Замки Ізяслава, Ізяслав

За однією з історичних версій князь Володимир в X ст. виділив тут спадок синові Ізяславу, по іншій місто заснував князь Ізяслав Мстиславович в XIII в. Наприкінці цього сторіччя Ізяслав (протягом своєї історії також називався Ізяславл', Заслав, Заславл') входить до складу Галицько-Волинського князівства, а в XIV ст. він належить князям Острозьким. Потім ним володіли представники однієї з гілок Острозьких князі Заславські, при яких в 1466 р. на березі ріки зводиться дерев'яний замок, в 1539 замінений на кам'яний. Незважаючи на часті спустошливі набіги татар, Ізяслав поступово перетворюється в значний господарський і торговий центр. Після Брестської унії в 1596 р. на високому лівому березі Горині починається будівництво величезного монастиря бернардинів, оборонні споруди якого традиційно ефектно вписані в навколишній ландшафт.

У монастирський комплекс входили кафедральний костьол Святого Іоанна Хрестителя (1599 р., архітектор Я. Мадлен), Михайлівський костьол (1602 р. архітектор Я. Мадлен) і величезний келійний корпус. І замок, і монастирські будівлі були значно зруйновані під час Визвольної війни українського народу в 1648 р. Замок так і залишився в руїнах, а монастир відновили і частково перебудували (1756 р., архітектор П. Фонтана). Його оборонний характер, підкріплений 6-метровими стінами, був використаний радянської пенітенціарної системою, що відкрила на території монастиря колонію суворого режиму, яка продовжує функціонувати і нині.

Середина XVIII ст. ознаменувалася спробою князів Сангушко вдихнути життя в неабияк пошарпаний татарськими набігами й селянськими повстаннями Ізяслав. Вони домоглися для нього в польського короля Августа III Магдебурзького права (1754 р.) і в значній мірі змінили архітектурне обличчя міста. На правому березі Горині був зведений костьол Святого Йосипа ордену місіонерів (1750-1760 рр.., Архітектор П. Фонтана), відбудований монастир бернардинів і споруджений князівський палацовий комплекс, від якого до наших днів збереглися каркас палацу і дворика з аркадами. У XX ст. місто прикрасив і православний Троїцький храм, розташований на високому пагорбі лівого берега Горині і символічно вклинюються між сторіччями домінували в Ізяславі католицькими культовими спорудами.