). Свободный хлор обладает сравнительно быстрым дезинфицирующим действием, тогда как связанный хлор менее эффективен (см. выше п. 6-г). Для их раздельного количественного определения следует пользоваться методом, основанным на применении парааминодиметиланилина (см. приложение N 1). Международными стандартами питьевой воды рекомендуется также ортотолидин-арсенитный метод, который в СССР до настоящего времени не нашел применения.
11. При выполнении работ по хлорированию воды должны соблюдаться меры по технике безопасности, указанные в приложении N 2.
Условия хранения запасов хлора и аммиака должны отвечать требованиям действующих Санитарных правил проектирования, оборудования и содержания складов для хранения сильнодействующих ядовитых веществ (утверждены Министерством здравоохранения СССР 24.VI.1965 г. N 534-65). При этом аммиак должен храниться изолированно от хлора.
Хранение запасов хлорной извести допускается только в неповрежденной стандартной упаковке, в закрытых складских помещениях, сухих, затемненных и хорошо вентилируемых, при температуре воздуха не выше 20°С. Запрещается хранить в одном помещении с хлорной известью взрывчатые и огнеопасные вещества, смазочные масла, пищевые продукты, металлические изделия и баллоны с газом.
12. Органы санитарно-эпидемиологической службы в процессе плановых обследований водопроводов, а также по эпидемическим показаниям, (не реже одного раза в месяц) должны проверять правильность лабораторно-производственного контроля за качеством воды, в том числе правильность основных положений по методике обработки воды хлором, установленной администрацией водопровода (см. п. 8 настоящей инструкции).
Все замечания и предложения по улучшению санитарного состояния головных сооружений водопровода, по методике обработки и по улучшению качества воды должны вноситься в специальный журнал установленной формы, хранящийся на водопроводной станции.
13. В случае отсутствия ведомственной лаборатории (на водопроводах малой мощности) для производственного контроля за работой станции должна быть предусмотрена штатная должность лаборанта, который ведет наблюдение за правильностью хлорирования и выполняет простейшие анализы (содержание активного хлора в хлорной извести, в приготовленных хлорных растворах, определение остаточного хлора в воде и др.).
II. Хлорирование воды при местном водоснабжении
14. При местном водоснабжении, т.е. при использовании воды без разводящей сети труб, непосредственно из источника (колодцы, родники, открытые водоемы), хлорирование воды, требующей обеззараживания, производится обычно хлорной известью в чистых емкостях - резервуарах, бочках, баках или другой специальной таре. При этом необходимо соблюдать следующие условия:
а) хлорная известь вводится в воду в дозе, установленной опытным путем;
б) для надежного обеззараживания воды контакт ее с хлором должен быть летом не менее 30 мин., а зимой не менее 1 часа;
в) правильно прохлорированная вода должна содержать остаточный хлор в количестве 0,3-0,5 мг в литре.
Примечание: В исключительных случаях, при отсутствии других возможностей остаточный хлор можно определить качественно по посинению хлорированной воды от добавления к ней нескольких кристаллов йодистого калия и нескольких капель 1% раствора крахмала, а также по наличию в воде слабого запаха хлора.
15. Раствор хлорной извести готовится крепостью 1-5%, т.е. для приготовления раствора берется 10-50 г хлорной извести на 1 литр воды. При отсутствии весов можно пользоваться для отмеривания извести ложками, стаканами и другими предметами известной емкости, принимая вместимость чайной ложки 2-2,5 г хлорной извести, столовой ложки 9-12 г, стакана - 120 г.
Отмеренное количество хлорной извести высыпают в кружку или миску, добавляют к ней немного воды и растирают в сметанообразную массу без комков. Затем эту массу разбавляют нужным количеством воды и тщательно перемешивают. Приготовленный раствор хлорной извести употребляется для хлорирования после отстаивания. Содержание активного хлора в хлорной извести и подбор рабочей дозы хлора производится согласно приложению N 1.
16. В отдельных случаях, в зависимости от качества воды, с целью повышения надежности ее обеззараживания, рекомендуется применять перехлорирование, т.е. введение заведомо избыточных доз активного хлора с последующим удалением или химическим связыванием избытка хлора.
Перехлорирование производится следующим образом. В воду добавляют раствор хлорной извести из расчета не менее 10 мг/л активного хлора, а при обеззараживании загрязненных вод из открытых источников - не менее 20 мг/л активного хлора. Тщательно перемешав залитый в воду раствор хлорной извести с помощью деревянной лопаты или весла, оставляют воду в покое летом на 15 мин., зимой - на 30 мин. После этого проверяют запах воды: при сильном запахе хлора перехлорирование признается достаточным, при отсутствии запаха или очень слабом запахе хлора, необходимо повторить введение хлорной извести.
Для удаления избытка хлора (дехлорирования) воду фильтруют через активированный или обычный древесный уголь, а при отсутствии угля - добавляют в воду гипосульфит натрия (из расчета 3,5 мг гипосульфита на 1 мг активного остаточного хлора).
17. Дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживание воды в них производится в соответствии с "Временной инструкцией по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них", утвержденной Главным санитарно-эпидемиологическим управлением Министерства здравоохранения СССР 18 января 1967 г. N 663-67.
III. Дезинфекция хлором водопроводных сооружений при их строительстве и эксплуатации
18. Дезинфекция водопроводных сооружений (скважин, резервуаров и напорных баков, отстойников, смесителей, фильтров, водопроводной сети) может быть профилактической (перед приемом в эксплуатацию новых сооружений, после периодической чистки, после ремонтно-аварийных работ), а также по эпидемическим показаниям (в случае загрязнения сооружений, в результате которого создается угроза возникновения водных вспышек кишечных инфекций).
19. Для повышения надежности дезинфекции и сокращения ее продолжительности рекомендуется применять растворы с концентрацией активного хлора 75-100 мг/л при контакте 5-6 часов. Возможно использование растворов с меньшей концентрацией активного хлора - 40-50 мг/л, но продолжительность необходимого контакта в этом случае увеличивается до 24 часов и более.
20. Перед дезинфекцией водопроводных сооружений во всех случаях обязательно производится их предварительная механическая очистка и промывка. Водопроводная сеть, очистка которой затруднительна, интенсивно промывается в течение 4-5 часов при максимально возможной скорости движения воды (не менее 1 м/сек.).
21. Дезинфекция артезианских скважин перед сдачей их в эксплуатацию выполняется в тех случаях, когда после их промывки качество воды по бактериологическим показателям не соответствует ГОСТ "Вода питьевая".
В процессе эксплуатации скважин необходимость дезинфекции возникает при обнаружении загрязнения воды непосредственно в скважине вследствие ее дефектов (в таких случаях дезинфекции должны предшествовать соответствующие ремонтные работы).
Дезинфекция проводится в два этапа: сначала надводной части скважины, затем - подводной части. Для обеззараживания надводной части в скважине на несколько метров ниже статического уровня устанавливают пневматическую пробку, выше которой скважину заполняют раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией активного хлора 50-100 мг/л, в зависимости от степени предполагаемого загрязнения. Через 3-6 часов контакта пробку извлекают и при помощи специального смесителя вводят хлорный раствор в подводную часть скважины с таким расчетом, чтобы концентрация активного хлора после смешения с водой была не меньше 50 мг/л. Через 3-6 часов контакта производят откачку до исчезновения в воде заметного запаха хлора, после чего отбирают пробу воды для контрольного бактериологического анализа.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора принимается больше объема скважин (по высоте и диаметру): при обеззараживании надводной части - 1,2-1,5 раза, подводной части - в 2- 3 раза.
22. Дезинфекцию резервуаров большой емкости рекомендуется проводить методом орошения. Раствор хлорной извести (или хлора) с концентрацией 200-250 мг/л активного хлора приготовляют из расчета 0,3-0,5 л на 1 м2 внутренней поверхности резервуара. Этим раствором покрывают стены и дно резервуара путем орошения из шланга или гидропульта.
Через 1-2 часа дезинфицированные поверхности промывают чистой водопроводной водой, удаляя отработанный раствор через грязевой выпуск. Работа должна производиться в спецодежде, резиновых сапогах и противогазах; перед входом в резервуар устанавливают бачок с раствором хлорной извести для обмывания сапог.
Напорные баки малой емкости следует дезинфицировать объемным методом, наполняя их раствором с концентрацией 75-100 мг/л активного хлора. После контакта 5-6 часов раствор хлора удаляют через грязевую трубу и промывают бак чистой водопроводной водой (до содержания в промывной воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора). Аналогичным способом производится дезинфекция отстойников, сместителей, а также фильтров после их ремонта и загрузки.
Контрольный бактериологический анализ после дезинфекции сооружений делается не менее 2 раз с интервалом, соответствующим времени полного обмена воды между взятием проб. При благоприятных результатах анализов сооружения могут быть пущены в эксплуатацию.
23. Дезинфекция водопроводной сети производится путем заполнения труб раствором хлора (или хлорной извести) с концентрацией от 75 - до 100 мг/л активного хлора (в зависимости от степени загрязнения сети, ее изношенности и санитарно-эпидемической обстановки). Введение хлорного раствора в сеть продолжают до тех пор, пока в точках, наиболее удаленных от места его подачи, будет содержаться активного хлора не менее 50% от заданной дозы. С этого момента дальнейшую подачу хлорного раствора прекращают и оставляют заполненную хлорным раствором сеть не менее чем на 6 часов. По окончании контакта хлорную воду спускают и промывают сеть чистой водопроводной водой. Условия сброса воды из сети определяются на месте по согласованию с органами санитарно-эпидемиологической службы. В конце промывки (при содержании в воде 0,3-0,5 мг/л остаточного хлора) из сети отбирают пробы для контрольного бактериологического анализа. Дезинфекция считается законченной при благоприятных результатах двух анализов, взятых последовательно из одной точки.
Примечание: Расчетный объем хлорного раствора для обеззараживания сети определяется по внутреннему объему труб с добавлением 3-5% (на вероятный излив). Объем 100 м труб при диаметре 50 мм составляет 0,2 м3, 75 мм - 0,5 м3, 100 мм - 0,8 м3, 150 мм - 1,8 м3, 200 мм - 3,2 м3, 250 мм - 5 м3.
24. Промывка и дезинфекция водопроводных сооружений и сети производится силами и средствами строительной организации (перед пуском их в эксплуатации) или администрации водопровода (после ремонтно-аварийных работ) в присутствии представителей органов санитарно-эпидемиологической службы. Результаты работ оформляются актом, в котором указывается дозировка активного хлора, продолжительность хлорирования (контакта) и заключительной промывки, данные контрольных анализов воды. На основании этих материалов местные органы санитарно-эпидемиологической службы дают заключение о возможности пуска сооружений в эксплуатацию.
25. С изданием настоящей инструкции "Инструкция по обеззараживанию хозяйственно-питьевой воды хлором при централизованном и местном водоснабжении" N 203-56 от 26 января 1956 г. отменяется.
_
* Подготовлена Институтом общей и коммунальной гигиены имени А.Н. Сысина АМН СССР.
** Под термином "обеззараживание" имеется в виду обработка воды, а под термином "дезинфекция" - обработка водопроводных сооружений и сетей дезинфицирующими средствами.
Приложение N 1
I. Определение содержания активного хлора и хлорной извести
Реактивы:
1. 10% раствор йодистого калия
2. Соляная кислота (1:5 по объему)
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия
4. 0,5% раствор крахмала
Ход анализа: отвешивают 3,55 г хлорной извести, растирают в фарфоровой ступке с небольшим количеством воды и однородную кашицу и разбавляют еще немного водой. Затем жидкость сливают в мерную колбу, несколько раз споласкивают ступку, и доводят объем жидкости до 1 литра.
В колбу с притертой пробкой приливают 5 мл раствора йодистого калия, 5 мл соляной кислоты, 10 мл отстоявшегося раствора хлорной извести и 50 мл дистиллированной воды. При этом происходит выделение свободного йода, в количестве, эквивалентном содержащемуся в исследуемой извести активному хлору. Через 5 мин. выделившийся йод титруют 0,01 раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, затем добавляют 1 мл раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Количество мл 0,01 Н раствора гипосульфита, израсходованное на титрование, прямо указывает % активного хлора в исследуемой хлорной извести.
II. Количественное определение остаточного активного хлора в водопроводной воде
Йодометрический метод
Реактивы:
1. Йодистый калий химически чистый кристаллический, не содержащий свободного йода.
Проверка. Взять 0,5 г йодистого калия, растворить в 10 мл дистиллированной воды, прибавить 6 мл буферной смеси и 1 мл 0,5% раствора крахмала. Посинения реактива быть не должно.
2. Буферная смесь: рН = 4.6. Смешать 102 мл молярного раствора уксусной кислоты (60 г 100% кислоты в 1 л воды) и 98 мл молярного раствора уксуснокислого натрия (136,1 г кристаллической соли в 1 л воды) и довести до 1 л дистиллированной водой, предварительно прокипяченой.
3. 0,01 Н раствор гипосульфита натрия.
4. 0,5% раствор крахмала.
5. 0,01 Н раствор двухромовокислого калия. Установка титра 0,01 Н раствора гипосульфита производится следующим образом: в колбу всыпают 0,5 г чистого йодистого калия, растворяют в 2 мл воды, прибавляют сначала 5 мл соляной кислоты (1:5), затем 10 мл 0,01 Н раствора двухромовокислого калия и 50 мл дистиллированной воды. Выделившийся йод титруют гипосульфитом натрия в присутствии 1 мл раствора крахмала, прибавляемого под конец титрования. Поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия рассчитывается по следующей формуле: К = 10/а, где а - количество миллилитров гипосульфита натрия, пошедшего на титрование.
Ход анализа:
а) ввести в коническую колбу 0,5 г йодистого калия;
б) прилить 2 мл дистиллированной воды;
в) перемешать содержимое колбы до растворения йодистого калия;
г) прилить 10 мл буферного раствора, если щелочность исследуемой воды не выше 7 мг/экв. Если щелочность исследуемой воды выше 7 мг/экв, то количество миллилитров буферного раствора должно быть в 1,5 раза больше щелочности исследуемой воды;
д) прилить 100 мл исследуемой воды;
е) титровать гипосульфитом до бледно-желтой окраски раствора;
ж) прилить 1 мл крахмала;
з) титровать гипосульфитом до исчезновения синей окраски.
Расчет: Содержание активного хлора в мг/л в исследуемой воде вычисляется по формуле:
Х = 3,55 ´ Н ´ К
где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование,
К - поправочный коэффициент к титру гипосульфита натрия.
Ортотолидиновый метод
Реактивы:
1. 0,1% раствор ортотолидина - 1 г ортотолидина переносят в фарфоровую чашку, прибавляют 5 мл 20% соляной кислоты, растирают в пасту и прибавляют 150-200 мл дистиллированной воды. После растворения ортотолидина переводят раствор в литровый цилиндр, доводят до 505 мл дистиллированной водой и затем доводят до 1 л 2% соляной кислотой.
2. Шкала постоянных стандартов, имитирующая по цвету стандарты активного хлора. Приготовляют 2 раствора:
а) 15 г медного купороса (CuSО4 ´ 5Н2О) и 10 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
б) 0,25 г бихромата калия (К2Cr2O7) и 1 мл крепкой серной кислоты растворяют в дистиллированной воде и доводят до 1 л.
В цилиндры Несслера вносят указанное в таблице количество растворов "а" и "б", доводят до объема 100 мл дистиллированной водой. Стандарты хранят закупоренными не более 6 месяцев, оберегая от действия прямого солнечного света.
Активного хлора мг/л
Раствор "а" мл
Раствор "б" мл
Ход анализа
0,1
1,8
10,0
В цилиндр Несслера вносят 1 мл ортотолидина и 100 мл исследуемой воды, смешивают и оставляют в темном месте. Через 5-10 мин. сравнивают окраску со стандартной шкалой, просматривая сверху. Стандарт с совпадающей окраской указывает содержание активного хлора в воде мг/л.
0,2
1,9
20,0
0,3
1,9
30,0
0,4
2,0
38,0
0,5
2,0
45,0
0,6
2,0
51,0
0,7
2,0
58,0
0,8
2,0
63,0
0,9
2,0
67,0
1,0
2,0
72,0
Примечание:
1) Исследуемая вода должна иметь комнатную температуру (около 20°С).
2) При наличии в исследуемой воде цветности применяют компенсацию окраски, просматривая сбоку.
III. Методика выбора рабочей дозы хлора для обеззараживания воды
В 3 банки наливают по 1 л исследуемой воды, подлежащей хлорированию. Затем в каждую банку прибавляют 1% раствор хлорной извести в количестве, ориентировочно указанном в таблице.
Природа источника и качество воды
Для обеззараживания
Потребное количество 1% раствора хлорной извести в л на 1 м куб. или в мл на 1 л
г на 1 м куб. или мг на 1 л
активного хлора
25% хлорной извести
1
2
3
4
Артезианские воды, воды чистых горных рек, осветленная, фильтрованная вода крупных рек и озер
1-1,5
4-6
0,4-0,6
Прозрачная колодезная вода и фильтрованная вода малых рек
1,5-2
6-8
0,6-0,8
Вода крупных рек и озер
2-3
8-12
0,8-1,2
Загрязненная вода из открытых источников
5-10
20-40
2-4
После добавления хлорной извести содержимое каждой банки тщательно перемешивают и оставляют в покое на 30 мин. Затем во всех банках определяют содержание в воде остаточного хлора и производят бактериологическое исследование.
Для определения остаточного хлора в колбу наливают 5 мл 10% раствора иодистого калия, 10 мл буферного раствора (см. описание йодометрического метода) и вводят пипеткой 200 мл хлорированной воды из банки. Выделившийся йод титруют 0,01 Н раствором гипосульфита до бледно-желтой окраски, добавляют 1 мл 0,5% раствора крахмала и продолжают титровать до исчезновения синей окраски. Содержание остаточного хлора в мг/л составляет 0,355 ´ 5Н, где Н - количество мл гипосульфита, израсходованное на титрование. В воду, оставшуюся в банках, после 30 минутного контакта с хлором, вводят по 1 мл 1% раствора гипосульфита натрия, предварительно стерилизованного кипячением (для связывания избытка хлора). После этого в воде определяют количество кишечных палочек и общее число бактерий в соответствии с правилами бактериологического анализа (ГОСТ 5215-50).
Оптимальной рабочей дозой хлора считается та, при которой количество сохранившихся кишечных палочек не превышает 3 в 1 л воды, а общее число бактерий - не более 100 в 1 мл. Содержание остаточного хлора должно быть при этом не более 0,5 мг/л.
Если во всех пробах исследуемой воды достаточный эффект обеззараживания не получен или содержание остаточного хлора превышает 0,5 мг/л, то опыт повторяют с большими или меньшими дозами хлора.
Примечание: В условиях местного водоснабжения, при отсутствии возможности проведения бактериологического анализа, доза хлора устанавливается на основании определения в воде концентраций остаточного хлора и определения интенсивности запаха хлорированной воды. В качестве рабочей дозы для хлорирования принимают ту дозу, при которой вода приобрела слабый запах хлора, а содержание в ней остаточного хлора находится на уровне 0,3-0,5 мг/л.
IV. Метод раздельного определения свободного и связанного (хлораминного) активного хлора
Реактивы:
1. 1% спиртовой раствор солянокислого парааминодиметиланилина (диметидпарафенилендиамин): 1 г растворяют в 100 мл этилового спирта (ректификата). Применяется в качестве индикатора.
2. Фосфатный буферный раствор РН=7,0 ´ 3,54 г однозамещенного фосфорнокислого калия (КН2РО4) и 8,6 г двузамещенного фосфорнокислого натрия (Na2HPO4 ´ 12H2О) растворяют в 100 мл дистиллированной воды.
3. 1% раствор йодистого калия: 1 г в 100 мл дистиллированной воды (хранить в склянке темного стекла).
4. 2,5% раствор щавелевой кислоты: 2,5 г в 100 мл дистиллированной воды.
5. 0,01 Н раствор сернокислого закисного железа (FeSO4 ´ 7Н2О) готовится из основного 0,1 Н раствора путем разведения его в 10 раз дистиллированной водой. Для приготовления основного раствора отвешивают 28 г FeSO4 ´ 7Н2О и переносят в мерную колбу (литровую), растворяют в дистиллированной воде, подкисляя раствор 2 мл серной кислоты (1:3), после чего доводят водой до метки.
Титр 0,01 Н раствора устанавливают по 0,01 Н раствору марганцовокислого калия: в колбу вводят 25 мл раствора FeSO4 добавляют 2 мл серной кислоты (1:3) и титруют на холоду раствором KMnO4 до розового окрашивания, не исчезающего в течение 30 сек.
Ход анализа:
а) В колбу со 100 мл исследуемой воды добавляют 1 мл буферного раствора и 2 мл индикатора. При наличии свободного хлора вода окрашивается в розовый цвет (вследствие образования семихинона). Сильно помешивая пробу, титруют раствором сернокислого железа до обесцвечивания (1-е титрование);
б) К той же пробе добавляют 1 мл йодистого калия. При наличии в воде монохлорамина выделяется эквивалентное количество йода, под действием которого вновь образуется розовое окрашивание.
Титруют пробу раствором сернокислого железа до обесцвечивания (2-е титрование).
в) После этого к той же пробе добавляют 1 мл щавелевой кислоты. Если в воде присутствует дихлорамин, снова наступает розовое окрашивание, при наличии которого титруют пробу раствором сернокислого железа до обеспечивания (3-е титрование).
Расчет производится по формуле:
Х = 0,355 ´ К ´ Н ´ 10, где
Х - концентрация в воде свободного, монохлораминного или дихлораминного хлора в мг/л.
Н - количество мл израсходованного раствора сернокислого железа соответственно: при титровании первом - для расчета свободного хлора, втором - монохлорамина, третьем - дихлорамина;
К - коэффициент титра раствора сернокислого железа. 0,355 - титр по активному хлору 0,01 Н раствова сернокислого железа при К=1,0;
10 - коэффициент для пересчета концетрации хлора на 1 л воды (при титровании 100 мл)
Пример: Коэффициент титра раствора сернокислого железа составляет 0,98, т.е. при установке титра на 25 мл сернокислого железа пошло 24,5 мл 0,01 Н раствора марганцевокислого калия. На 100 мл исследуемой воды израсходовано раствора сернокислого железа при титровании: первом - 0,1 мл, втором - 0,05 мл, третьем - 0 (после добавления щавелевой кислоты розового окрашивания не было). В исследуемой воде содержится: свободного хлора - 0,35 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,1 ´ 10 и монохлорамина - 0,17 мг/л
Х = 0,355 ´ 0,98 ´ 0,05 ´ 10); дихлорамин отсутствует.
Приложение N 2
Основные меры по технике безопасности при хлорировании воды
1. При использовании жидкого хлора хлораторная размещается в изолированном помещении, которое должно иметь кроме входа из насосной станции, запасный выход с дверью, открывающейся из хлораторной наружу.
2. Помещение хлораторной оборудуется механической вентиляцией, обеспечивающей 12-кратный обмен воздуха в 1 час. Вытяжные отверстия для вентиляции располагаются не выше 30 см от пола, а выпускная труба вентилятора - на высоте 2 м выше конька крыши. Включение мотора вентилятора должно производиться из тамбура перед входом в хлораторную.
Примечание: Установки для аммонизации (баллоны с аммиаком, весы, расходомеры) должны быть размещены в отдельном помещении, изолированном от хлораторной. Помещение оборудуется вытяжной вентиляцией с отсосом воздуха под потолком.
3. В хлораторной должно быть хорошее освещение, естественное и электрическое, с такой установкой источников света, чтобы ясно были видны деления на шкале измерителя: расчетная температура воздуха в помещении должна быть не менее +18°.
4. В тамбуре перед входом в хлораторную размещаются шкафы для хранения спецодежды и противогазов (по одному на каждого обслуживающего), аптечка для оказания экстренной помощи, подушка с кислородом.
5. Баллоны с хлором устанавливаются на переносных вертикальных подставках, чтобы иметь возможность легко удалять их из помещения; воспрещается закреплять баллоны у стен. Баллоны, подключенные к хлораторам, устанавливаются на действующих весах с целью контроля за расходом хлора. Между редукционным вентилем рабочих баллонов и входным вентилем хлоратора обязательно помещается промежуточный баллон (рессивер) для очистки хлора перед выпуском его в хлоратор (газодозатор).
6. При входе в хлораторную необходимо включить вентилятор и убедиться в отсутствии характерного запаха хлора. Если ощущается запах хлора, следует надеть противогаз и принять меры к устранению утечки газа. Место утечки определяют, смачивая стыки соединений нашатырным спиртом, при взаимодействии с которым хлор образует белое облако.
7. Неисправные баллоны с хлором немедленно удаляют из хлораторной. Для их обезвреживания во дворе устраивается емкость глубиной 2 м и диаметром 1,5 м, наполненная раствором извести и имеющая подводку воды. Емкость должна иметь водонепроницаемые стены и дно, она размещается не ближе 10 м от выхода из хлораторной.
8. В хлораторной воспрещается курение.
9. Обогревание баллонов и хлоропроводящих трубок (при их замерзании) производится накладыванием тряпок, смоченных в горячей воде, воспрещается применять паяльные лампы, примуса, электроплитки.
10. Транспортирование хлора со склада в хлораторную производится автотранспортом или на рессорных повозках. Погрузка и разгрузка баллонов (или бочек) с хлором делается с особой осторожностью, не допуская ударов, повреждения вентилей, перекатывания баллонов ногой по земле. Баллоны укладываются на деревянные подкладки с вырезанными гнездами, хорошо укрепленные в кузове, в солнечную погоду закрываются брезентом для предохранения от нагрева.
11. При использовании хлорной извести рабочие растворы должны заготовляться в помещении, оборудованном вентиляцией, с обеспечением не менее 5-ти кратного обмена воздуха в час.
12. При заготовке растворов хлорной извести работы ведутся в противогазах и в спецодежде (халаты, комбинезоны, резиновые сапоги, перчатки).
13. После окончания работы должно быть обеспечено обмывание под душем.
Похожие документы
РД 12-341-00 Инструкция по контролю за содержанием окиси углерода в помещениях котельных
Инстpукция Инструкция по контролю толщин стенок отводов надземных газопроводов, технологической обвязки КС, ДКС, ГРС и гребенок подводных переходов магистральных газопроводов
СанПиН 2.1.4.027-95 Зоны санитарной охраны источников водоснабжения и водопроводов хозяйственно-питьевого назначения. Санитарные правила и нормы
СП 2.1.4.031-95 Зоны санитарной охраны источников хозяйственно-питьевого водоснабжения г. Москвы
СанПиН 2.1.4.559-96 Питьевая вода. Гигиенические
30.03.2020
Інструкція до ЄМНІСТЬ ДЛЯ ЗАБОРУ КАЛУ СТЕР.
Артикул: 22573
Бренд: ГЕМОПЛАСТ ОАО
Ціна
Характеристики
Інструкція
Підібрати аналог
Супутні товари
Відгуки
Описание:
Емкость предназначена для забора и хранения кала для медико-биологических исследований.
Однократного применения.
Для удобства применения крышка совмещена с заборной ложкой.
Стерильно,апирогенно, нетоксично.
Герметичность крышки с корпусом обеспечивается резьбовым соединением.
На боковой поверхности наклеена этикетка для нанесения следующей информации:
- Ф.И.О. пациента,
- адрес,
- дата,
- Ф.И.О. врача.
Емкость для забора кала в стерильном исполнении упаковывается в блистерную тару, и в количестве 320 штук укладывается в картонный ящик.
Гарантийный срок хранения 3 года с даты изготовления.
Інтернет аптека
ПРО КОМПАНІЮ
КОНТАКТИ
КОМПАНIЯ
ВАКАНСІЇ
НАШІ АПТЕКИ
НОВИНИ
АКЦІЇ
ЗАЛИШИТИ ВІДГУК
Ми в соціальних мережах
Покупцям
ЗАМОВЛЕННЯ НА САЙТІ
SMS-ПОВІДОМЛЕННЯ
ЧАСТІ ЗАПИТАННЯ
ТОВАРЫ ПОД ЗАКАЗ
ТЕРМІН ЗАМОВЛЕННЯ
ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ
ПОВЕРНЕННЯ ТОВАРУ
Контакти
[email protected]
(044) 586-11-11 або 5588
Прилождение в AppStore
Прилождение в AppStore
А1, пр. П. Тичини, 2 Район: БерезнякиА2, вул. Голосіївська, 13 Метро: ГолосіївськаА3, вул. Ярославська, 26 Метро: Контрактова пл. ЦентрА4, пр. Свободи, 15/1 Район: ВиноградарА5, вул. Княжий затон, 2/30 Метро: Позняки Район: ХарківськийА6, вул. Солом'янська, 19 Солом'янський ринокА8, вул. Братиславська, 8 Метро: Чернігівська Район: ДніпровськийА12, вул. Олени Теліги, 39
ДорогожичиА13, пр. Глушкова, 31-а Метро: Теремки (ТРЦ «Магелан») Район: ГолосіївськийА15, вул. Ломоносова, 60/5 Метро: Іподром Район: Солом'янськийА16, вул. Щербаківського, 55 Метро: Нивки Район: ШевченківськийА17, вул. Межова, 18 Вітряні гори
Система Orphus Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
2020 © VIRIDIS.UAработает на cridex cms
Артикул: 22573
Бренд: ГЕМОПЛАСТ ОАО
Ціна
Характеристики
Інструкція
Підібрати аналог
Супутні товари
Відгуки
Описание:
Емкость предназначена для забора и хранения кала для медико-биологических исследований.
Однократного применения.
Для удобства применения крышка совмещена с заборной ложкой.
Стерильно,апирогенно, нетоксично.
Герметичность крышки с корпусом обеспечивается резьбовым соединением.
На боковой поверхности наклеена этикетка для нанесения следующей информации:
- Ф.И.О. пациента,
- адрес,
- дата,
- Ф.И.О. врача.
Емкость для забора кала в стерильном исполнении упаковывается в блистерную тару, и в количестве 320 штук укладывается в картонный ящик.
Гарантийный срок хранения 3 года с даты изготовления.
Інтернет аптека
ПРО КОМПАНІЮ
КОНТАКТИ
КОМПАНIЯ
ВАКАНСІЇ
НАШІ АПТЕКИ
НОВИНИ
АКЦІЇ
ЗАЛИШИТИ ВІДГУК
Ми в соціальних мережах
Покупцям
ЗАМОВЛЕННЯ НА САЙТІ
SMS-ПОВІДОМЛЕННЯ
ЧАСТІ ЗАПИТАННЯ
ТОВАРЫ ПОД ЗАКАЗ
ТЕРМІН ЗАМОВЛЕННЯ
ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ
ПОВЕРНЕННЯ ТОВАРУ
Контакти
[email protected]
(044) 586-11-11 або 5588
Прилождение в AppStore
Прилождение в AppStore
А1, пр. П. Тичини, 2 Район: БерезнякиА2, вул. Голосіївська, 13 Метро: ГолосіївськаА3, вул. Ярославська, 26 Метро: Контрактова пл. ЦентрА4, пр. Свободи, 15/1 Район: ВиноградарА5, вул. Княжий затон, 2/30 Метро: Позняки Район: ХарківськийА6, вул. Солом'янська, 19 Солом'янський ринокА8, вул. Братиславська, 8 Метро: Чернігівська Район: ДніпровськийА12, вул. Олени Теліги, 39
ДорогожичиА13, пр. Глушкова, 31-а Метро: Теремки (ТРЦ «Магелан») Район: ГолосіївськийА15, вул. Ломоносова, 60/5 Метро: Іподром Район: Солом'янськийА16, вул. Щербаківського, 55 Метро: Нивки Район: ШевченківськийА17, вул. Межова, 18 Вітряні гори
Система Orphus Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
2020 © VIRIDIS.UAработает на cridex cms
30.03.2020
Правила забору
Hormon
Підготовка до здачі аналізу крові
Бажано здавати кров у ранкові години натщесерце — відповідно коли між останнім прийомом їжі та забором крові минає не менше 8 годин, в деяких випад...
Blood
Підготовка до здачі крові на вміст гормонів
Здавати кров на гормони слід натщесерце в ранкові години. Безпосередня підготовка до визначення вмісту статевих гормонів та всіх інших гормональних...
Instuctions
Інструкція до використання пробірки для забору слини на дослідження кортизолу
Біологічний матеріал: слина Розхідний матеріал: пробірка Salivette sarstedt; Підготовка до дослідження: Слина повинна бути зібрана вранці з 8...
Cup
Загальний аналіз сечі
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі Підготовка до аналізу: Напередодні здачі аналізу рекомендуєть...
%d0%97%d0%b0%d0%b3%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b8%cc%86 %d0%b0%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%bd%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85
Загальний аналіз сечі для новонароджених
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: сечоприймачі для хлопчиків; для дівчаток; універсальні; Підготовка до дослідження: у новонарод...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%bf%d0%be %d0%9d%d0%b5%d1%87%d0%b8%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be
Аналіз сечі по Нечипоренко
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі Підготовка до дослідження: Напередодні здачі аналізу рекомен-...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d0%b4%d0%be%d0%b1%d0%be%d0%b2%d0%be%d1%96%cc%88 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96
Аналіз добової сечі
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильна 3-літрова емність для сечі Правила збору матеріалу: Для здачі ДОБОВОЇ СЕЧІ ( анал...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%b7%d0%b0 %d0%97%d1%96%d0%bc%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%bc
Аналіз сечі за Зімницьким
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі (кількість 8 штук) Підготовка до аналізу: Для здачі аналізу н...
Analyze
Копрограма
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для калу з лопаткою Правила збору матеріалу: візьміть не стерильний кон...
Microscope
Кал на приховану кров
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для калу з лопаткою Підготовка до дослідження: до аналізу за три дні ви...
An
Кальпротектин
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: спеціальний контейнер із буфером Правила збору матеріалу: візьміть контейнер, зніміть кришку-кр...
%d0%86%d0%bd%d1%81%d1%82%d1%80%d1%83%d0%ba%d1%86%d1%96%d1%8f %d0%b4%d0%be %d0%b2%d0%b8%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f %d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b1%d1%96%d1%80%d0%ba%d0%b8 %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%b7%d0%b0%d0%b1%d0%be%d1%80%d1%83 %d0%ba%d0%b0%d0%bb%d1%83
Інструкція до використання пробірки для забору калу
На дослідження яєць гельмінтів та цист найпростіших (пробірка mini parasep) Візьміть велику пробірку з рідиною, від-крутіть зелений корок, до...
%d0%9c%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b0%d0%bb %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%b4%d0%be%d1%81%d0%bb%d1%96%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%8c
Матеріал для досліджень
Із урогенітального тракту жінки Рішення про вибір місця взяття матеріалу для дослідження (піхва, уретра, цер-вікальний канал) для оцінки стану б...
%d0%9f%d1%96%d0%b4%d0%b3%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%ba%d0%b0 %d0%b4%d0%be %d0%b7%d0%b4%d0%b0%d1%87%d1%96 %d1%83%d1%80%d0%be%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d1%96%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d1%85 %d0%b0%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7%d1%96%d0%b2
Підготовка до здачі урогенітальних аналізів
Утриматись від сечовипускання протягом 2-3 годин до взяття матеріалу Протягом 3 діб не жити статевим життям перед взяттям матеріалу ...
%d0%9e%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f %d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b0%d0%bb%d1%83 %d0%b7 %d0%bf%d1%96%d1%85%d0%b2%d0%b8
Отримання матеріалу з піхви
Забір матеріалу проводиться за допомогою універсального урогенітального зонду або зонду-тампону в пробірку транспортним середовищем. ...
Pregnant
Отримання матеріалу з цервікального каналу
Забір матеріалу проводиться за допомогою цервікальної цитощіточки (рекомендується) або універсального уро-генітального зонда в пробірку з тра...
logo
Медична лабораторія Astra Dia.
Всі права захищено ©
СВІДОЦТВО ПРО АТЕСТАЦІЮ
Пацієнтам
Правила забору
Де здати аналізи
Часті запитання
Відео
Нагороди
Програма лояльності
Обладнання на якому виконуються лабораторні дослідження
Випадки що обмежують прийом біоматеріалу
Виклик додому
Акції
Лікарям
Інформація для лікарів
Рекомендовані алгоритми лабораторних досліджень
Бланки направлень
phone 0 (312) 64 46 75
phone 067 312 66 69
phone 050 338 17 48
email [email protected]
Приєднуйтесь до нас
Ціни на аналізи
Розробка та підтримка
Keepin
Hormon
Підготовка до здачі аналізу крові
Бажано здавати кров у ранкові години натщесерце — відповідно коли між останнім прийомом їжі та забором крові минає не менше 8 годин, в деяких випад...
Blood
Підготовка до здачі крові на вміст гормонів
Здавати кров на гормони слід натщесерце в ранкові години. Безпосередня підготовка до визначення вмісту статевих гормонів та всіх інших гормональних...
Instuctions
Інструкція до використання пробірки для забору слини на дослідження кортизолу
Біологічний матеріал: слина Розхідний матеріал: пробірка Salivette sarstedt; Підготовка до дослідження: Слина повинна бути зібрана вранці з 8...
Cup
Загальний аналіз сечі
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі Підготовка до аналізу: Напередодні здачі аналізу рекомендуєть...
%d0%97%d0%b0%d0%b3%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b8%cc%86 %d0%b0%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%bd%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85
Загальний аналіз сечі для новонароджених
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: сечоприймачі для хлопчиків; для дівчаток; універсальні; Підготовка до дослідження: у новонарод...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%bf%d0%be %d0%9d%d0%b5%d1%87%d0%b8%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be
Аналіз сечі по Нечипоренко
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі Підготовка до дослідження: Напередодні здачі аналізу рекомен-...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d0%b4%d0%be%d0%b1%d0%be%d0%b2%d0%be%d1%96%cc%88 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96
Аналіз добової сечі
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильна 3-літрова емність для сечі Правила збору матеріалу: Для здачі ДОБОВОЇ СЕЧІ ( анал...
%d0%90%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7 %d1%81%d0%b5%d1%87%d1%96 %d0%b7%d0%b0 %d0%97%d1%96%d0%bc%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%bc
Аналіз сечі за Зімницьким
Біологічний матеріал: сеча Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для сечі (кількість 8 штук) Підготовка до аналізу: Для здачі аналізу н...
Analyze
Копрограма
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для калу з лопаткою Правила збору матеріалу: візьміть не стерильний кон...
Microscope
Кал на приховану кров
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: не стерильний контейнер для калу з лопаткою Підготовка до дослідження: до аналізу за три дні ви...
An
Кальпротектин
Біологічний матеріал: кал Розхідний матеріал: спеціальний контейнер із буфером Правила збору матеріалу: візьміть контейнер, зніміть кришку-кр...
%d0%86%d0%bd%d1%81%d1%82%d1%80%d1%83%d0%ba%d1%86%d1%96%d1%8f %d0%b4%d0%be %d0%b2%d0%b8%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f %d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b1%d1%96%d1%80%d0%ba%d0%b8 %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%b7%d0%b0%d0%b1%d0%be%d1%80%d1%83 %d0%ba%d0%b0%d0%bb%d1%83
Інструкція до використання пробірки для забору калу
На дослідження яєць гельмінтів та цист найпростіших (пробірка mini parasep) Візьміть велику пробірку з рідиною, від-крутіть зелений корок, до...
%d0%9c%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b0%d0%bb %d0%b4%d0%bb%d1%8f %d0%b4%d0%be%d1%81%d0%bb%d1%96%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%8c
Матеріал для досліджень
Із урогенітального тракту жінки Рішення про вибір місця взяття матеріалу для дослідження (піхва, уретра, цер-вікальний канал) для оцінки стану б...
%d0%9f%d1%96%d0%b4%d0%b3%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%ba%d0%b0 %d0%b4%d0%be %d0%b7%d0%b4%d0%b0%d1%87%d1%96 %d1%83%d1%80%d0%be%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d1%96%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d1%85 %d0%b0%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7%d1%96%d0%b2
Підготовка до здачі урогенітальних аналізів
Утриматись від сечовипускання протягом 2-3 годин до взяття матеріалу Протягом 3 діб не жити статевим життям перед взяттям матеріалу ...
%d0%9e%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f %d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%b0%d0%bb%d1%83 %d0%b7 %d0%bf%d1%96%d1%85%d0%b2%d0%b8
Отримання матеріалу з піхви
Забір матеріалу проводиться за допомогою універсального урогенітального зонду або зонду-тампону в пробірку транспортним середовищем. ...
Pregnant
Отримання матеріалу з цервікального каналу
Забір матеріалу проводиться за допомогою цервікальної цитощіточки (рекомендується) або універсального уро-генітального зонда в пробірку з тра...
logo
Медична лабораторія Astra Dia.
Всі права захищено ©
СВІДОЦТВО ПРО АТЕСТАЦІЮ
Пацієнтам
Правила забору
Де здати аналізи
Часті запитання
Відео
Нагороди
Програма лояльності
Обладнання на якому виконуються лабораторні дослідження
Випадки що обмежують прийом біоматеріалу
Виклик додому
Акції
Лікарям
Інформація для лікарів
Рекомендовані алгоритми лабораторних досліджень
Бланки направлень
phone 0 (312) 64 46 75
phone 067 312 66 69
phone 050 338 17 48
email [email protected]
Приєднуйтесь до нас
Ціни на аналізи
Розробка та підтримка
Keepin
30.03.2020
0 (800) 50-90-90
Введите строку поиска
Аналізи та ціни
УЗД
ЕКГ
Адреси та послуги
Виклик додому
Про компанiю
Личный кабинет
Горячі акції!
Пацiєнтам
Наші партнери
Медичним закладам
Лiкарям
Аналiзи та цiни
Направительные бланки
Запитати
Інструкції з правил збору біологічного матеріалу для мікробіологічних досліджень
Франчаизинг
Співробітництво
Главная→Головна→Лiкарям
Загальні вимоги
Проведення дослідження і збору матеріалу до початку лікування антибіотиками, антисептиками, протигрибковими препаратами.
Застосування видаткових матеріалів (контейнерів, пробірок, флаконів із поживними середовищами і транспортних систем у пробірках, сухих стерильних тампонів, бланків направлення), які видаються Незалежною лабораторією ІНВІТРО.
Правильне зберігання виданих транспортних середовищ (у холодильнику) і зігрівання до кімнатної температури перед застосуванням (приблизно 30 хвилин).
Правильний вибір транспортного середовища для кожного виду дослідження. Інформацію про застосовувані транспортні середовища та інші видаткові матеріали дивіться в розділі «Описання тестів».
Обов’язкове маркування пробірок, контейнерів, флаконів і транспортних середовищ із указівкою прізвища, імені та по батькові, дати народження, дати і часу взяття матеріалу та локалізації, звідки отриманий зразок.
При оформленні бланку направлення заповнення всіх граф, із указанням локалізації матеріалу та номеру тесту. Інформація на бланку і матеріалі повинні співпадати, інакше матеріал не буде взятий в обробку.
Дотримання термінів і режиму зберігання проб, отриманих для досліджень.
Інформація для гастроентерологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ КАЛУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА (ДИСБАКТЕРІОЗ)
Усі обстежувані пацієнти за 1-3 дні до взяття проби повинні дотримуватися дієти, що виключає вживання продуктів, які посилюють процеси бродіння в кишечнику, молочно-кислі продукти, а також алкоголь, антибіотики і бактерійні препарати, які містять біфідобактерії, лактобактерії, кишечні палички, тощо).
Матеріалом слугує кал після природної дефекації, який збирають у чистий одноразовий контейнер із закручуваною кришкою та ложечкою.
Не рекомендовано збирати кал із унітазу.
Збирають кал на чисту поверхню, в якості якої може бути застосований чистий новий аркуш (пакет) із поліетилену або паперу (цей спосіб є бажаним).
При використанні посудини, її попередньо добре промивають із милом і губкою, багато разів ополіскують водопроводною водою, а потім обливають окропом і дають охолонути.
Кал беруть переважно із середньої порції спеціальною ложечкою, вмонтованою в кришку стерильного контейнера, у кількості не більше 1/3 від об’єму контейнера. Не наповнюйте контейнер до країв. Ретельно закрийте кришку.
Термін і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для правильної оцінки результатів рекомендується проведення 2-3-разових досліджень із інтервалом 1-2 дні.
ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛУ НА ПАТОГЕННУ ТА УМОВНО-ПАТОГЕННУ МІКРОФЛОРУ
Взяття проб калу повинно здійснюватися на ранніх етапах хвороби, поки патогенні мікроби містяться в матеріалі у великій кількості.
Для збору калу пацієнту видається контейнер із кришкою і ложечкою.
Якщо пацієнт збирає кал вдома, йому потрібно видати інструкцію (див. вище), де викладені правила збору та попередити про те, що матеріал повинен бути доставлений до лабораторії якнайшвидше.
Якщо кал збирається в умовах медичного центру і доставка не може бути здійснена в найкоротший термін, для збереження цілісності матеріалу застосовують транспортну систему із середовищем Cary Blair. Тампон заглиблюють у фекалії почергово в декількох місцях, після чого він занурюється у пробірку з транспортним середовищем. Немає необхідності переносити шматочки калу.
Якщо кал збираються досліджувати лише на золотистий стафілокок або гриби, то в якості транспортного середовища може бути використане середовище Еймс із вугіллям.
При дослідженні калу на ротавірус рідкий кал доставляється лише в контейнері, а не на тампоні.
Збереження калу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКТАЛЬНОГО ВМІСТУ
Перед взяттям мазка проводиться ретельний туалет із милом і водою області навколо анального отвору для зниження контамінації проби.
Обережно вводять тампон на 2,5 см вглиб анального сфінктера і обережно обертають його протягом 10 секунд для отримання матеріалу з анальних складок, після чого розміщують у пробірку із транспортним середовищем Cary Blair.
Якщо мета дослідження – посів на гонорею, мазок беруть аналогічним чином у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЖОВЧ
Жовч збирають при зондуванні у процедурному кабінеті окремо по порціям А, В і С у три стерильні пробірки із щільно закручуваними кришками.
Отримані порції жовчі бажано доставити в лабораторію не пізніше 1-2 години з моменту взяття.
За неможливості доставити матеріал в указаний стермін, допускається зберігання.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОМИВНИХ ВОД, ЛАВАЖУ (ІЗ ШЛУНКУ)
Матеріал збирається рано вранці, до їжі, поки пацієнт іще знаходиться в ліжку.
Вводять назо-гастральний зонд через ніс у шлунок.
Шлунок промивають охолодженою дистильованою водою (25-50 мл).
Надалі рідина відсмоктується і розміщається у стерильний контейнер. Кришку щільно закривають.
Обережно, дотримуючись правил, видаляють зонд.
Матеріал може зберігатися не більше 2-х годин за кімнатної температури і не більше 24-х годин за 2-8°С.
АБДОМІНАЛЬНА І ПЕРИТОНЕАЛЬНА РІДИНИ
1-2% розчином йоду дезинфікують шкіру в області маніпуляції.
Шляхом черезшкірної пункції (або під час операції) рідина набирається у шприц.
Важливо набрати великий об’єм рідини (скільки можливо)! Отриману рідину розміщають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Допустимо застосовувати для транспорту і культивування флакони для гемокультур, в цьому випадку дотримуються тих самих правил, що і при взятті крові (у цьому випадку варто замовити дослідження № 438).
Матеріал зберігають в теплі та доставляють в лабораторію силами замовника за температури 35°С.
ПРАВИЛА ЗБОРУ ГРУДНОГО МОЛОКА
Перед зціджуванням молока ретельно помийте руки і молочні залози з милом, обробіть соски и навколососкову область ватними тампонами, змоченими 70% спиртом (кожна залоза обробляється окремим тампоном).
Зцідіть перші 5-10 мл в окрему посудину (т. я. ця порція молока не придатна для дослідження), наступні 4-5 мл зцідіть у стерильний контейнер, намагайтеся при цьому не торкатися країв контейнера тілом.
Молоко з кожної залози збирайте в окремий контейнер. Після зціджування щільно закрийте кришку, намагаючись не торкатися країв контейнера руками.
Промаркуйте кожний контейнер, указавши прізвище, ініціали, дату народження, на кожному контейнері необхідно вказати: «права молочна залоза» або «ліва молочна залоза».
Молоко до відправлення в лабораторію повинно зберігатися в холодильнику не більше 24-х годин.
Інформація для гінекологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЖІНОК ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте лише нові стекла із матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо у вас у потрібний момент не було наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов’язково нові, перевірте, аби вони були чистими).
Перед тим як взяти мазок, дуже важливо прибрати із піхви надлишок виділень і слизу сухою стерильною марлевою серветкою (т. я. там містяться зруйновані клітини і лейкоцити, детрит і мертві мікробні клітини). За недотримання цієї вимоги описана нами мікроскопічна картина введе вас в оману, т. я. ядра епітеліальних клітин і детрит зустрічаються при такому патологічному стані, як цитолітичний вагіноз, якого насправді може й не бути, а частина мікробів не вдасться правильно ідентифікувати у зв’язку з тим, що вони втратять здатність правильно сприймати барвники.
Нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Маркуйте скло на протилежному від мазка боці.
Відзначте на склі локализацію кожного мазка, якщо їх наноситься на скло більше одного (наприклад, «С», «V», «U»).
На матовому краї простим олівцем укажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Дайте мазку добре ви висохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЖІНОК
Перед збором сечі підготуйте 6-10 чистих ватних кульок, посудину із теплим мильним розчином (використовуйте звичайне туалетне мило), посудину з теплою кип’яченою водою та контейнер для збору сечі (кришку контейнера злегка відчініть так, щоб її можна було зняти однією рукою).
Вимийте руки з милом.
Зручно розмістіться на унітазі та розведіть коліна якомога ширше.
Вимийте область зовнішніх статевих органів, послідовно змінюючи 4 ватних кульки, змочених у мильному розчині. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Промийте намилену ділянку за допомогою двох і більше ватних кульок, змочених у теплій кип’яченій воді. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Аби уникнути потрапляння в сечу виділень із піхви, під час збору сечі жінкам, які живуть статевим життям, рекомендується ввести до піхви тампон.
Зніміть кришку з контейнера та візьміть його в руку, намагаючись не торкатися країв. Приготуйтеся зібрати сечу.
Утримуючи статеві губи розведеними, випустіть трохи сечі в унітаз, призупиніть сечовипускання, а потім, підставивши контейнер під струю сечі, наповніть його до половини об’єму. Намагайтеся не торкатися контейнером тіла.
Щільно закрийте.
Провести маркування проби на етикетці, яка знаходиться на пробірці. Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Перед взяттям мазка на посів проводиться туалет зовнішніх статевих органів для зниження контамінації проби за допомогою стерильних серветок і дистильованої води.
Матеріал збирають не раніше, ніж через 2 години після сечовипускання.
Для стимуляції виділень ніжно масажують уретру, відділюване збирають стерильним тампоном, який входить до складу транспортного середовища Еймс із вугіллям.
Якщо відділюване отримати не вдається, в уретру вводять стерильний тампон на глибину 1-2 см, обережно обертають його протягом 10 сек., виймають, розташовують у транспортне середовище Еймс із вугіллям. Попередньо тампон можна злегка змочити у стерильному фізіологічному розчині (це знизить неприємні або больові відчуття під час маніпуляції).
Для дослідження на мікоплазми транспортним середовищем є флакончик із бульйоном світло-жовтого кольору. Для збору матеріалу застосовують сухий тампон без середовища, який знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці.
Матеріал зберігається у транспортному середовищі, залежно від виду дослідження, терміни та умови зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВУЛЬВИ, ПЕРЕДДВЕР’Я ПІХВИ
Матеріал беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
При запаленні бартолінієвих залоз проводять їх пункцію. При розкритті абсцесу залози гній беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, після чого його занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ПІХВИ
Матеріал беруть до проведення мануальних досліджень.
Дзеркало и підйомник вводять у піхву, стерильною серветкою прибирають надлишок виділень і слизу. Матеріал збирають із заднього зведення або з патологічно змінених ділянок стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям.
При дослідженні на уреа/мікоплазми для збору матеріалу застосовують сухий тампон, що знаходиться в індивидуальній стерильній упаковці. Після того, як матеріал отриманий, його суспендують у флаконі для мікоплазм.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ШИЙКИ МАТКИ
Оголюють шийку матки за допомогою дзеркал та вагінальну її частину, прибирають надлишок виділень та слизу стерильною марлевою серветкою або ватною кулькою, змоченими стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Далі витирають серветкою надлишок вологи.
Тонкий стерильний тампон (входить до складу транспортної системи) обережно вводять у цервікальний канал і обертають 10 сек., не торкаючись стінок піхви.
Для посіву можна використовувати зіскрібок слизової оболонки, отриманий при діагностичному зіскоблюванні стінок цервікального каналу. У цьому випадку матеріал переноситься на тампон і занурюється у пробірку з транспортним середовищем Еймс із вугіллям .
При дослідженні на уреа / мікоплазми матеріал беруть так само, як описано вище.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ВМІСТ ПОРОЖНИНИ МАТКИ
Використовують спеціальні інструменти типу шприца-аспіратора, що має на зонді покриття.
При введенні зонда в порожнину матки розкривають зовнішню оболонку зонда і набирають у шприц вміст матки.
Закривають зовнішню оболонку і виводять зонд із матки.
Матеріал зі шприца розміщають на тампон і занурюють у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для урологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЧОЛОВІКІВ ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте тільки нові стекла з матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо в потрібний момент у вас не виявилося наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов'язково нові та чисті).
Перед тим як взяти мазок із уретри, дуже важливо провести гігієнічну обробку шкіри голівки статевого члена за допомогою мила та води для зменшення контамінації мазка сторонньою флорою. Після обробки осушити голівку статевого члена за допомогою стерильної марлевої серветки.
За допомогою спеціальних інструментів, що використовуються у вашому медичному центрі, зберіть відділюване уретри, нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Якщо досліджується секрет простати, мазок наноситься на скло, розподіляється рівномірно тонким шаром.
Обов'язково дайте мазку добре просохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
На матовому краї простим олівцем вкажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ
Для аналізів №440, №444
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Якщо метою дослідження є виявлення уреа / мікоплазм, то об'єм сечі повинен бути не менше 40-50 мл (це майже повний контейнер).
Ретельно закрийте контейнер кришкою.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для аналізів №№ 441, 442, 443
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Об'єм сечі повинен становити не менше 1/3 контейнера
Щільно закрити.
Зробити маркування етикетки, що знаходиться на пробірці.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Материал збирають не раніше, ніж через 2-3 години після сечовипускання.
Перед взяттям мазка з уретри, шкіру обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Висушують стерильною серветкою.
В уретру на глибину 2-4 см обережно вводять стерильний тампон на тонкому аплікаторі, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Ніжно, але інтенсивно обертають його всередині протягом 10 сек, після чого тампон розміщають у пробірку з середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, для збору матеріалу використовується тампон без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Клітини і слиз із тампона ретельно суспендується до відповідного флакона з рідким середовищем.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
СЕКРЕТ ПРОСТАТИ
Перед збором матеріалу проводять ретельний туалет зовнішніх статевих органів за допомогою мила і кип'яченої води.
Проводять ручний масаж простати через пряму кишку.
Матеріал збирають у стерильну пробірку, а потім використовують транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Просочіть рідиною стерильний тампон і помістіть його в пробірку із транспортним середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) розміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм.
Можна відразу зібрати секрет простати у флакончик.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВИРАЗКИ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
Очищують поверхню виразки тампоном, змоченим фізіологічним розчином, скоринки видаляють.
Проводять зіскрібок виразки до появи серозної рідини.
Стерильною серветкою видаляють рідину і органічні нашарування. (Слід уникати кровоточивості).
Натискають біля основи виразки до появи серозної рідини.
Аспірують рідину, яка виділилася, шприцем із тонкою голкою.
Матеріал зі шприца переносять на тампон, який потім занурюють у пробірку з середовищем Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СПЕРМИ
Перед збором матеріалу ретельно вимийте руки з милом, а потім проведіть туалет зовнішніх статевих органів також з милом і водою. Голівку статевого члена і крайню плоть висушіть стерильною серветкою.
Підготуйте контейнер, кришку контейнера відкрийте так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Матеріал отримують шляхом мастурбації і збирають у стерильний контейнер. Якщо обсяг отриманої сперми дуже малий, можна використовувати транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Для цього просочіть рідиною стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи і помістіть його в пробірку із середовищем. Можлива доставка матеріалу в контейнері.
Зверніть увагу на те, аби кришка на контейнері була добре закрита (щоб уникнути витікання матеріалу).
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) поміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм .
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО . При дослідженні на гонорею матеріал зберігається і доставляється замовником самостійно у найкоротший термін за температури 35°С. Термін зберігання матеріалу в транспортному середовищі складає не більше 5-6 годин.
Інформація для отоларингологів
МАЗКИ З ЗІВА
Матеріал не слід брати при запаленому надгортаннику, так як може виникнути обструкція дихальних шляхів.
Мазок беруть натщесерце або через 2-3 години після їжі і пиття.
Зверніть увагу на те, що перед маніпуляціями не варто полоскати рот.
Обережно притискають язик шпателем, стерильним тампоном від транспортної системи Еймс із вугіллям проводять між дужками мигдалин, по язичку і задній стінці глотки, не торкаючись губ, щік і язика. За наявності гнійних накладень мазок бажано брати на кордоні здорових і уражених тканин (т. я. саме там знаходиться найбільша кількість мікробів).
Тампон занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
МАЗКИ З НОСА
Для обох носових ходів використовується один тампон із транспортним середовищем Еймс.
Перед взяттям мазків не треба промивати носові ходи.
Вводять тампон в носовий хід на глибину 2-2,5 см на рівні носової раковини.
Притискають тампон крилом носа до носової перегородки і обертальними рухами тампона збирають матеріал зі слизової носа.
Аналогічним чином беруть матеріал в іншому носовому ході.
Тампон занурити в пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АСПІРАТ ІЗ ПАЗУХ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи, дотримуючись правил асептики.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
РІДИНА ПРИ ТИМПАНОЦЕНТЕЗІ
Очищають зовнішній слуховий прохід слабким розчином антисептика.
Якщо барабанна перетинка не порушена, вушний канал промивають мильним розчином, ополіскують, висушують і, використовуючи аспіраційну техніку, набирають рідину в шприц. Далі аспірат зі шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
При прориві барабанної перетинки ексудат збирають стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, використовуючи слухове дзеркало.
Після взяття матеріалу тампон занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЛУХОВОГО ПРОХОДУ.
Обробляють шкіру 70% спиртом і промивають фізіологічним розчином.
За допомогою вологого (змоченого стерильним фізіологічним розчином) тампона з вушного каналу видаляють частинки сміття і кірки.
Матеріал із осередку беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, інтенсивно обертаючи ним у зовнішньому слуховому проході (але обережно, щоб не пошкодити барабанну перетинку).
Після взяття матеріалу тампон занурюють в пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для пульмонологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ МОКРОТИННЯ
Дослідженню підлягає ранкове мокротиння, що виділяється під час нападу кашлю.
Перед відкашлюванням необхідно почистити зуби і прополоскати рот кип'яченою водою з метою механічного видалення залишків їжі, епітелію і мікрофлори ротової порожнини. Слідкуйте за тим, аби в контейнер не потрапила слина і носоглотковий слиз (особливо при нежитю!).
Виділене мокротиння збирають у стерильний контейнер з червоною кришкою.
Кришку щільно закривають, щоб матеріал не витік.
Якщо мокротиння відділяється погано, напередодні пацієнту дають відхаркувальні засоби.
Для мікроскопічного дослідження мазок на склі робити не треба, мокротиння надсилають у контейнері.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ТРАХЕОБРОНХІАЛЬНІ ЗМИВИ
Досліджують за відсутності мокротиння або неможливості його виділити природним шляхом.
Гортанним шприцем у трахею вводять не більше 5 мл стерильного фізіологічного розчину з подальшим його відсмоктуванням у стерильну пробірку з жовтою кришкою.
Бронхіальні змиви, в тому числі поблизу осередку запалення, можуть бути зроблені за допомогою бронхоскопа.
Змивну рідину виливають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПЛЕВРАЛЬНА РІДИНА
Шкіру перед пункцією обробляють 2% розчином йоду, а потім - 70% етиловим спиртом.
Роблять прокол і збирають рідину в стерильну пробірку з дотриманням правил асептики.
В отриманні матеріалу беруть участь двоє: один пунктує, інший відкриває кришку пробірки в потрібний момент, намагаючись не торкатися руками верхнього краю пробірки і внутрішньої поверхні кришки.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для окулістів
ВІДДІЛЮВАНЕ КОН’ЮНКТИВИ
Матеріал для посіву забирається вранці до вмивання.
За наявності рясного гнійного відділюванго використовують стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Гній збирають із внутрішньої поверхні нижньої повіки рухом від зовнішнього до внутрішнього кута очної щілини.
Необхідно стежити, аби при моргання вії не торкалися тампона (притримувати повіки руками).
При мізерних виділеннях тампон попередньо змочують стерильним фізіологічним розчином або стерильною дистильованою водою. Надлишок вологи віджимають об внутрішню поверхню посудини, далі збирають матеріал, як описано в пункті 1.
Зберігання тампона, поміщеного у транспортне середовище, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ЗІСКРІБОК ІЗ РОГІВКИ
У кожне око крапається місцевий анестетик.
За допомогою стерильної лопаточки роблять зіскрібок із виразки або іншого утвору.
Якщо хворий користується контактними лінзами, необхідно дослідити їх внутрішню поверхню.
Із отриманого матеріалу роблять мазок на склі для мікроскопічного дослідження, для цього використовують тампон без транспортного середовища в індивідуальній стерильній упаковці.
На посів беруть мазок тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям .
Зберігання тампона, розміщеного у транспортному середовищі, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
Інформація для хірургів
ВІДДІЛЮВАНЕ ПОВЕРХНЕВИХ УРАЖЕНЬ
Поверхню шкіри навколо ураження обробляють ватним тампоном, змоченим 70% етиловим спиртом або іншим антисептиком.
Після висихання дезінфектанту, стерильною марлевою серветкою видаляють детрит, некротичні маси, гній.
Виділення з рани для посіву беруть за допомогою тампона, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, для мікроскопічного дослідження - за допомогою тампона без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Матеріал на тампон збирають круговими обертальними рухами від центру до периферії ураженої ділянки протягом 5-10 секунд (під час взяття матеріалу не торкаються тканин, які оточують ураження, шкіри і слизових оболонок) і занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВМІСТ ГЛИБОКИХ УРАЖЕНЬ І АБСЦЕСІВ
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
Після дезінфекції поверхні рани і висихання дезинфектанта лікар за допомогою шприца і голки бере аспірат із глибини рани. Якщо є везикула, береться рідина і клітини біля основи ураження.
Якщо спочатку аспірат взяти не вдалося, підшкірно вводять стерильний фізіологічний розчин і повторно намагаються взяти аспірат.
Далі аспірат поміщають у стерильну пробірку.
Стерильний тампон від транспортної системи просочують отриманою рідиною і занурюють у пробірку з середовищем.
При взятті матеріалу під час операції відсилають разом з аспіратом і шматочок тканини, що утворює стінку абсцесу. Його можна розмістити за допомогою цього ж тампона вглиб транспортного середовища в ту саму пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЦЕЛЮЛІТ
Поверхню шкіри над місцем найбільшого запалення обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
За допомогою голки і шприца аспірують вміст із м'яких тканин, далі через цю саму голку набирають у шприц невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Рідиною зі шприца просочують тампон, який занурюють у транспортне середовище Еймс із вугілля, частину рідини (кілька краплин) можна додати у пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРОЛЕЖНІ, ВИРАЗКИ
Поверхню пролежня (виразки) і шкіру навколо обробляють стерильним фізіологічним розчином.
Матеріал отримують шляхом енергійного натискання тампоном на дно виразки. Поверхневий ексудат для дослідження непридатний.
Тампон із отриманим матеріалом поміщають у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ КРОВІ ПРИ ПОСІВІ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ
Перед процедурою взяття крові вийміть флакони для гемокультур із холодильника.
Для дорослих і дітей (вагою > 40 кг) використовують 2 флакона на один аналіз.
Для дітей раннього віку, чия вага менше 40 кг - 1 флакон (педіатричний).
Флакони повинні бути прогріті до кімнатної температури. Для прискорення процесу можна розмістити флакони у посудині з теплою (але не гарячою) водою.
Перед взяттям крові відламати у флаконів пластикові кришки і для дезінфекції обробити поверхню внутрішніх кришок серветкою, змоченою 70% етиловим спиртом протягом 1 хвилини.
Шкіру над веною, що пунктується, ретельно обробляють 70% етиловим спиртом, потім - 1-2 % настоянкою йоду протягом 30 сек.
Після висихання обробленої ділянки, не торкаючись руками обробленої поверхні, проводять венопункцію .
Флакони повинні бути промарковані із зазначенням прізвища, ініціалів, дати народження та дати взяття матеріалу.
Після завершення процедури йод видаляють зі шкіри серветкою з 70% етиловим спиртом і область проколу закривають лейкопластирем. Попросіть пацієнта потримати руку зігнутою в ліктьовому згині для того, аби запобігти утворенню гематоми. У випадках гострого сепсису слід проводити 2-3-разові дослідження з інтервалом у 30-60 хв. Кров на дослідження рекомендовано брати під час підйому температури, а не під час лихоманки.
Інформація для стоматологів
ВМІСТ ІЗ ЗУБО-ЯСЕННОЇ КИШЕНІ
Обережно промийте ясенну кишеню і прилеглу поверхню зуба стерильним фізіологічним розчином, видаливши слину, залишки їжі і зубний наліт.
Обережно видаліть за допомогою інструментів ділянку запаленої тканини і, дотримуючись правил асептики, перенесіть його у пробірку з поживним бульйоном. Енергійно перемішайте вміст за допомогою тампона, що входить до транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям так, щоб він добре просочився рідиною. Далі тампон розмістіть у пробірку з середовищем.
Якщо отримати біоптат не вдається, енергійно потріть стерильним паперовим або іншим відповідним за розміром аплікатором (або зубною ниткою) у ясенній кишені. Стерильними ножицями відріжте досліджуваний край аплікатора над відкритою пробіркою з бульйоном – так, щоб він потрапив до неї. Далі дійте, як описано вище. Для дослідження не придатний весь аплікатор, тому що частина його контамінована сторонньої флорою з рукавичок персоналу.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
АСПІРАТ ІЗ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ ПАЗУХИ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС (ВІДКРИТИЙ)
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
Видаліть рідину з глибини.
Енергійно торкаючись, зберіть тампоном досліджуваний матеріал або видаліть шматочок із припіднятого краю абсцесу.
Помістіть тампон у пробірку з транспортним середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС ЛІМФОВУЗЛА
Обробіть поверхню шкіри (слизової) серветкою, змоченою 70% спиртом, висушіть стерильною марлевою серветкою.
Проколіть стінку абсцесу за допомогою голки і шприца і наберіть туди вміст, дотримуючись правил асептики, перенесіть на тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Далі помістіть тампон у транспортне середовище.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
БУКАЛЬНИЙ ЦЕЛЮЛІТ
Промийте поверхню слизової над місцем найбільшого запалення серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
За допомогою голки і шприца спробуйте аспирувати вміст із м'яких тканин, далі наберіть у шприц через цю ж голку невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Перенесіть рідину із шприца до стерильної сухої пробірки.
Розкрийте упаковку із транспортною середовищем Еймс, просочіть тампон зібраної в пробірку рідиною і помістіть його в пробірку із середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВИРАЗКА ПРИ НЕКРОТИЧНОМУ СТОМАТИТІ
Обробіть поверхню стерильним фізіологічним розчином.
Якщо отримати біоптат неможливо, енергійно потріть тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс, по дну виразки.
Помістіть тампон або біоптат у транспортне середовище.
Поверхневий ексудат для дослідження не придатний.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
0 (800) 50-90-90
Особистий кабінет
контакти
вакансiЇ
пацiєнти
лiкарi
франчайзинг
медичнi заклади
30.03.2020
0 (800) 50-90-90
Введите строку поиска
Аналізи та ціни
УЗД
ЕКГ
Адреси та послуги
Виклик додому
Про компанiю
Личный кабинет
Горячі акції!
Пацiєнтам
Наші партнери
Медичним закладам
Лiкарям
Аналiзи та цiни
Направительные бланки
Запитати
Інструкції з правил збору біологічного матеріалу для мікробіологічних досліджень
Франчаизинг
Співробітництво
Главная→Головна→Лiкарям
Загальні вимоги
Проведення дослідження і збору матеріалу до початку лікування антибіотиками, антисептиками, протигрибковими препаратами.
Застосування видаткових матеріалів (контейнерів, пробірок, флаконів із поживними середовищами і транспортних систем у пробірках, сухих стерильних тампонів, бланків направлення), які видаються Незалежною лабораторією ІНВІТРО.
Правильне зберігання виданих транспортних середовищ (у холодильнику) і зігрівання до кімнатної температури перед застосуванням (приблизно 30 хвилин).
Правильний вибір транспортного середовища для кожного виду дослідження. Інформацію про застосовувані транспортні середовища та інші видаткові матеріали дивіться в розділі «Описання тестів».
Обов’язкове маркування пробірок, контейнерів, флаконів і транспортних середовищ із указівкою прізвища, імені та по батькові, дати народження, дати і часу взяття матеріалу та локалізації, звідки отриманий зразок.
При оформленні бланку направлення заповнення всіх граф, із указанням локалізації матеріалу та номеру тесту. Інформація на бланку і матеріалі повинні співпадати, інакше матеріал не буде взятий в обробку.
Дотримання термінів і режиму зберігання проб, отриманих для досліджень.
Інформація для гастроентерологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ КАЛУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА (ДИСБАКТЕРІОЗ)
Усі обстежувані пацієнти за 1-3 дні до взяття проби повинні дотримуватися дієти, що виключає вживання продуктів, які посилюють процеси бродіння в кишечнику, молочно-кислі продукти, а також алкоголь, антибіотики і бактерійні препарати, які містять біфідобактерії, лактобактерії, кишечні палички, тощо).
Матеріалом слугує кал після природної дефекації, який збирають у чистий одноразовий контейнер із закручуваною кришкою та ложечкою.
Не рекомендовано збирати кал із унітазу.
Збирають кал на чисту поверхню, в якості якої може бути застосований чистий новий аркуш (пакет) із поліетилену або паперу (цей спосіб є бажаним).
При використанні посудини, її попередньо добре промивають із милом і губкою, багато разів ополіскують водопроводною водою, а потім обливають окропом і дають охолонути.
Кал беруть переважно із середньої порції спеціальною ложечкою, вмонтованою в кришку стерильного контейнера, у кількості не більше 1/3 від об’єму контейнера. Не наповнюйте контейнер до країв. Ретельно закрийте кришку.
Термін і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для правильної оцінки результатів рекомендується проведення 2-3-разових досліджень із інтервалом 1-2 дні.
ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛУ НА ПАТОГЕННУ ТА УМОВНО-ПАТОГЕННУ МІКРОФЛОРУ
Взяття проб калу повинно здійснюватися на ранніх етапах хвороби, поки патогенні мікроби містяться в матеріалі у великій кількості.
Для збору калу пацієнту видається контейнер із кришкою і ложечкою.
Якщо пацієнт збирає кал вдома, йому потрібно видати інструкцію (див. вище), де викладені правила збору та попередити про те, що матеріал повинен бути доставлений до лабораторії якнайшвидше.
Якщо кал збирається в умовах медичного центру і доставка не може бути здійснена в найкоротший термін, для збереження цілісності матеріалу застосовують транспортну систему із середовищем Cary Blair. Тампон заглиблюють у фекалії почергово в декількох місцях, після чого він занурюється у пробірку з транспортним середовищем. Немає необхідності переносити шматочки калу.
Якщо кал збираються досліджувати лише на золотистий стафілокок або гриби, то в якості транспортного середовища може бути використане середовище Еймс із вугіллям.
При дослідженні калу на ротавірус рідкий кал доставляється лише в контейнері, а не на тампоні.
Збереження калу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКТАЛЬНОГО ВМІСТУ
Перед взяттям мазка проводиться ретельний туалет із милом і водою області навколо анального отвору для зниження контамінації проби.
Обережно вводять тампон на 2,5 см вглиб анального сфінктера і обережно обертають його протягом 10 секунд для отримання матеріалу з анальних складок, після чого розміщують у пробірку із транспортним середовищем Cary Blair.
Якщо мета дослідження – посів на гонорею, мазок беруть аналогічним чином у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЖОВЧ
Жовч збирають при зондуванні у процедурному кабінеті окремо по порціям А, В і С у три стерильні пробірки із щільно закручуваними кришками.
Отримані порції жовчі бажано доставити в лабораторію не пізніше 1-2 години з моменту взяття.
За неможливості доставити матеріал в указаний стермін, допускається зберігання.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОМИВНИХ ВОД, ЛАВАЖУ (ІЗ ШЛУНКУ)
Матеріал збирається рано вранці, до їжі, поки пацієнт іще знаходиться в ліжку.
Вводять назо-гастральний зонд через ніс у шлунок.
Шлунок промивають охолодженою дистильованою водою (25-50 мл).
Надалі рідина відсмоктується і розміщається у стерильний контейнер. Кришку щільно закривають.
Обережно, дотримуючись правил, видаляють зонд.
Матеріал може зберігатися не більше 2-х годин за кімнатної температури і не більше 24-х годин за 2-8°С.
АБДОМІНАЛЬНА І ПЕРИТОНЕАЛЬНА РІДИНИ
1-2% розчином йоду дезинфікують шкіру в області маніпуляції.
Шляхом черезшкірної пункції (або під час операції) рідина набирається у шприц.
Важливо набрати великий об’єм рідини (скільки можливо)! Отриману рідину розміщають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Допустимо застосовувати для транспорту і культивування флакони для гемокультур, в цьому випадку дотримуються тих самих правил, що і при взятті крові (у цьому випадку варто замовити дослідження № 438).
Матеріал зберігають в теплі та доставляють в лабораторію силами замовника за температури 35°С.
ПРАВИЛА ЗБОРУ ГРУДНОГО МОЛОКА
Перед зціджуванням молока ретельно помийте руки і молочні залози з милом, обробіть соски и навколососкову область ватними тампонами, змоченими 70% спиртом (кожна залоза обробляється окремим тампоном).
Зцідіть перші 5-10 мл в окрему посудину (т. я. ця порція молока не придатна для дослідження), наступні 4-5 мл зцідіть у стерильний контейнер, намагайтеся при цьому не торкатися країв контейнера тілом.
Молоко з кожної залози збирайте в окремий контейнер. Після зціджування щільно закрийте кришку, намагаючись не торкатися країв контейнера руками.
Промаркуйте кожний контейнер, указавши прізвище, ініціали, дату народження, на кожному контейнері необхідно вказати: «права молочна залоза» або «ліва молочна залоза».
Молоко до відправлення в лабораторію повинно зберігатися в холодильнику не більше 24-х годин.
Інформація для гінекологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЖІНОК ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте лише нові стекла із матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо у вас у потрібний момент не було наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов’язково нові, перевірте, аби вони були чистими).
Перед тим як взяти мазок, дуже важливо прибрати із піхви надлишок виділень і слизу сухою стерильною марлевою серветкою (т. я. там містяться зруйновані клітини і лейкоцити, детрит і мертві мікробні клітини). За недотримання цієї вимоги описана нами мікроскопічна картина введе вас в оману, т. я. ядра епітеліальних клітин і детрит зустрічаються при такому патологічному стані, як цитолітичний вагіноз, якого насправді може й не бути, а частина мікробів не вдасться правильно ідентифікувати у зв’язку з тим, що вони втратять здатність правильно сприймати барвники.
Нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Маркуйте скло на протилежному від мазка боці.
Відзначте на склі локализацію кожного мазка, якщо їх наноситься на скло більше одного (наприклад, «С», «V», «U»).
На матовому краї простим олівцем укажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Дайте мазку добре ви висохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЖІНОК
Перед збором сечі підготуйте 6-10 чистих ватних кульок, посудину із теплим мильним розчином (використовуйте звичайне туалетне мило), посудину з теплою кип’яченою водою та контейнер для збору сечі (кришку контейнера злегка відчініть так, щоб її можна було зняти однією рукою).
Вимийте руки з милом.
Зручно розмістіться на унітазі та розведіть коліна якомога ширше.
Вимийте область зовнішніх статевих органів, послідовно змінюючи 4 ватних кульки, змочених у мильному розчині. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Промийте намилену ділянку за допомогою двох і більше ватних кульок, змочених у теплій кип’яченій воді. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Аби уникнути потрапляння в сечу виділень із піхви, під час збору сечі жінкам, які живуть статевим життям, рекомендується ввести до піхви тампон.
Зніміть кришку з контейнера та візьміть його в руку, намагаючись не торкатися країв. Приготуйтеся зібрати сечу.
Утримуючи статеві губи розведеними, випустіть трохи сечі в унітаз, призупиніть сечовипускання, а потім, підставивши контейнер під струю сечі, наповніть його до половини об’єму. Намагайтеся не торкатися контейнером тіла.
Щільно закрийте.
Провести маркування проби на етикетці, яка знаходиться на пробірці. Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Перед взяттям мазка на посів проводиться туалет зовнішніх статевих органів для зниження контамінації проби за допомогою стерильних серветок і дистильованої води.
Матеріал збирають не раніше, ніж через 2 години після сечовипускання.
Для стимуляції виділень ніжно масажують уретру, відділюване збирають стерильним тампоном, який входить до складу транспортного середовища Еймс із вугіллям.
Якщо відділюване отримати не вдається, в уретру вводять стерильний тампон на глибину 1-2 см, обережно обертають його протягом 10 сек., виймають, розташовують у транспортне середовище Еймс із вугіллям. Попередньо тампон можна злегка змочити у стерильному фізіологічному розчині (це знизить неприємні або больові відчуття під час маніпуляції).
Для дослідження на мікоплазми транспортним середовищем є флакончик із бульйоном світло-жовтого кольору. Для збору матеріалу застосовують сухий тампон без середовища, який знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці.
Матеріал зберігається у транспортному середовищі, залежно від виду дослідження, терміни та умови зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВУЛЬВИ, ПЕРЕДДВЕР’Я ПІХВИ
Матеріал беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
При запаленні бартолінієвих залоз проводять їх пункцію. При розкритті абсцесу залози гній беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, після чого його занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ПІХВИ
Матеріал беруть до проведення мануальних досліджень.
Дзеркало и підйомник вводять у піхву, стерильною серветкою прибирають надлишок виділень і слизу. Матеріал збирають із заднього зведення або з патологічно змінених ділянок стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям.
При дослідженні на уреа/мікоплазми для збору матеріалу застосовують сухий тампон, що знаходиться в індивидуальній стерильній упаковці. Після того, як матеріал отриманий, його суспендують у флаконі для мікоплазм.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ШИЙКИ МАТКИ
Оголюють шийку матки за допомогою дзеркал та вагінальну її частину, прибирають надлишок виділень та слизу стерильною марлевою серветкою або ватною кулькою, змоченими стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Далі витирають серветкою надлишок вологи.
Тонкий стерильний тампон (входить до складу транспортної системи) обережно вводять у цервікальний канал і обертають 10 сек., не торкаючись стінок піхви.
Для посіву можна використовувати зіскрібок слизової оболонки, отриманий при діагностичному зіскоблюванні стінок цервікального каналу. У цьому випадку матеріал переноситься на тампон і занурюється у пробірку з транспортним середовищем Еймс із вугіллям .
При дослідженні на уреа / мікоплазми матеріал беруть так само, як описано вище.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ВМІСТ ПОРОЖНИНИ МАТКИ
Використовують спеціальні інструменти типу шприца-аспіратора, що має на зонді покриття.
При введенні зонда в порожнину матки розкривають зовнішню оболонку зонда і набирають у шприц вміст матки.
Закривають зовнішню оболонку і виводять зонд із матки.
Матеріал зі шприца розміщають на тампон і занурюють у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для урологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЧОЛОВІКІВ ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте тільки нові стекла з матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо в потрібний момент у вас не виявилося наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов'язково нові та чисті).
Перед тим як взяти мазок із уретри, дуже важливо провести гігієнічну обробку шкіри голівки статевого члена за допомогою мила та води для зменшення контамінації мазка сторонньою флорою. Після обробки осушити голівку статевого члена за допомогою стерильної марлевої серветки.
За допомогою спеціальних інструментів, що використовуються у вашому медичному центрі, зберіть відділюване уретри, нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Якщо досліджується секрет простати, мазок наноситься на скло, розподіляється рівномірно тонким шаром.
Обов'язково дайте мазку добре просохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
На матовому краї простим олівцем вкажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ
Для аналізів №440, №444
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Якщо метою дослідження є виявлення уреа / мікоплазм, то об'єм сечі повинен бути не менше 40-50 мл (це майже повний контейнер).
Ретельно закрийте контейнер кришкою.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для аналізів №№ 441, 442, 443
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Об'єм сечі повинен становити не менше 1/3 контейнера
Щільно закрити.
Зробити маркування етикетки, що знаходиться на пробірці.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Материал збирають не раніше, ніж через 2-3 години після сечовипускання.
Перед взяттям мазка з уретри, шкіру обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Висушують стерильною серветкою.
В уретру на глибину 2-4 см обережно вводять стерильний тампон на тонкому аплікаторі, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Ніжно, але інтенсивно обертають його всередині протягом 10 сек, після чого тампон розміщають у пробірку з середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, для збору матеріалу використовується тампон без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Клітини і слиз із тампона ретельно суспендується до відповідного флакона з рідким середовищем.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
СЕКРЕТ ПРОСТАТИ
Перед збором матеріалу проводять ретельний туалет зовнішніх статевих органів за допомогою мила і кип'яченої води.
Проводять ручний масаж простати через пряму кишку.
Матеріал збирають у стерильну пробірку, а потім використовують транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Просочіть рідиною стерильний тампон і помістіть його в пробірку із транспортним середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) розміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм.
Можна відразу зібрати секрет простати у флакончик.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВИРАЗКИ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
Очищують поверхню виразки тампоном, змоченим фізіологічним розчином, скоринки видаляють.
Проводять зіскрібок виразки до появи серозної рідини.
Стерильною серветкою видаляють рідину і органічні нашарування. (Слід уникати кровоточивості).
Натискають біля основи виразки до появи серозної рідини.
Аспірують рідину, яка виділилася, шприцем із тонкою голкою.
Матеріал зі шприца переносять на тампон, який потім занурюють у пробірку з середовищем Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СПЕРМИ
Перед збором матеріалу ретельно вимийте руки з милом, а потім проведіть туалет зовнішніх статевих органів також з милом і водою. Голівку статевого члена і крайню плоть висушіть стерильною серветкою.
Підготуйте контейнер, кришку контейнера відкрийте так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Матеріал отримують шляхом мастурбації і збирають у стерильний контейнер. Якщо обсяг отриманої сперми дуже малий, можна використовувати транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Для цього просочіть рідиною стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи і помістіть його в пробірку із середовищем. Можлива доставка матеріалу в контейнері.
Зверніть увагу на те, аби кришка на контейнері була добре закрита (щоб уникнути витікання матеріалу).
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) поміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм .
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО . При дослідженні на гонорею матеріал зберігається і доставляється замовником самостійно у найкоротший термін за температури 35°С. Термін зберігання матеріалу в транспортному середовищі складає не більше 5-6 годин.
Інформація для отоларингологів
МАЗКИ З ЗІВА
Матеріал не слід брати при запаленому надгортаннику, так як може виникнути обструкція дихальних шляхів.
Мазок беруть натщесерце або через 2-3 години після їжі і пиття.
Зверніть увагу на те, що перед маніпуляціями не варто полоскати рот.
Обережно притискають язик шпателем, стерильним тампоном від транспортної системи Еймс із вугіллям проводять між дужками мигдалин, по язичку і задній стінці глотки, не торкаючись губ, щік і язика. За наявності гнійних накладень мазок бажано брати на кордоні здорових і уражених тканин (т. я. саме там знаходиться найбільша кількість мікробів).
Тампон занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
МАЗКИ З НОСА
Для обох носових ходів використовується один тампон із транспортним середовищем Еймс.
Перед взяттям мазків не треба промивати носові ходи.
Вводять тампон в носовий хід на глибину 2-2,5 см на рівні носової раковини.
Притискають тампон крилом носа до носової перегородки і обертальними рухами тампона збирають матеріал зі слизової носа.
Аналогічним чином беруть матеріал в іншому носовому ході.
Тампон занурити в пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АСПІРАТ ІЗ ПАЗУХ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи, дотримуючись правил асептики.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
РІДИНА ПРИ ТИМПАНОЦЕНТЕЗІ
Очищають зовнішній слуховий прохід слабким розчином антисептика.
Якщо барабанна перетинка не порушена, вушний канал промивають мильним розчином, ополіскують, висушують і, використовуючи аспіраційну техніку, набирають рідину в шприц. Далі аспірат зі шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
При прориві барабанної перетинки ексудат збирають стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, використовуючи слухове дзеркало.
Після взяття матеріалу тампон занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЛУХОВОГО ПРОХОДУ.
Обробляють шкіру 70% спиртом і промивають фізіологічним розчином.
За допомогою вологого (змоченого стерильним фізіологічним розчином) тампона з вушного каналу видаляють частинки сміття і кірки.
Матеріал із осередку беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, інтенсивно обертаючи ним у зовнішньому слуховому проході (але обережно, щоб не пошкодити барабанну перетинку).
Після взяття матеріалу тампон занурюють в пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для пульмонологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ МОКРОТИННЯ
Дослідженню підлягає ранкове мокротиння, що виділяється під час нападу кашлю.
Перед відкашлюванням необхідно почистити зуби і прополоскати рот кип'яченою водою з метою механічного видалення залишків їжі, епітелію і мікрофлори ротової порожнини. Слідкуйте за тим, аби в контейнер не потрапила слина і носоглотковий слиз (особливо при нежитю!).
Виділене мокротиння збирають у стерильний контейнер з червоною кришкою.
Кришку щільно закривають, щоб матеріал не витік.
Якщо мокротиння відділяється погано, напередодні пацієнту дають відхаркувальні засоби.
Для мікроскопічного дослідження мазок на склі робити не треба, мокротиння надсилають у контейнері.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ТРАХЕОБРОНХІАЛЬНІ ЗМИВИ
Досліджують за відсутності мокротиння або неможливості його виділити природним шляхом.
Гортанним шприцем у трахею вводять не більше 5 мл стерильного фізіологічного розчину з подальшим його відсмоктуванням у стерильну пробірку з жовтою кришкою.
Бронхіальні змиви, в тому числі поблизу осередку запалення, можуть бути зроблені за допомогою бронхоскопа.
Змивну рідину виливають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПЛЕВРАЛЬНА РІДИНА
Шкіру перед пункцією обробляють 2% розчином йоду, а потім - 70% етиловим спиртом.
Роблять прокол і збирають рідину в стерильну пробірку з дотриманням правил асептики.
В отриманні матеріалу беруть участь двоє: один пунктує, інший відкриває кришку пробірки в потрібний момент, намагаючись не торкатися руками верхнього краю пробірки і внутрішньої поверхні кришки.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для окулістів
ВІДДІЛЮВАНЕ КОН’ЮНКТИВИ
Матеріал для посіву забирається вранці до вмивання.
За наявності рясного гнійного відділюванго використовують стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Гній збирають із внутрішньої поверхні нижньої повіки рухом від зовнішнього до внутрішнього кута очної щілини.
Необхідно стежити, аби при моргання вії не торкалися тампона (притримувати повіки руками).
При мізерних виділеннях тампон попередньо змочують стерильним фізіологічним розчином або стерильною дистильованою водою. Надлишок вологи віджимають об внутрішню поверхню посудини, далі збирають матеріал, як описано в пункті 1.
Зберігання тампона, поміщеного у транспортне середовище, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ЗІСКРІБОК ІЗ РОГІВКИ
У кожне око крапається місцевий анестетик.
За допомогою стерильної лопаточки роблять зіскрібок із виразки або іншого утвору.
Якщо хворий користується контактними лінзами, необхідно дослідити їх внутрішню поверхню.
Із отриманого матеріалу роблять мазок на склі для мікроскопічного дослідження, для цього використовують тампон без транспортного середовища в індивідуальній стерильній упаковці.
На посів беруть мазок тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям .
Зберігання тампона, розміщеного у транспортному середовищі, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
Інформація для хірургів
ВІДДІЛЮВАНЕ ПОВЕРХНЕВИХ УРАЖЕНЬ
Поверхню шкіри навколо ураження обробляють ватним тампоном, змоченим 70% етиловим спиртом або іншим антисептиком.
Після висихання дезінфектанту, стерильною марлевою серветкою видаляють детрит, некротичні маси, гній.
Виділення з рани для посіву беруть за допомогою тампона, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, для мікроскопічного дослідження - за допомогою тампона без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Матеріал на тампон збирають круговими обертальними рухами від центру до периферії ураженої ділянки протягом 5-10 секунд (під час взяття матеріалу не торкаються тканин, які оточують ураження, шкіри і слизових оболонок) і занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВМІСТ ГЛИБОКИХ УРАЖЕНЬ І АБСЦЕСІВ
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
Після дезінфекції поверхні рани і висихання дезинфектанта лікар за допомогою шприца і голки бере аспірат із глибини рани. Якщо є везикула, береться рідина і клітини біля основи ураження.
Якщо спочатку аспірат взяти не вдалося, підшкірно вводять стерильний фізіологічний розчин і повторно намагаються взяти аспірат.
Далі аспірат поміщають у стерильну пробірку.
Стерильний тампон від транспортної системи просочують отриманою рідиною і занурюють у пробірку з середовищем.
При взятті матеріалу під час операції відсилають разом з аспіратом і шматочок тканини, що утворює стінку абсцесу. Його можна розмістити за допомогою цього ж тампона вглиб транспортного середовища в ту саму пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЦЕЛЮЛІТ
Поверхню шкіри над місцем найбільшого запалення обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
За допомогою голки і шприца аспірують вміст із м'яких тканин, далі через цю саму голку набирають у шприц невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Рідиною зі шприца просочують тампон, який занурюють у транспортне середовище Еймс із вугілля, частину рідини (кілька краплин) можна додати у пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРОЛЕЖНІ, ВИРАЗКИ
Поверхню пролежня (виразки) і шкіру навколо обробляють стерильним фізіологічним розчином.
Матеріал отримують шляхом енергійного натискання тампоном на дно виразки. Поверхневий ексудат для дослідження непридатний.
Тампон із отриманим матеріалом поміщають у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ КРОВІ ПРИ ПОСІВІ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ
Перед процедурою взяття крові вийміть флакони для гемокультур із холодильника.
Для дорослих і дітей (вагою > 40 кг) використовують 2 флакона на один аналіз.
Для дітей раннього віку, чия вага менше 40 кг - 1 флакон (педіатричний).
Флакони повинні бути прогріті до кімнатної температури. Для прискорення процесу можна розмістити флакони у посудині з теплою (але не гарячою) водою.
Перед взяттям крові відламати у флаконів пластикові кришки і для дезінфекції обробити поверхню внутрішніх кришок серветкою, змоченою 70% етиловим спиртом протягом 1 хвилини.
Шкіру над веною, що пунктується, ретельно обробляють 70% етиловим спиртом, потім - 1-2 % настоянкою йоду протягом 30 сек.
Після висихання обробленої ділянки, не торкаючись руками обробленої поверхні, проводять венопункцію .
Флакони повинні бути промарковані із зазначенням прізвища, ініціалів, дати народження та дати взяття матеріалу.
Після завершення процедури йод видаляють зі шкіри серветкою з 70% етиловим спиртом і область проколу закривають лейкопластирем. Попросіть пацієнта потримати руку зігнутою в ліктьовому згині для того, аби запобігти утворенню гематоми. У випадках гострого сепсису слід проводити 2-3-разові дослідження з інтервалом у 30-60 хв. Кров на дослідження рекомендовано брати під час підйому температури, а не під час лихоманки.
Інформація для стоматологів
ВМІСТ ІЗ ЗУБО-ЯСЕННОЇ КИШЕНІ
Обережно промийте ясенну кишеню і прилеглу поверхню зуба стерильним фізіологічним розчином, видаливши слину, залишки їжі і зубний наліт.
Обережно видаліть за допомогою інструментів ділянку запаленої тканини і, дотримуючись правил асептики, перенесіть його у пробірку з поживним бульйоном. Енергійно перемішайте вміст за допомогою тампона, що входить до транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям так, щоб він добре просочився рідиною. Далі тампон розмістіть у пробірку з середовищем.
Якщо отримати біоптат не вдається, енергійно потріть стерильним паперовим або іншим відповідним за розміром аплікатором (або зубною ниткою) у ясенній кишені. Стерильними ножицями відріжте досліджуваний край аплікатора над відкритою пробіркою з бульйоном – так, щоб він потрапив до неї. Далі дійте, як описано вище. Для дослідження не придатний весь аплікатор, тому що частина його контамінована сторонньої флорою з рукавичок персоналу.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
АСПІРАТ ІЗ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ ПАЗУХИ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС (ВІДКРИТИЙ)
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
Видаліть рідину з глибини.
Енергійно торкаючись, зберіть тампоном досліджуваний матеріал або видаліть шматочок із припіднятого краю абсцесу.
Помістіть тампон у пробірку з транспортним середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС ЛІМФОВУЗЛА
Обробіть поверхню шкіри (слизової) серветкою, змоченою 70% спиртом, висушіть стерильною марлевою серветкою.
Проколіть стінку абсцесу за допомогою голки і шприца і наберіть туди вміст, дотримуючись правил асептики, перенесіть на тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Далі помістіть тампон у транспортне середовище.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
БУКАЛЬНИЙ ЦЕЛЮЛІТ
Промийте поверхню слизової над місцем найбільшого запалення серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
За допомогою голки і шприца спробуйте аспирувати вміст із м'яких тканин, далі наберіть у шприц через цю ж голку невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Перенесіть рідину із шприца до стерильної сухої пробірки.
Розкрийте упаковку із транспортною середовищем Еймс, просочіть тампон зібраної в пробірку рідиною і помістіть його в пробірку із середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВИРАЗКА ПРИ НЕКРОТИЧНОМУ СТОМАТИТІ
Обробіть поверхню стерильним фізіологічним розчином.
Якщо отримати біоптат неможливо, енергійно потріть тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс, по дну виразки.
Помістіть тампон або біоптат у транспортне середовище.
Поверхневий ексудат для дослідження не придатний.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
0 (800) 50-90-90
Особистий кабінет
контакти
вакансiЇ
пацiєнти
лiкарi
франчайзинг
медичнi заклади рпаві
30.03.2020
0 (800) 50-90-90
Введите строку поиска
Аналізи та ціни
УЗД
ЕКГ
Адреси та послуги
Виклик додому
Про компанiю
Личный кабинет
Горячі акції!
Пацiєнтам
Наші партнери
Медичним закладам
Лiкарям
Аналiзи та цiни
Направительные бланки
Запитати
Інструкції з правил збору біологічного матеріалу для мікробіологічних досліджень
Франчаизинг
Співробітництво
Главная→Головна→Лiкарям
Загальні вимоги
Проведення дослідження і збору матеріалу до початку лікування антибіотиками, антисептиками, протигрибковими препаратами.
Застосування видаткових матеріалів (контейнерів, пробірок, флаконів із поживними середовищами і транспортних систем у пробірках, сухих стерильних тампонів, бланків направлення), які видаються Незалежною лабораторією ІНВІТРО.
Правильне зберігання виданих транспортних середовищ (у холодильнику) і зігрівання до кімнатної температури перед застосуванням (приблизно 30 хвилин).
Правильний вибір транспортного середовища для кожного виду дослідження. Інформацію про застосовувані транспортні середовища та інші видаткові матеріали дивіться в розділі «Описання тестів».
Обов’язкове маркування пробірок, контейнерів, флаконів і транспортних середовищ із указівкою прізвища, імені та по батькові, дати народження, дати і часу взяття матеріалу та локалізації, звідки отриманий зразок.
При оформленні бланку направлення заповнення всіх граф, із указанням локалізації матеріалу та номеру тесту. Інформація на бланку і матеріалі повинні співпадати, інакше матеріал не буде взятий в обробку.
Дотримання термінів і режиму зберігання проб, отриманих для досліджень.
Інформація для гастроентерологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ КАЛУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА (ДИСБАКТЕРІОЗ)
Усі обстежувані пацієнти за 1-3 дні до взяття проби повинні дотримуватися дієти, що виключає вживання продуктів, які посилюють процеси бродіння в кишечнику, молочно-кислі продукти, а також алкоголь, антибіотики і бактерійні препарати, які містять біфідобактерії, лактобактерії, кишечні палички, тощо).
Матеріалом слугує кал після природної дефекації, який збирають у чистий одноразовий контейнер із закручуваною кришкою та ложечкою.
Не рекомендовано збирати кал із унітазу.
Збирають кал на чисту поверхню, в якості якої може бути застосований чистий новий аркуш (пакет) із поліетилену або паперу (цей спосіб є бажаним).
При використанні посудини, її попередньо добре промивають із милом і губкою, багато разів ополіскують водопроводною водою, а потім обливають окропом і дають охолонути.
Кал беруть переважно із середньої порції спеціальною ложечкою, вмонтованою в кришку стерильного контейнера, у кількості не більше 1/3 від об’єму контейнера. Не наповнюйте контейнер до країв. Ретельно закрийте кришку.
Термін і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для правильної оцінки результатів рекомендується проведення 2-3-разових досліджень із інтервалом 1-2 дні.
ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛУ НА ПАТОГЕННУ ТА УМОВНО-ПАТОГЕННУ МІКРОФЛОРУ
Взяття проб калу повинно здійснюватися на ранніх етапах хвороби, поки патогенні мікроби містяться в матеріалі у великій кількості.
Для збору калу пацієнту видається контейнер із кришкою і ложечкою.
Якщо пацієнт збирає кал вдома, йому потрібно видати інструкцію (див. вище), де викладені правила збору та попередити про те, що матеріал повинен бути доставлений до лабораторії якнайшвидше.
Якщо кал збирається в умовах медичного центру і доставка не може бути здійснена в найкоротший термін, для збереження цілісності матеріалу застосовують транспортну систему із середовищем Cary Blair. Тампон заглиблюють у фекалії почергово в декількох місцях, після чого він занурюється у пробірку з транспортним середовищем. Немає необхідності переносити шматочки калу.
Якщо кал збираються досліджувати лише на золотистий стафілокок або гриби, то в якості транспортного середовища може бути використане середовище Еймс із вугіллям.
При дослідженні калу на ротавірус рідкий кал доставляється лише в контейнері, а не на тампоні.
Збереження калу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКТАЛЬНОГО ВМІСТУ
Перед взяттям мазка проводиться ретельний туалет із милом і водою області навколо анального отвору для зниження контамінації проби.
Обережно вводять тампон на 2,5 см вглиб анального сфінктера і обережно обертають його протягом 10 секунд для отримання матеріалу з анальних складок, після чого розміщують у пробірку із транспортним середовищем Cary Blair.
Якщо мета дослідження – посів на гонорею, мазок беруть аналогічним чином у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЖОВЧ
Жовч збирають при зондуванні у процедурному кабінеті окремо по порціям А, В і С у три стерильні пробірки із щільно закручуваними кришками.
Отримані порції жовчі бажано доставити в лабораторію не пізніше 1-2 години з моменту взяття.
За неможливості доставити матеріал в указаний стермін, допускається зберігання.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОМИВНИХ ВОД, ЛАВАЖУ (ІЗ ШЛУНКУ)
Матеріал збирається рано вранці, до їжі, поки пацієнт іще знаходиться в ліжку.
Вводять назо-гастральний зонд через ніс у шлунок.
Шлунок промивають охолодженою дистильованою водою (25-50 мл).
Надалі рідина відсмоктується і розміщається у стерильний контейнер. Кришку щільно закривають.
Обережно, дотримуючись правил, видаляють зонд.
Матеріал може зберігатися не більше 2-х годин за кімнатної температури і не більше 24-х годин за 2-8°С.
АБДОМІНАЛЬНА І ПЕРИТОНЕАЛЬНА РІДИНИ
1-2% розчином йоду дезинфікують шкіру в області маніпуляції.
Шляхом черезшкірної пункції (або під час операції) рідина набирається у шприц.
Важливо набрати великий об’єм рідини (скільки можливо)! Отриману рідину розміщають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Допустимо застосовувати для транспорту і культивування флакони для гемокультур, в цьому випадку дотримуються тих самих правил, що і при взятті крові (у цьому випадку варто замовити дослідження № 438).
Матеріал зберігають в теплі та доставляють в лабораторію силами замовника за температури 35°С.
ПРАВИЛА ЗБОРУ ГРУДНОГО МОЛОКА
Перед зціджуванням молока ретельно помийте руки і молочні залози з милом, обробіть соски и навколососкову область ватними тампонами, змоченими 70% спиртом (кожна залоза обробляється окремим тампоном).
Зцідіть перші 5-10 мл в окрему посудину (т. я. ця порція молока не придатна для дослідження), наступні 4-5 мл зцідіть у стерильний контейнер, намагайтеся при цьому не торкатися країв контейнера тілом.
Молоко з кожної залози збирайте в окремий контейнер. Після зціджування щільно закрийте кришку, намагаючись не торкатися країв контейнера руками.
Промаркуйте кожний контейнер, указавши прізвище, ініціали, дату народження, на кожному контейнері необхідно вказати: «права молочна залоза» або «ліва молочна залоза».
Молоко до відправлення в лабораторію повинно зберігатися в холодильнику не більше 24-х годин.
Інформація для гінекологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЖІНОК ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте лише нові стекла із матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо у вас у потрібний момент не було наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов’язково нові, перевірте, аби вони були чистими).
Перед тим як взяти мазок, дуже важливо прибрати із піхви надлишок виділень і слизу сухою стерильною марлевою серветкою (т. я. там містяться зруйновані клітини і лейкоцити, детрит і мертві мікробні клітини). За недотримання цієї вимоги описана нами мікроскопічна картина введе вас в оману, т. я. ядра епітеліальних клітин і детрит зустрічаються при такому патологічному стані, як цитолітичний вагіноз, якого насправді може й не бути, а частина мікробів не вдасться правильно ідентифікувати у зв’язку з тим, що вони втратять здатність правильно сприймати барвники.
Нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Маркуйте скло на протилежному від мазка боці.
Відзначте на склі локализацію кожного мазка, якщо їх наноситься на скло більше одного (наприклад, «С», «V», «U»).
На матовому краї простим олівцем укажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Дайте мазку добре ви висохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЖІНОК
Перед збором сечі підготуйте 6-10 чистих ватних кульок, посудину із теплим мильним розчином (використовуйте звичайне туалетне мило), посудину з теплою кип’яченою водою та контейнер для збору сечі (кришку контейнера злегка відчініть так, щоб її можна було зняти однією рукою).
Вимийте руки з милом.
Зручно розмістіться на унітазі та розведіть коліна якомога ширше.
Вимийте область зовнішніх статевих органів, послідовно змінюючи 4 ватних кульки, змочених у мильному розчині. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Промийте намилену ділянку за допомогою двох і більше ватних кульок, змочених у теплій кип’яченій воді. Кожною кулькою необхідно провести у напрямку від лобка до заднього проходу лише один раз, намагаючись проникнути в усі складки.
Аби уникнути потрапляння в сечу виділень із піхви, під час збору сечі жінкам, які живуть статевим життям, рекомендується ввести до піхви тампон.
Зніміть кришку з контейнера та візьміть його в руку, намагаючись не торкатися країв. Приготуйтеся зібрати сечу.
Утримуючи статеві губи розведеними, випустіть трохи сечі в унітаз, призупиніть сечовипускання, а потім, підставивши контейнер під струю сечі, наповніть його до половини об’єму. Намагайтеся не торкатися контейнером тіла.
Щільно закрийте.
Провести маркування проби на етикетці, яка знаходиться на пробірці. Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Перед взяттям мазка на посів проводиться туалет зовнішніх статевих органів для зниження контамінації проби за допомогою стерильних серветок і дистильованої води.
Матеріал збирають не раніше, ніж через 2 години після сечовипускання.
Для стимуляції виділень ніжно масажують уретру, відділюване збирають стерильним тампоном, який входить до складу транспортного середовища Еймс із вугіллям.
Якщо відділюване отримати не вдається, в уретру вводять стерильний тампон на глибину 1-2 см, обережно обертають його протягом 10 сек., виймають, розташовують у транспортне середовище Еймс із вугіллям. Попередньо тампон можна злегка змочити у стерильному фізіологічному розчині (це знизить неприємні або больові відчуття під час маніпуляції).
Для дослідження на мікоплазми транспортним середовищем є флакончик із бульйоном світло-жовтого кольору. Для збору матеріалу застосовують сухий тампон без середовища, який знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці.
Матеріал зберігається у транспортному середовищі, залежно від виду дослідження, терміни та умови зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВУЛЬВИ, ПЕРЕДДВЕР’Я ПІХВИ
Матеріал беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
При запаленні бартолінієвих залоз проводять їх пункцію. При розкритті абсцесу залози гній беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, після чого його занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ПІХВИ
Матеріал беруть до проведення мануальних досліджень.
Дзеркало и підйомник вводять у піхву, стерильною серветкою прибирають надлишок виділень і слизу. Матеріал збирають із заднього зведення або з патологічно змінених ділянок стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям.
При дослідженні на уреа/мікоплазми для збору матеріалу застосовують сухий тампон, що знаходиться в індивидуальній стерильній упаковці. Після того, як матеріал отриманий, його суспендують у флаконі для мікоплазм.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ШИЙКИ МАТКИ
Оголюють шийку матки за допомогою дзеркал та вагінальну її частину, прибирають надлишок виділень та слизу стерильною марлевою серветкою або ватною кулькою, змоченими стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Далі витирають серветкою надлишок вологи.
Тонкий стерильний тампон (входить до складу транспортної системи) обережно вводять у цервікальний канал і обертають 10 сек., не торкаючись стінок піхви.
Для посіву можна використовувати зіскрібок слизової оболонки, отриманий при діагностичному зіскоблюванні стінок цервікального каналу. У цьому випадку матеріал переноситься на тампон і занурюється у пробірку з транспортним середовищем Еймс із вугіллям .
При дослідженні на уреа / мікоплазми матеріал беруть так само, як описано вище.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ВМІСТ ПОРОЖНИНИ МАТКИ
Використовують спеціальні інструменти типу шприца-аспіратора, що має на зонді покриття.
При введенні зонда в порожнину матки розкривають зовнішню оболонку зонда і набирають у шприц вміст матки.
Закривають зовнішню оболонку і виводять зонд із матки.
Матеріал зі шприца розміщають на тампон і занурюють у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для урологів
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ МАЗКІВ У ЧОЛОВІКІВ ДЛЯ МІКРОСКОПІЧНОГО (БАКТЕРІОСКОПІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ
Використовуйте тільки нові стекла з матовим краєм, які видає Незалежна лабораторія ІНВІТРО (або, якщо в потрібний момент у вас не виявилося наших стекол, ви можете використовувати свої, але обов'язково нові та чисті).
Перед тим як взяти мазок із уретри, дуже важливо провести гігієнічну обробку шкіри голівки статевого члена за допомогою мила та води для зменшення контамінації мазка сторонньою флорою. Після обробки осушити голівку статевого члена за допомогою стерильної марлевої серветки.
За допомогою спеціальних інструментів, що використовуються у вашому медичному центрі, зберіть відділюване уретри, нанесіть мазок в центрі скла і розподіліть матеріал рівномірно тонким шаром.
Якщо досліджується секрет простати, мазок наноситься на скло, розподіляється рівномірно тонким шаром.
Обов'язково дайте мазку добре просохнути, перш ніж пакувати перед відправленням.
На матовому краї простим олівцем вкажіть ПІБ пацієнта, дату народження.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СЕЧІ ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ
Для аналізів №440, №444
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Якщо метою дослідження є виявлення уреа / мікоплазм, то об'єм сечі повинен бути не менше 40-50 мл (це майже повний контейнер).
Ретельно закрийте контейнер кришкою.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Для аналізів №№ 441, 442, 443
Вимийте руки з милом.
Відведіть назад крайню плоть (якщо вона не обрізана) , голівку статевого члена вимийте з милом теплою кип'яченою водою, просушіть за допомогою чистої серветки.
Підготуйте контейнер, відкривши його кришку так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Випустіть невелику кількість сечі в унітаз. Призупиніть сечовипускання.
Утримуючи крайню плоть у відведеному положенні, направте струмінь сечі в контейнер і наповніть його до половини обсягу, при цьому намагайтеся не торкатися країв контейнера. Об'єм сечі повинен становити не менше 1/3 контейнера
Щільно закрити.
Зробити маркування етикетки, що знаходиться на пробірці.
Зберігання матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ УРЕТРИ
Материал збирають не раніше, ніж через 2-3 години після сечовипускання.
Перед взяттям мазка з уретри, шкіру обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Висушують стерильною серветкою.
В уретру на глибину 2-4 см обережно вводять стерильний тампон на тонкому аплікаторі, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Ніжно, але інтенсивно обертають його всередині протягом 10 сек, після чого тампон розміщають у пробірку з середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, для збору матеріалу використовується тампон без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Клітини і слиз із тампона ретельно суспендується до відповідного флакона з рідким середовищем.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
СЕКРЕТ ПРОСТАТИ
Перед збором матеріалу проводять ретельний туалет зовнішніх статевих органів за допомогою мила і кип'яченої води.
Проводять ручний масаж простати через пряму кишку.
Матеріал збирають у стерильну пробірку, а потім використовують транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Просочіть рідиною стерильний тампон і помістіть його в пробірку із транспортним середовищем.
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) розміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм.
Можна відразу зібрати секрет простати у флакончик.
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ВИРАЗКИ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
Очищують поверхню виразки тампоном, змоченим фізіологічним розчином, скоринки видаляють.
Проводять зіскрібок виразки до появи серозної рідини.
Стерильною серветкою видаляють рідину і органічні нашарування. (Слід уникати кровоточивості).
Натискають біля основи виразки до появи серозної рідини.
Аспірують рідину, яка виділилася, шприцем із тонкою голкою.
Матеріал зі шприца переносять на тампон, який потім занурюють у пробірку з середовищем Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ЗБОРУ СПЕРМИ
Перед збором матеріалу ретельно вимийте руки з милом, а потім проведіть туалет зовнішніх статевих органів також з милом і водою. Голівку статевого члена і крайню плоть висушіть стерильною серветкою.
Підготуйте контейнер, кришку контейнера відкрийте так, щоб її можна було зняти однією рукою. Не торкайтеся руками внутрішніх стінок контейнера і кришки.
Матеріал отримують шляхом мастурбації і збирають у стерильний контейнер. Якщо обсяг отриманої сперми дуже малий, можна використовувати транспортну систему з середовищем Еймс із вугіллям. Для цього просочіть рідиною стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи і помістіть його в пробірку із середовищем. Можлива доставка матеріалу в контейнері.
Зверніть увагу на те, аби кришка на контейнері була добре закрита (щоб уникнути витікання матеріалу).
Якщо проводиться дослідження на уреа / мікоплазми, зібраний матеріал у кількості 0,5 мл (кілька краплин) поміщається у флакончик із транспортним середовищем для мікоплазм .
Зберігання матеріалу, залежно від виду дослідження, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО . При дослідженні на гонорею матеріал зберігається і доставляється замовником самостійно у найкоротший термін за температури 35°С. Термін зберігання матеріалу в транспортному середовищі складає не більше 5-6 годин.
Інформація для отоларингологів
МАЗКИ З ЗІВА
Матеріал не слід брати при запаленому надгортаннику, так як може виникнути обструкція дихальних шляхів.
Мазок беруть натщесерце або через 2-3 години після їжі і пиття.
Зверніть увагу на те, що перед маніпуляціями не варто полоскати рот.
Обережно притискають язик шпателем, стерильним тампоном від транспортної системи Еймс із вугіллям проводять між дужками мигдалин, по язичку і задній стінці глотки, не торкаючись губ, щік і язика. За наявності гнійних накладень мазок бажано брати на кордоні здорових і уражених тканин (т. я. саме там знаходиться найбільша кількість мікробів).
Тампон занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
МАЗКИ З НОСА
Для обох носових ходів використовується один тампон із транспортним середовищем Еймс.
Перед взяттям мазків не треба промивати носові ходи.
Вводять тампон в носовий хід на глибину 2-2,5 см на рівні носової раковини.
Притискають тампон крилом носа до носової перегородки і обертальними рухами тампона збирають матеріал зі слизової носа.
Аналогічним чином беруть матеріал в іншому носовому ході.
Тампон занурити в пробірку із транспортним середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АСПІРАТ ІЗ ПАЗУХ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи, дотримуючись правил асептики.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
РІДИНА ПРИ ТИМПАНОЦЕНТЕЗІ
Очищають зовнішній слуховий прохід слабким розчином антисептика.
Якщо барабанна перетинка не порушена, вушний канал промивають мильним розчином, ополіскують, висушують і, використовуючи аспіраційну техніку, набирають рідину в шприц. Далі аспірат зі шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям (можна невелику кількість рідини додати в пробірку із транспортним середовищем).
При прориві барабанної перетинки ексудат збирають стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, використовуючи слухове дзеркало.
Після взяття матеріалу тампон занурюють у пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВІДДІЛЮВАНЕ ІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЛУХОВОГО ПРОХОДУ.
Обробляють шкіру 70% спиртом і промивають фізіологічним розчином.
За допомогою вологого (змоченого стерильним фізіологічним розчином) тампона з вушного каналу видаляють частинки сміття і кірки.
Матеріал із осередку беруть стерильним тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, інтенсивно обертаючи ним у зовнішньому слуховому проході (але обережно, щоб не пошкодити барабанну перетинку).
Після взяття матеріалу тампон занурюють в пробірку з середовищем.
Терміни та режими зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для пульмонологів
ПРАВИЛА ЗБОРУ МОКРОТИННЯ
Дослідженню підлягає ранкове мокротиння, що виділяється під час нападу кашлю.
Перед відкашлюванням необхідно почистити зуби і прополоскати рот кип'яченою водою з метою механічного видалення залишків їжі, епітелію і мікрофлори ротової порожнини. Слідкуйте за тим, аби в контейнер не потрапила слина і носоглотковий слиз (особливо при нежитю!).
Виділене мокротиння збирають у стерильний контейнер з червоною кришкою.
Кришку щільно закривають, щоб матеріал не витік.
Якщо мокротиння відділяється погано, напередодні пацієнту дають відхаркувальні засоби.
Для мікроскопічного дослідження мазок на склі робити не треба, мокротиння надсилають у контейнері.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ТРАХЕОБРОНХІАЛЬНІ ЗМИВИ
Досліджують за відсутності мокротиння або неможливості його виділити природним шляхом.
Гортанним шприцем у трахею вводять не більше 5 мл стерильного фізіологічного розчину з подальшим його відсмоктуванням у стерильну пробірку з жовтою кришкою.
Бронхіальні змиви, в тому числі поблизу осередку запалення, можуть бути зроблені за допомогою бронхоскопа.
Змивну рідину виливають у стерильний контейнер із кришкою. Кришку щільно закривають.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПЛЕВРАЛЬНА РІДИНА
Шкіру перед пункцією обробляють 2% розчином йоду, а потім - 70% етиловим спиртом.
Роблять прокол і збирають рідину в стерильну пробірку з дотриманням правил асептики.
В отриманні матеріалу беруть участь двоє: один пунктує, інший відкриває кришку пробірки в потрібний момент, намагаючись не торкатися руками верхнього краю пробірки і внутрішньої поверхні кришки.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
Інформація для окулістів
ВІДДІЛЮВАНЕ КОН’ЮНКТИВИ
Матеріал для посіву забирається вранці до вмивання.
За наявності рясного гнійного відділюванго використовують стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям. Гній збирають із внутрішньої поверхні нижньої повіки рухом від зовнішнього до внутрішнього кута очної щілини.
Необхідно стежити, аби при моргання вії не торкалися тампона (притримувати повіки руками).
При мізерних виділеннях тампон попередньо змочують стерильним фізіологічним розчином або стерильною дистильованою водою. Надлишок вологи віджимають об внутрішню поверхню посудини, далі збирають матеріал, як описано в пункті 1.
Зберігання тампона, поміщеного у транспортне середовище, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
ЗІСКРІБОК ІЗ РОГІВКИ
У кожне око крапається місцевий анестетик.
За допомогою стерильної лопаточки роблять зіскрібок із виразки або іншого утвору.
Якщо хворий користується контактними лінзами, необхідно дослідити їх внутрішню поверхню.
Із отриманого матеріалу роблять мазок на склі для мікроскопічного дослідження, для цього використовують тампон без транспортного середовища в індивідуальній стерильній упаковці.
На посів беруть мазок тампоном, що входить до складу транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям .
Зберігання тампона, розміщеного у транспортному середовищі, уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
Інформація для хірургів
ВІДДІЛЮВАНЕ ПОВЕРХНЕВИХ УРАЖЕНЬ
Поверхню шкіри навколо ураження обробляють ватним тампоном, змоченим 70% етиловим спиртом або іншим антисептиком.
Після висихання дезінфектанту, стерильною марлевою серветкою видаляють детрит, некротичні маси, гній.
Виділення з рани для посіву беруть за допомогою тампона, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям, для мікроскопічного дослідження - за допомогою тампона без середовища, що знаходиться в індивідуальній стерильній упаковці. Матеріал на тампон збирають круговими обертальними рухами від центру до периферії ураженої ділянки протягом 5-10 секунд (під час взяття матеріалу не торкаються тканин, які оточують ураження, шкіри і слизових оболонок) і занурюють у пробірку із транспортним середовищем.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВМІСТ ГЛИБОКИХ УРАЖЕНЬ І АБСЦЕСІВ
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
Після дезінфекції поверхні рани і висихання дезинфектанта лікар за допомогою шприца і голки бере аспірат із глибини рани. Якщо є везикула, береться рідина і клітини біля основи ураження.
Якщо спочатку аспірат взяти не вдалося, підшкірно вводять стерильний фізіологічний розчин і повторно намагаються взяти аспірат.
Далі аспірат поміщають у стерильну пробірку.
Стерильний тампон від транспортної системи просочують отриманою рідиною і занурюють у пробірку з середовищем.
При взятті матеріалу під час операції відсилають разом з аспіратом і шматочок тканини, що утворює стінку абсцесу. Його можна розмістити за допомогою цього ж тампона вглиб транспортного середовища в ту саму пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ЦЕЛЮЛІТ
Поверхню шкіри над місцем найбільшого запалення обробляють серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або 70% спиртом.
За допомогою голки і шприца аспірують вміст із м'яких тканин, далі через цю саму голку набирають у шприц невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Рідиною зі шприца просочують тампон, який занурюють у транспортне середовище Еймс із вугілля, частину рідини (кілька краплин) можна додати у пробірку.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРОЛЕЖНІ, ВИРАЗКИ
Поверхню пролежня (виразки) і шкіру навколо обробляють стерильним фізіологічним розчином.
Матеріал отримують шляхом енергійного натискання тампоном на дно виразки. Поверхневий ексудат для дослідження непридатний.
Тампон із отриманим матеріалом поміщають у транспортне середовище Еймс із вугіллям.
Терміни і режим зберігання уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ПРАВИЛА ВЗЯТТЯ КРОВІ ПРИ ПОСІВІ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ
Перед процедурою взяття крові вийміть флакони для гемокультур із холодильника.
Для дорослих і дітей (вагою > 40 кг) використовують 2 флакона на один аналіз.
Для дітей раннього віку, чия вага менше 40 кг - 1 флакон (педіатричний).
Флакони повинні бути прогріті до кімнатної температури. Для прискорення процесу можна розмістити флакони у посудині з теплою (але не гарячою) водою.
Перед взяттям крові відламати у флаконів пластикові кришки і для дезінфекції обробити поверхню внутрішніх кришок серветкою, змоченою 70% етиловим спиртом протягом 1 хвилини.
Шкіру над веною, що пунктується, ретельно обробляють 70% етиловим спиртом, потім - 1-2 % настоянкою йоду протягом 30 сек.
Після висихання обробленої ділянки, не торкаючись руками обробленої поверхні, проводять венопункцію .
Флакони повинні бути промарковані із зазначенням прізвища, ініціалів, дати народження та дати взяття матеріалу.
Після завершення процедури йод видаляють зі шкіри серветкою з 70% етиловим спиртом і область проколу закривають лейкопластирем. Попросіть пацієнта потримати руку зігнутою в ліктьовому згині для того, аби запобігти утворенню гематоми. У випадках гострого сепсису слід проводити 2-3-разові дослідження з інтервалом у 30-60 хв. Кров на дослідження рекомендовано брати під час підйому температури, а не під час лихоманки.
Інформація для стоматологів
ВМІСТ ІЗ ЗУБО-ЯСЕННОЇ КИШЕНІ
Обережно промийте ясенну кишеню і прилеглу поверхню зуба стерильним фізіологічним розчином, видаливши слину, залишки їжі і зубний наліт.
Обережно видаліть за допомогою інструментів ділянку запаленої тканини і, дотримуючись правил асептики, перенесіть його у пробірку з поживним бульйоном. Енергійно перемішайте вміст за допомогою тампона, що входить до транспортної системи з середовищем Еймс із вугіллям так, щоб він добре просочився рідиною. Далі тампон розмістіть у пробірку з середовищем.
Якщо отримати біоптат не вдається, енергійно потріть стерильним паперовим або іншим відповідним за розміром аплікатором (або зубною ниткою) у ясенній кишені. Стерильними ножицями відріжте досліджуваний край аплікатора над відкритою пробіркою з бульйоном – так, щоб він потрапив до неї. Далі дійте, як описано вище. Для дослідження не придатний весь аплікатор, тому що частина його контамінована сторонньої флорою з рукавичок персоналу.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО .
АСПІРАТ ІЗ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ ПАЗУХИ
Проводять пункцію верхньощелепної пазухи.
Далі вміст аспіраційного шприца переносять на стерильний тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС (ВІДКРИТИЙ)
Видаліть поверхневий ексудат серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
Видаліть рідину з глибини.
Енергійно торкаючись, зберіть тампоном досліджуваний матеріал або видаліть шматочок із припіднятого краю абсцесу.
Помістіть тампон у пробірку з транспортним середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
АБСЦЕС ЛІМФОВУЗЛА
Обробіть поверхню шкіри (слизової) серветкою, змоченою 70% спиртом, висушіть стерильною марлевою серветкою.
Проколіть стінку абсцесу за допомогою голки і шприца і наберіть туди вміст, дотримуючись правил асептики, перенесіть на тампон, що входить до складу транспортної системи Еймс із вугіллям.
Далі помістіть тампон у транспортне середовище.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
БУКАЛЬНИЙ ЦЕЛЮЛІТ
Промийте поверхню слизової над місцем найбільшого запалення серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином.
За допомогою голки і шприца спробуйте аспирувати вміст із м'яких тканин, далі наберіть у шприц через цю ж голку невелику кількість стерильного фізіологічного розчину.
Перенесіть рідину із шприца до стерильної сухої пробірки.
Розкрийте упаковку із транспортною середовищем Еймс, просочіть тампон зібраної в пробірку рідиною і помістіть його в пробірку із середовищем.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
ВИРАЗКА ПРИ НЕКРОТИЧНОМУ СТОМАТИТІ
Обробіть поверхню стерильним фізіологічним розчином.
Якщо отримати біоптат неможливо, енергійно потріть тампоном, що входить до складу транспортної системи Еймс, по дну виразки.
Помістіть тампон або біоптат у транспортне середовище.
Поверхневий ексудат для дослідження не придатний.
Правила зберігання зібраного матеріалу уточнюйте у менеджерів Незалежної лабораторії ІНВІТРО.
0 (800) 50-90-90
Особистий кабінет
контакти
вакансiЇ
пацiєнти
лiкарi
франчайзинг
медичнi заклади
ззшшшнн
7.02.2021
Да, обовязково дзвоніть 0503567153!
|
| вдень: | 0...0 °C |
| вночі: | 0...0 °C |
Останні коментарі
5 случайных отчетов
Не така страшна Арабатка, як її малюють. | |
Схоже, що Крим поступово повертає собі славу популярного... | |
Так називався наш одноденний екотур. Вознесенськ єдине... | |
Нещодавно їздили відпочивати на Україну, гуляли, купалися,... | |
Виявляється, в Києві не тільки можна погуляти по звичайному... |