Канів, путівник по місту

Місто Канів розташований на правому березі річки Дніпро, в 64 км від міста Черкаси і в 7 км від ж.д.ст. Лепляво.

Під час Золотої орди близько Канева була переправа на Чорний Шлях, що веде в Європу.Від 1506 К. знаходився в смузі землі, визнаної за Запорізькими Козаками королівським декретом Сигізмунда I. За Переяславського договору у місті присягало на вірність цареві Олексію Михайловичу 2 - 119 полкових Казаков, а не служилих міщан (Казаков і іногородніх) - 458. В усьому ж Канівському полковому окрузі, разом з хуторами й містечками, значилося всяких чинів людей чоловічої статі 4084. Проте, під час наступних десятирічних міжусобиць і воєн більшість Казаков покинуло К. і переселилося на Запорізький Низ. Січової Канівський курінь прийшов на Кубань разом з іншими чорноморців і заснував там Канівську станицю. Місто Канів залишився у складі Київської Русі.

Вперше згадується в літописі в 1144г. На початку н.е. тут розміщувалися ранньослов'янські поселення. На території знайдені три городища, курганний могильник і скарб 10-12вв. Місто було під владою татаро-монголів, литовців, поляків, турків і Росії.Відомі битви 1536г. проти Литви, 1625г. - Проти Польщі. У визвольній війні 1648-54гг.жителі Канева відзначені у битвах під Зборовом і Берестечком. Історія міста тісно пов'язана з ім'ям Т. Г. Шевченка: Музей-заповідник Могила Т. Шевченка, 1925р. Тарасова гора; Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка, 1939р. Арх. В. Кричевський і П. Костирко; Пам'ятник Т. Шевченка, 1923р. Скульпт. К. Терещенко; Пам'ятник Т. Шевченка, 1939р. Скульпт. Г. Манізер; Музей українського декоративно-прикладного мистецтва, 1972р. Леніна, 64.

ГЕОРГІЄВСЬКИЙ (УСПЕНСЬКИЙ) СОБОР - 1144г. Споруджений князем Всеволодом. У 1805-1810гг. зовнішній вигляд змінений за формами класицизму. У процесі реставрації 1966-70рр. (арх. Г. Говденко та Н. Холостенко) виявлені староукраїнські елементи в стилі початку 19в. Належить до небагатьох споруд 12в., В яких різниться стиль Київської школи.Тут перед похованням стояв труну з прахом Т. Шевченка
Успенський собор у Каневі Черкаської області побудований за часів Київської Русі у 1144 році і знаходиться на державному обліку, як пам'ятник архітектури національного значення.Собор в об'ємно-планувальної структурі повторює тип Успенського собору Києво-Печерської лаври і за своєю стилістикою належить до київської архітектурної школі першої половини XII століття. Історичні розписи в інтер'єрі собору повністю втрачені. У 1980-х роках на соборі були виконані реставраційно-ремонтні роботи. У 1993 році після завершення робіт, розпорядженням Черкаської облдержадміністрації, відреставрований собор був переданий релігійній громаді Української Православної Церкви.

«... Серед степу широкого на Вкраїні милій ...». Якщо і є в Україні святі місця, то Канів на Черкащині безсумнівно одне з них. Сюди приїжджають тисячі тих, для кого Чернеча (Чернеча) гора над Дніпром, місце останнього спочинку Тараса Шевченка - священна реліквія і колиска української волі. Дніпро тут і справді широкий і потужний: поруч Канівське водосховище. З цією великою рікою пов'язано і перша згадка про місто в Патерику Києво-Печерської лаври: через Канів прямували до Києва іконописці з Константинополя в ХІ ст. Хоча і до того часу на дніпровських кручах селилися люди.Археологами знайдено кілька поселень полян другої половини I тис. н.е. А у 1144 році князь Всеволод будує в місті церква святого Юрія. Зараз цей храм - один небагатьох зразків давньоруської архітектури. У ті часи Канів був великим містом Київської Русі, через нього йшов шлях «з варяг у греки». Його славу розтоптали в 1239 році татари. Вони будуть прокляттям міста ще довго: поселення лежало поблизу сумнозвісного «Чорного шляху», яким ординці гнали в неволю слов'янський народ. Але все ж місто жило, отримав у 1601 р. Магдебурзьке право. Бачив різних господарів: і під Литвою встиг побувати, і в складі Речі Посполитої, і османці 1672 року перетворювали храми міста на мечеті. Народ не завжди ставився до імущих толерантно: Канівщиною прокотилися повстання під проводом Северина Наливайка і Криштофа Косинського, Коліївщина. Полковий козачий місто (з 1630-х років - до1712 р.) відправив не одного свого сина на Визвольну війну українського народу 1848-1654 років. А ще раніше, з XVI століття, літні козаки приїздили доживати віку на Чернечу гору поблизу Канівського монастиря. Тут поховані був страчений у Львові гетьман Іван Підкова (1578), гетьман Самійло Кішка, герой Шевченківської поеми.Скінчилася козацька вольниця - пішла в небуття і козацька слава Канева. У ХІХ. поселення було глибокою провінцією майже без промисловості.

Сайт міста: http://kaniv.info/