< strong > День перший.

< strong > Київ - Кутаїсі - Тбілісі - Степанцмінда ( Казбегі ) 1750 м - Цмінда Самеба 2200 м

< em > Пройдено : 4 км за 2 години < / em >

Рано вранці, рейсом компанії Wizzair ми прилетіли до Грузії, в аеропорт Кутаїсі. Для українців безвізовий в'їзд до Грузії, просто ставлять печатку по прильоту в закордонний паспорт. Закордонний паспорт має бути дійсний не менше 6 місяців. В аеропорту немає банкоматів, тільки обмін валют. Вирішили не гаяти час, тому купили квитки на автобус цієї компанії http://www.georgianbus.com/ до Тбілісі (квиток коштував 20 ларі з людини = 130 грн = 11 $) при виході з аеропорту. При бажанні до Тбілісі можна дістатися дешевше - зловити яка стелиться по трасі маршрутку - їх там досить багато - до міста Кутаїсі, а від туди доїхати до Тбілісі.

До Тбілісі їхати 4 години. Маршрутки зупиняються один раз на перекус. У Тбілісі приїжджаємо на автовокзал Дідубе. Тут життя б'є ключем. На базарі продають багато овочів - фруктів. Повно кіосків з хачапурі. Тут же є метро, можна швидко і зручно дістатися до центру міста.

З автовокзалу Дідубе щогодини відправляються маршрутки в селище Казбегі. Чіткого розкладу у маршруток звичайно немає, відправляються вони абияк і щодо заповнення. Пару раз доводилося переносити свої рюкзаки з однієї маршрутки в іншу - мабуть водії ніяк не могли вирішити, чия черга їхати. Кругом хочуть дядечки і викрикують назви міст - їм можна вірити - таким чином вони набирають народ в маршрутки.

Дорога в Казбегі дуже красива - кругом гори.

Їхати 2:00, квиток коштує 10 ларі ( 65 грн або 5,5 $)

До Казбегі добралися вже під вечір, було близько шести годин. Село розташоване на висоті 1750 метрів. Ми тримаємо шлях наверх, до церкви Цмінда Самеба, будемо там ночувати. До церкви можна доїхати на машині - бажаючих відвезти на головній площі повно ( ціну не уточнювали, начебто 30 ларі з машини) - але ми вперто відмовлятися - ми ж по горах прийшли ходити!

Дорога до церкви не складна, 1,5 - 2 години ходу по добре уїжджених джипами грунтовій дорозі (можна при бажанні зрізати - є стежки - досить круті, але зате виходить набагато швидше).

Вечоріло. Біля церкви є хороші місця для стоянок. Є джерельна вода ( біля підніжжя пагорба на якому розташована церква розташований родник, його добре видно).

< strong > День другий

< strong > Цмінда Самеба 2200 м - перевал Саберце - ночівля 3000 м

< em > Пройдено : 9 км за 5,5 годин < / em >

Вранці розбудило сонечко. Правда сонячно було не довго, хмари активно заповнювали собою все небо і закривали гори. Поснідали, посушити палатку і в дорогу. Спочатку збилися зі шляху, і пішли не за тією стежкою. Широка стежка йде до чийогось будиночка, довелося лізти навпростець по горі. Моросив дрібний дощ, який ставав все сильніше і сильніше. Погода в цей день була найгірша за всю нашу подорож.

У якийсь момент втомилися чекати коли ж закінчиться дощ, сіли перекусити. До речі, з ранку за нами ув'язалася якась місцева собачка. На привалі довелося і її погодувати.

За перевалом Саберце почали шукати місце для стоянки - знайти його виявилося не так просто. Половина хороших місць було затоплено водою. До речі, судячи з кількості сміття тут багато ставлять намети. Поруч тече річка, ми пили з неї воду.

Поки ставили палату, виглянуло сонечко - як же ми були йому раді !

Трохи розступилися хмаринки і стало видно гори.

На радощах пішли трохи прогулятися по околицях.

Внизу видно нашу зелену намет і як її знову поглинає хмара.

День третій

ночівля 3000 м - льодовик - метеостанція 3650 м

Пройдено : 6 км за 4 години

Вранці встали раніше, щоб встигнути зловити сонце. Наші надії виправдалися. Здалеку побачили Казбек.

Досить було лише трохи набрати висоту як тут же почався сніг.

Перед льодовиком вирішили зробити привал. Трохи підкріпилися і одягли кішки. В принципі по льодовику можна пройти і без кішок, сніг там був м'який, не слизька. Але в кішках якось стійкіше.

По льодовику йшли довго. Розріджене повітря давав про себе знати, швидко втомлювалися, часто зупинялися. Вдалині маячила метеостанція. Здавалося, що вона не наближається.

І ось ура, нарешті за рогу здалося будівлю метеостанції. Нас там дуже добре прийняли, посадили в їдальні, напоїли чаєм.

За імпровізованій барною стійкою стоїть наглядач метеостанції, Джонні. Дуже привітний грузин. Це їдальня, ввечері тут тепло - топлять піч, втомлені альпіністи відпочивають і сушать промоклі черевики і речі.

В метеостанції зараз зробили притулок для альпіністів. Житло коштує 25 ларі ( 166 грн = 14 $) з людини. Так виглядає наша кімната в притулку. Зручностей тут звичайно ніяких немає, кімнати не обігріваються, так що спати трохи тепліше ніж в наметі, зате м'якше ! Туалет на вулиці. Але зате, яка краса навколо !

Трохи пізніше, до середини літа, сніг навколо метеостанції розтане і можна буде запросто ставити навколо неї палатки ( за намет теж доведеться заплатити 10 ларі за ніч). Воду тут поки що топлять зі снігу, але скоро з-під товщі снігу проклюнеться родник.

Увечері, коли трохи відійшли від денного переходу, вирішили прогулятися до церкви - на висоту 3900. Под'емчік туди хоч і не довгий, але крутий. Повернулися знесилені. До церкви від метеостанції туди назад пройшли 2 км за 2,5 години.

До речі про акліматизацію. Один з учасників нашого походу вперто в неї не вірив. Говорив що це все казки для слабаків. Але після підйому до церкви довелося таки повірити. На висоті після 3000 м через розрідженого повітря стає важче ходити, болить голова, ломить тіло. Альпіністи акліматизуються, ходять туди-сюди, вгору- вниз. З часом організм звикає і стає легше.

День четвертий

метеостанція 3650 м - нижнє плато 4200 м

Пройдено : 10 км за 5 годин 45 хвилин

З ранку було прийнято рішення продовжити акліматизацію. Тому ми неспішно поснідали і вибралися на прогулянку до нижнього плато. Ще в Києві ми думали, що можливо варто зробити тут ночівлю. На нижньому або верхньому плато іноді ставлять палатку, тоді простіше дійти до вершини.

Але вітер розвіяв наші сумніви, вирішили ночувати у відносному теплі і комфорті метеостанції.

Дорога до нижнього плато займає 3-4 години. Йти було не просто. Гріла думка, що організм таки звикне з часом. Часто зупинялися, йшли повільно. Зате погода в цей день була відмінна. Або насправді чим вище тим менше хмар ?...

Праворуч проходимо повз гори Хмаура, в переклад з грузинської «шумить » - з неї постійно падають камінці. Правда до стежки долітають рідко.

Дорога назад завжди швидше, до метеостанції повернулися за 2 години. Втомилися, але помітні були поліпшення.

Вранці вирішили йти на Казбек.

< strong > День п'ятий

< strong > метеостанція 3650 м - нижнє плато 4200 м - верхнє плато 4500 м - акулячий плавник 4700

< em > Пройдено : 15 км за 11 годин < / em >

Не спалося. Будильник продзвонив о пів на другу ночі. За вікном сильний вітер і темінь. Моторошно. З'їли мівіну. Випили чаю зі згущеним молоком. Пора йти. 3 годині ночі. Сніг покрився кіркою льоду, добре що ми в кішках ! Правда, йти так набагато простіше, майже як по асфальту.

Години дві йшли з ліхтарями, потім стало світати. До речі, акліматизувалися ми не даремно, результат був на обличчя, йшли ми впевненіше, втомлювалися набагато менше. До нижнього плато дійшли швидше, ніж вчора. Потім почався крутий підйом.

Десь там був відпочинок. А за ним верхнє плато.

З кожним новим набором висоти відкриваються все нові і нові гори... Дуже красиво.

Правда красиво було недовго. Погода різко погіршилася. Знову хмари і нульова видимість. Вітер, холодно.

Схил став ще крутіше. У якийсь момент, коли ми піднялися на висоту 4700 метрів, один з нас прийняв рішення що пора повертатися. І правда було якось не по собі.

Ось тоді я і подумала що, напевно, інструктор б все- таки не завадив.

Ось так ось ми не дійшли до Казбека, чи не підкорили п'ятитисячник. Правда, я анітрохи про це не шкодую. Життя дорожче за будь сходження.

Варто було трохи спуститися і хмар стало менше. Коли поверталися, на нижньому плато при денному світлі побачили тріщини в льодовику. Зараз вони рясно засипані снігом і навряд чи становлять велику небезпеку. У притулку розповідали, що коли сніг тане - тріщини доводиться обходити.

У якийсь момент здалася метеостанція.

Цього вечора знову ночували в притулку.

День шостий

метеостанція 3650 м - Цмінда Самеба 2200 м

Дивно як швидко в природі все змінюється. За той недовгий час поки ми провели на метеостанції льодовик сильно підтанув. Сніг перетворився на брудну кашу. Спускатися було просто. Пішли по якійсь іншій стежці, вздовж каньйону - дуже красиво.

Ночували в тому ж місці, біля церкви. А вранці спустилися в село і виїхали в Тбілісі. І почалася інша історія...

Що ми брали з собою

- Пару флісок

- Лижні штани ( хлопці правда жодного разу їх не одягли, зате я завжди ходила в них, вони теплі і не продуваються )

- Лижна куртка

- Термобілизна

- Кросівки ( починали сходження в них)

- Черевики (я одягла на другий день, хлопці на третій)

- Рукавички

- Верхонки

- Ліхтарики (щоб в черевики не засипався сніг через верх)

- Кішки (дуже придалися, особливо вночі, коли сніг покрився кіркою льоду)

- Льодоруби ( не скористалися, але по правильному потрібні)

- Дощовики (дуже придалися, часто йшов дощ)

- Трекінгові палиці ( шикарна річ, значно спрощують похід )

- Сонячні окуляри (! ! Обов'язково - зверху сонце дуже активне. А сніг сильно сліпить )

- Сонячний крем ( теж обов'язково, сильно обгорають )