Форт на Лисій горі, Київ

Будівництво Форту на Лисій горі (до речі сказати, останнього київського укріплення) почалося в 1872 році за проектом інженера-фортифікатора Э. Тотлебена. Коли в другій половині 19 сторіччя будівництво було завершено – фортеця була великим комплексом, що складається з казарм для солдатів, казарм інженерних частин (побудованих поряд з фортецею), земляних валів, тунелів, і звичайно обов’язкового атрибуту фортеці – бастіонів. До речі сказати Лисогірське зміцнення відбудували за новітніми технологіями фортобудівництва. План фортеці тримався у великій таємниці, за розкриття якому погрожували в кращому разі посиланням до Сибіру, а в гіршому - розстрілом.       Та не пройшло і половини сторіччя, як в 1897 році фортеця одержала статус фортеця-склад ІІІ розряду. У ній почали зберігати сильну вибухову речовину – піроксилин. Саме із-за нього під час німецької окупації в 1918 році весь склад і частина Печерська були підірвані (про цю подію згадав в своїй книзі «Біла Гвардія» Булгаков).

На початку 20 століття склади продовжували служити народу, тільки тепер як шибениці. Тут страчували політв’язнів.

Лиса гора обросла великим пластом забобонів і  оповідей. Говорять, що це було улюблене місце нечистої сили… А після того, як тут страчували людей – місце насправді стало мало приємним. Солдати, які стояли на сторожі в ті несолодкі часи  залишали після себе видряпані на стінах слова, фрази, імена, дати… Вони всі різні і на перший погляд абсолютно ні про що не говорять. Проте, якщо вдивитися в криві, коряві написи – розумієш, що вони зв’язані чимось одним, чимось більшим, ніж любов до життя…