Так вийшло, що напередодні Дня незалежності України ми опинилися недалеко від селища Меджибіж ( Меджибіж, Летичівський район, Хмельницька область). Погода видалася гарна, от і вирішили зробити невелику прогулянку, щоб поглянути на Меджибізька фортеця.

Поселення Меджибіж виникло на місці злиття двох річок: Південного Бугу та Бужка, це і дало назву - Меж_і_бож, з часом - Меджибіж. Перші давньоруські укріплення були зведені тут ще до монгольської навали, однак у середині XIII століття вони були знищені за наказом монголів. Після того, як литовці 1362 року відвоювали Поділля у татар, ця земля стала належати князям Коріатовичам. Саме вони на місці руїн збудували перші кам'яні укріплення. Система укріплень, яка дійшла до наших днів, була створена в 1540 році гетьманом Миколою Синявським, який провів повну реконструкцію замку.

.

На деяких фотографіях на стіні замку видна меморіальна дошка, на ній значиться, що в 1846 році Меджибіж відвідав Тарас Шевченко.

.

Цілком сучасний лицар
.

Поки ми, розкривши роти, ходили навколо замку, фотографуючи все навколо, приємна музика змінилася брязкотом металу - почалися бої на мечах. Такі видовища нас не особливо приваблюють, тому ми покинули замок і попрямували вглиб селища.
Недалеко від замку влаштувався табір байкерів. Хоча особисто для мене залишилося загадкою, яке відношення байкери мають до середньовічної культури.
Меджибіж ще й батьківщина хасидизму ( релігійна течія в іудаїзмі ). Саме тут в 1740 році оселився засновник хасидизму ребе Ісраель бен Еліезер також відомий як Баал Шем -Тов, або скорочено Бешт, який тут помер і був похований в 1760 р. Його могила є місцем паломництва хасидів з усього світу.
Пройшовши ще трохи, ми забрели на старе єврейське кладовище.