З усієї тимчасово окупованій Галичині австро - угорцям ймовірно миліше і дорожче всього були розкішні Лемберг зі Станіслав, а скромний до пори до часу Дрогобич. Місто, розташоване в передгір'ях Карпат, і богатевшие в середні століття на видобутку солі, з настанням століття промислової революції дуже вдало перекваліфікувався на більш актуальне корисна копалина. Раптово, виявилося, що крім солі дрогобицькі надра багаті і на нафту, її там виявилося сотні. У другій половині XIX століття Дрогобич став нафтовий столицею не тільки Галичини, а й усієї імперії, завдяки йому зайняла третє місце в світі з видобутку цього нового, але, як усім швидко стало ясно, стратегічно важливого ресурсу.

Еще одним существенным свойством нефти является, как известно, высокая норма прибыли, радующая причастных барыг разного толка на всех этапах: от изготовления специального оборудования для ее дОбычи и до момента использования продуктов на ее основе конечным потребителем. Дрогобыч сполна испытал на себе последствия кратковременного нефтяного бума. Как и каучуковые столицы Бразилии или Перу, он в течении 30-40 лет получил роскошную застройку, достойную иных региональных центров, но, как и какие-нибудь Икитос или Манаус, Дрогобыч узнал, что настоящей славы ему досталось всего 15 минут.