Білогір’я, путівник по місту

Білогір'я — являється центром Білогірського району Хмельницької області, населення  міста 45,8 тис. чоловік.  В 1612 року сучасне Білогір'я,  мало назву Ляхівці. Оригінальну назву місту дали ляхівські двори – польські оселі переселенців з Країни тисячі озер – Мазурів. Перша згадка про Ляхівці належить литовському князю Казимиру і датується 1441 р. Статус селища міського типу Білогір’я отримало з 1960 року.

Білогір'я лежить у південно-західній частині Волинського Полісся. Рельєф місцевості — горбиста рівнина. Є поклади крейди, глини, значні запаси торфу.

Майже за 30 років до початку зведення святині Ляхівці вже отримали магдебурзьке право з 1583 року. Окрім парафіяльного храму тут звели й домініканський монастир. Будівництво розпочав Павло Сенюта, польський шляхтич, який у релігійному плані пізніше добряче збаламутив Волинь та Поділля. Спробувавши православ’я, кальвінізм та католицизм, 1616 р. Історія храму досить складна. Сучасна святиня Пресвятої Трійці, Успіння Богородиці та Петра і Павла була освячена 21 липня 1789. Художник Наполеон Орда, який у 1862—1876 рр. мандрував Волинню, зазначив, що змальований ним храм був побудований Сенютою в 1612.

У районі налічується 74 населені пункти. Також тут знаходяться 8 промислових підприємств, 1 будівельна організація; 4 лікарні, поліклініка, 18 пологових будинків, 44 фельдшерські пункти; 69 шкіл, 107 бібліотек, 56 будинків культури і клубів.

За археологічними розкопками, в околицях Білогір'я виявлено залишки трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.), населення та курганний могильник бронзової доби (II тисячоліття до н. е.), а також кілька поселень черняхівської культури.