Кременчук, путівник по місту

Ця місцевість початку заселятися досить пізно, в XVI ст.: занадто часто тут рыскали татарські загони, щоб насельникам жилося спокійно. Але поруч - стратегічно важливий Дніпро, переправа, а її слід охороняти. Адже татарам цей брід теж був до вподоби. Так і народився в 1571 році на перехресті торгових шляхів Кременчук, охоронець дніпровської переправи. І назва міста вказує на його войовничість: кажуть, тюркське слово «керменчік» означає «невелику фортецю». А може, твердий кремінь дав ім'я поселенню? Тепер не дізнатися напевне, але фортеця тут й справді була. Її звів у 1638 р. відомий військово ий інженер Гійом Левассер де Боплан. Через11 років Кременчук став сотенним містечком Чигиринського полку, а з 1667 року поселення увійшло в Миргородський полк. Переправа, завдяки якій і з'явився на світло, і далі сприяла розвитку Кременчука як торгового центру. Тут переправляли товари з Росії в Польщу, з Румунії на східно-українські землі. Але й військова складова історії міста не менш важлива: в часи російсько-турецької війни (1787-1791) тут базувалися російські війська, будувалися кораблі для Чорноморської флотилії, збройовий завод поставляв армії свою продукцію. Кременчуцькою дивізією в той час командував сам О. Суворов, який відновлював свої сили після важкого поранення в Кінбурзком бою (1788).

У 1802 р. місто стало повітовим центром Полтавської губернії. Відбувається його об'єднання з Крюківським посад (відомий з 1676 року), завдяки чому Кременчук став найбільшим промисловим і торговим містом Полтавщини. На правому березі Дніпра торгували сіллю, на лівому працювали суконна і панчішна фабрики, завод шкіряних виробів тощо. У 1873 р. з'явився залізничний міст через Дніпро - теж важливий фактор розвитку. Місто розквітає: вулиці освітлюють електричні ліхтарі, працюють прогімназія, театр та публічна бібліотека, діє майже 90 підприємств ...

Коли вляглися всі бурхливі події початку ХХ століття, місто знову згадав про свою славу промислового центру. Будується Кременчуцька гідроелектростанція, працюють три машинобудівних заводу, з 1959 р. випускаються могутні КрАЗи. З'являються хімічні підприємства, потужна ТЕЦ, значний нафтопереробний завод. І сьогодні Автокраз, ЗАТ Укртатнафта і численні заводи і фабрики - гордість міста. А ще Кременчук - значний залізничний вузол і великий порт на Дніпрі.

Але не тільки промисловістю славиться Кременчук. Звідси йшли до слави М. Старицький, Л. Утьосов, письменник Д. Вишневський, композитор М. Калачевскій, художники Е. Крендовскій і А. Резниченко. У місті бували Т. Шевченко, Д. Давидов, А. Макаренко, В. Боровиковський, В. Жуковський, І. Карпенко-Карий. У місті діє краєзнавчий музей (вул. Жовтнева, 2), міська художня галерея.