Зарічне, путівник по місту

Зарічне це селище міського типу центр селищної та районної рад, центр Зарічненського району Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Стиру, за 190 км від обласного центру і за 65 км від залізничної станції Домбровиця на лінії Сарни—Лунинець. Назва селища походить від старослов'янського апелятива погост — «поселення». До 1946 року селище мало назву Погост-Зарічний. Перша згадка про поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казиміра про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост «торгівлю водою і сушею» без сплати мита. Чисельність населення за 2007 рік складало 6912 чоловік. Селищній раді підпорядковані села Іванчиці та Чернин.
Територія селища була заселена ще в давні часи. Тут виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури. На правому березі Стиру проти Зарічного збереглись рештки давньоруських поселень та городища.
Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла й торгівлі. З 1545 року містечко належало литовській королеві Боні. У другій половині XVI століття Погост належав князям Збаразьким — пізніше Нелюбовичам. Після 1795 року Волинське Полісся було возз'єднане з Росією, а Погост Зарічний включено до складу Пінського повіту Мінської губернії.
За першим всеросійським переписом 1807 року в Погості Зарічному нараховувалось 108 дворів 647 жителів, православна церква і синагога, декілька млинів і винокурний завод. На початку 1919 року Погост Зарічний захопили петлюрівці, а згодом польські війська. Віддалене від міст, відрізане від інших населених пунктів бездоріжжям, село не мало найпотрібнішого — солі, борошна, взуття, одягу. Починався голод. Поширювались епідемії, зокрема чорна віспа. Медичної допомоги майже не було ніякої. Школи не працювали.
З 1921 року Погост Зарічний увійшов до складу Пінського повіту Поліського воєводства Польщі.17 вересня 1939 року у Погост Зарічний входить Червона Армія. Після Німецько-радянської війни Погост Зарічний перейменований на селище Зарічне, а Морочнівський район — у Зарічненський, райцентр із Морочного перенесений до Зарічного.
В селищі є станція вузькоколійної залізниці, маслоробний завод, лісозаготівля.