В 50 км від Тернополя, на березі річки Горинь розташоване селище Вишнівець ( Вишнівець, Збаразький р- н ). Саме тут знаходиться палац, колишній головною резиденцією відомого князівського роду Вишневецьких ( нащадків великого литовського князя Ольгерда, які подібно князям Збаразьким стали іменувати себе за назвою місцевості, в якій влаштувалися ). А назва місцевості пов'язано з вишнями, мабуть здавна славилися ці місця прекрасними вишневими садами.Перший оборонний замок був зведений Дмитром Корибутом наприкінці XIV ст. на правому березі Горині (тепер с.Старий Вишнівець ), але через сторіччя замок повністю зруйнували татари. Замість нього на крутому схилі лівого берега річки було збудовано новий замок, який і став родовим гніздом Вишневецьких. Неспокійна життя того часу вносила свої корективи : замок розширювався, удосконалився, зміцнювався, руйнувався і відбудовувався заново. Зрештою, в 1720 р князь Михайло Сервацій на фундаментах середньовічного замку розпочав будівництво розкішного палацу, а заодно наказав закласти великий парк. І тривалий час, навіть не дивлячись на зміну власників, палац блищав красою і розкішшю, поки І- я, а потім і ІІ - я Світові війни не прирекли його на розруху і запустіння.Я вже бачила цей палац раніше, ще в шкільні роки, правда, тоді він був в жалюгідному стані ( що обвалився штукатурка, що почали руйнуватися стіни, протікає дах ), і мені дуже хотілося дізнатися, як же він виглядає зараз..

Треба зізнатися, побачене мене порадувало - зараз палац входить до складу Національного заповідника « Замки Тернопілля» і повністю відремонтований. Вхід, цілком закономірно, платний - 10 грн. ( для дорослих), 5 грн. (діти / студенти ) + 5 грн. за фото - відео зйомку..

У середину палацу ми заходити не стали : дивитися там особливо нема на що (від внутрішнього оздоблення палацу нічого не залишилося, а нові експонати подсобрать ще не встигли ), та й часом ми особливо не мали. Тому обмежилися невеликою прогулянкою «навкруги »..

(господарські приміщення).

Розкішний парк, який раніше прикрашали численні скульптури, вази, кам'яні лавки, альтанки, тепер більше схожий на звичайний лісок.Відразу при вході в парк- лісок коштує 300 -річний бук, який місцеві вважають деревом любові і щастя. Молодята в день весілля обов'язково приходять сюди, щоб сфотографуватися, ну і загадати бажання про спільне щастя. Вважається, що якщо постояти під деревом взявшись за руки, то союз обов'язково буде довгим і щасливим. І хоч ми вже давно не молодята, але під дерево на всякий випадок встали :).

З тильного боку палацу біля підніжжя оборонної стіни знаходиться Вознесенська церква, яка служила і родовою усипальницею Вишневецьких. Побудована вона була ще в 1530 р., але свій первісний вигляд не зберегла т.к. сильно постраждала при численних нападах на місто і була майже заново відбудована в 1720 р..

А оборонні стіни, багато століть захищали замок, тепер служать прекрасним місцем для фотографій..

Залишивши палац, ми продовжили свій шлях на північ. І наступна зупинка - один з районних центрів нашої області, містечко Кременець. Розкинувся він на березі невеликої річечки Ірва між Кременець гір. Назва самого міста і гір походить від мінералу кремінь, яким рясніють ці землі.Тут наша мета - це фортеця, що височіє над містом на горі Бона..

Є припущення, що перші укріплення на цій горі виникли ще в VIII- IX ст. А в ХIII столітті тут вже була неприступна фортеця, яка одна з небагатьох встояла під час татаро -монгольської навали на Галицько- волинські землі в 1241-1255 роках.Новий виток у розвитку фортеці припав на 1536-1556 роки, коли король польський і князь литовський Сигізмунд I Старий подарував Кременець своїй другій дружині, неаполітанської принцесі Боні Сфорца д'Арагона. Бона суттєво зміцнила замок : був побудований князівський палац, казарми для військового гарнізону, різні господарські приміщення, порохівниці, і все це ховалося за високою кам'яною стіною з безліччю бійниць.Бона була дуже яскравою постаттю в історії Кременця і залишила після себе не тільки процвітаюче місто і укріплену фортецю, а й цілий шлейф легенд : і про те, як розважалася з охоронцями фортеці, і як для підтримки краси і молодості купалася в крові невинних дівчат, і як кров цю пила. Хоча насправді, Бона управляла містом через старост, і, цілком можливо, взагалі ніколи тут не була. Але легенди продовжують передаватися їхніх вуст в уста, а замкову гору називають її ім'ям - гора Бона.Хтось будує, а хтось руйнує. Восени 1648 р. замок осадили козацькі війська на чолі з Максимом Кривоносом, але довго не могли його взяти. А от коли захопили, то зі злості зруйнували майже повністю. Після цього фортеця вже ніколи не відновлювалася.Сьогодні від могутньої твердині залишилися лише руїни надбрамної вежі з арочним проїздом да залишки стін..

Замкова гора знаходиться під охороною Кременецько - Почаївського історико - архітектурного заповідника, так що відвідування фортеці платне : дорослі - 5 грн., Студенти - 2 грн., Діти - 1 грн. + 5 грн. за парковку автомобіля (якщо такий є)..

Із замкової гори відкривається прекрасний вид на все містечко..

(місцеві теж приходять помилуватися своїм містом )І тут відразу привертає до себе увагу комплекс Єзуїтського монастиря і колегіуму.Побудований він був в 1731-1743 роках на кошти князів Вишневецьких. У XVIII столітті Єзуїтський колегіум був одним з найбільших центрів освіти на подільських і волинських землях. А зараз тут розмістився Кременецький педагогічний інститут..

Ще 12 км на північний захід від Кременця, і ми вже в сусідній, Рівненській області. Тут на околиці села Онишківці ( Онішківці, Дубенський р- н ) знаходиться джерело Святої Анни..

Існує легенда, що близько 1000 років тому була на цьому місці церкву. Під час татаро -монгольської навали, щоб не опинитися в руках чужеверних загарбників, опустилася вона під землю. А через багато років діти- пастушки знайшли на цьому місці ікону Святої Праведної Анни. Кілька разів ікону намагались перенести в храм, але вона щоразу поверталася на своє місце. Тоді спеціально для цієї ікони побудували тут каплицю, а на місці, де з'явилася ікона, забило цілюще джерело.Зараз джерело Святої Анни є популярним місцем паломництва, сюди з'їжджаються віруючі з усієї України, і не тільки (він входить в паломницький маршрут Почаївська Лавра - Божа Гора - Джерело Святої Анни)..

Вода в купальні має однакову температуру протягом усього року 4-6 ° С і володіє багатьма цілющими властивостями, в тому числі допомагає від безпліддя. Занурюватися можна у відкритому басейні, а можна і в закритій кабінці, їх тут 2 - для чоловіків і для жінок. Також є роздягальні.Вважається, що для оздоровчого ефекту потрібно 3 рази увійти в воду, і кожного разу тричі зануритися з головою..

Скажу чесно, вода 4-6 ° С - це дуже холодно, і зайти в неї можна тільки завдяки сильній вірі. Ми з подругою, незважаючи на теплий сонячний день, змогли зайти тільки по коліна (мабуть позначилася відсутність мотивації). А от чоловіки наші поринули..

Ось такий вийшов у нас деньок !
Час поїздки - 11 травня 2013р..

Автор статьи Алла Склярова, больше моих статей вы найдете на моем блоге http://sk-alla.livejournal.com