На вихідних вирішили вирватися з міцних лещат міста і з'їздити кудись не дуже далеко. Вибір припав на Житомирську область з її численними садибами цукрових магнатів Терещенків. І крім того, по дорозі був Бердичів з відомим монастирем -фортецею....

Цього разу довелося побачити так багато лелек. Здається, я раніше і не бачила їх так близько і так багато. Правда зовсім близько вони звичайно до себе не підпускають, відразу розкривають крила, стаючи начебто б ще більше і відлітають.

Ось так ось виглядав наш маршрут, 530 км. Вранці, близько 7 ранку в суботу ми покинули Київ. Машин по житомирській трасі було незвично багато для ранку суботи. А ввечері у неділю повернулися.

Першим пунктом призначення була паровий млин в селі Нова Чортория. На стіні млина висить табличка про те що це пам'ятник архітектури.

Величне п'ятиповерхова будівля млина. Поруч двоповерхова прибудова - вона служила сховищем продукції.

Навпаки млини такий же покинутий фірмовий ларьок.

Всеь комплекс млина. Все в напівзанедбане стані. Охоронець сказала що на територію нікого не пускають. Там злі собаки.

Тут же в селі Нова Чортория розташована садиба Оржевських в парку за парканчиком з жовтими зірками. Зараз у садибі аграрний технікум.

Навколо садиби парк, а в парку сторожка.

Наступне село Турчинівка порадувало садибою Терещенко 1899-1900 років. Такий собі заміський будиночок для відпочинку на березі ставка в парку. Зараз тут ПТУ. Всередину потрапити на жаль не вдалося. Кажуть там є на що подивитися.

За садибою в такому ж стилі знаходиться господарський будиночок. Він набагато в гіршому стані. Мабуть недавно тут була пожежа.

До господарського будиночка в 1967 році прибудували двоповерхову прибудову зовсім в невідповідному стилі...

Про що свідчить табличка на прибудові.

Садиба з іншого боку.

До вечора дісталися до Бердичева. Оселилися в готелі Панотель на вокзалі. Спочатку було трохи дивно жити на вокзалі але готель справив позитивне враження, особливо після побаченого в готелі Мірабелла. Так виглядає монастир -фортеця босих кармелітів.

Вхід в основний костел. Поруч де була дзвіницею знаходиться дитяча музична школа. Взагалі фортеця виявилася набагато менше ніж я думала.

Всередині костелу. Ікону яку святив Іоанн II (копію відомої Бердичівської ікони) ми не знайшли, напевно вона десь захована.

У центрі знайшли непогане кафе. розташувалися за столиком на літній терасі.

Це дерун з м'ясом по - Бердичівської :) На дерун він був не дуже схожий, скоріше на якийсь пиріг. Але було смачно. До речі, заклад називається Чикаго. На диво там було дуже багатолюдно незважаючи на не такі вже маленькі ціни.

Вид з вікна нашого готелю :) Бердичівський вокзал.

На наступний день поїхали в село Червоне - там знаходиться ще одна садиба Терещенко.

Садиба повністю виправдала свої очікування - красівенное будівля в стилі неоготики вражає і дивує. Зараз тут мешкає московський патріархат. Вони намагаються палац відреставрувати. По території ходить батюшка і забороняє близько підходити.

Нам правда вдалося якось проникнути всередину садиби. Побачили такий от актовий зал.

Колись в палаці було ПТУ.

Тут видно батюшку і якщо придивитися - білі пластикові вікна - результат праць московського патріархату. Білі віконця якось зовсім не підходять за стилем від чого я навіть задумалася рада тепер таке красива будівля взялися відновлювати. Хоча добре звичайно, ще пару років і якщо з ним нічого не зробити воно стане схожим на руїну...

Недалеко від палацу знаходиться цукровий завод - до речі, що приємно робітник.

По дорозі заїхала в Андрушівку. Тут ще одна садиба Терещенко, правда зовсім не така красивенная як попередня. Зате тут дуже хороша спортивна площадка і великий парк з прудамі.Сейчас в будівлі садиби - школа.

І на останок ще парочка лелек.